Біографія
Дитинство
Мене звуть Шевченко Ганна, я народилася 17 травня 1990 року в невеликому місті Харцизську. Коли мені виповнилося півроку ми з батьками переїхали до Донецька, і вже тут через 1,5 року народився мій брат Ігор. У 1992 році батьки віддали мене до дитячого садка. Чомусь ходити туди я не дуже любила, проте друзів у мене було багато, що дуже втішало.
Пам’ятаю, що мати вчила мене читати, батько рахувати, а потім ми всі разом вчили брата.
Школа
Першого вересня 1997 року я була зарахована до 1-Б класу ЗОШ № 69. Клас був великим і дружнім. У нас була чудова вчителька Алла Антонівна, на її перервах ми читали книжки! Завдяки Аллі Антонівні я дуже полюбила читати. Взимку того ж року я записалася на заняття з художньої гімнастики. Брала участь у різних районних та обласних змаганнях, завжди займала призові місця. Тоді моя мрія була стати тренером з гімнастики, і в якійсь мірі мрія здійснилася (зараз я працюю інструктором зі спортивної йоги). У 7-му класі я залишила гімнастику і записалася на танці. Спочатку це були сучасні танці, а потім східні.
Протягом 10-ти років я брала участь у навчальних олімпіадах (зазвичай з математики), в шкільних розважальних конкурсах, в старших класах була старостою і навіть балотувалася на пост президента школи. Тут я придбала друзів і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Олександром. Закінчила школу з золотою медаллю.
Моїми улюбленими уроками були література і математика. Математика полягла в основу майбутньої професії, а література залишилася як хобі.
Університет
Про те, що хочу вчитися в Донецькому національному технічному університеті, я знала заздалегідь, тому в інші вузи документів не подавала. Я мла добрий атестат, пройшла підготовчі курси з математики й, звичайно, сподівалася на непогані результати. У квітні за результатами рейтингів я поступила на факультет комп’ютерних інформаційних технологій і автоматики на спеціальність Комп’ютерні системи медичної і технічної діагностики
; (КСД). Наша група КСД-07 мені сподобалася відразу. А от з дисциплінами були деякі труднощі. Але завдяки компетентним викладачам і чуйним одногрупникам, які допомогли з усім розібратися, здавати перші модулі було вже не так страшно. Особливу подяку хочеться висловити Світличній Вікторії Антонівні, Меркуловій Катерині Володимирівні, Шатохіну Павлу Олександровичу та Адамову Володимиру Григоровичу.
Ну а потім почалося студентське життя: нескінченні лаби, дебют першокурсника, перша сесія, день студента, екватор, закінчення бакалаврату ...
Я дуже люблю свою групу, наших викладачів, і з впевненістю кажу, що студентські роки я ніколи не забуду!
Наприкінці четвертого курсу в червні 2011 року я вийшла заміж і залишила своє дівоче прізвище Шмігулец.
Закінчила бакалаврат з середнім балом – 4,64, здала державний іспит на відмінно
і була зарахована до магістратури.
Завдяки моєму науковому керівнику доценту кафедри АСУ Меркуловій Катерині Володимирівні ще з 3-го курсу я вибрала напрямок, в якому б хотіла розвиватися й надалі, а саме обробкою зображень. Після проходження виробничої практики в Донецькій обласній травматології ми з керівником визначилися з темою магістерської роботи, яка пов’язана з обробкою медичних зображень. Я вважаю, що тема досить цікава і актуальна на даний час.
Тема магістерської роботи: Розробка спеціалізованої комп’ютерної системи діагностики переломів стегнової кістки за рентгенограмами
.
Плани на майбутнє
Зараз я закінчую магістратуру. Що стосується планів на майбутнє, то спочатку треба написати й успішно захистити магістерську роботу, а потім зайнятися пошуком роботи.
Буду прагнути того, щоб стати висококваліфікованим фахівцем у своїй області, старанним і доброзичливим співробітником, цікавою людиною і, звісно, турботливою дружиною, матір’ю і дочкою.