Біографія
Дитинство
Народився 8 серпня 1990 року в селі Нікішине Шахтарського району Донецької області. Батько, Волошин Микола Миколайович на той час працював на шахті, а мати, Волошина Светлана Іванівна – вчителем російської мови та літератури в Нікішинскій загальноосвітній школі I-III ступенів.
У дитинстві не любив сидіти вдома. Увесь час проводив на вулиці з друзями. Батьки привчали до праці на землі, але я відчайдушно опирався. Пам'ятаю часто бився зі своїм старшим братом, Волошиним Ігорем Миколайовичем. Загалом був непосидючою, живою та рухливою дитиною, намагався все пізнати та спробувати, за що часто розплачувався розбитими колінами та ліктями й отримував ремня від батьків.
На мій погляд усе моє дитинство було одним великим яскравим спогадом. Можливо тому що у меня небуло комп'ютера й інших електроних іграшок. Усі свої іграшки я із задоволенням відразу ж розбирав, а потім щиро дивувався чому вони не працюють.
Школа
У 1997 році я пішов до місцевої загальноосвітньої школи, де, до речі, працювала моя мама, тому про мої оцінки та проступки вона дізнавалась дуже швидко. Мене навіть декілька разів водили до неї за погану поведінку. Приблизно до 5-го класу мати контролювала виконання моїх домашніх завдань.
Навчання у школі було спокійним. Я відмінно знаходив спільну мову і з однокласниками, і з вчителями. Регулярно отримував похвальні листи за успіхи у навчанні. Приймав участь у районих олімпіадах, у деяких навіть займав призові місця, хоча зовсім не займався додатково
Під час навчання у школі у мене було багато захоплень. У початковій школі я захоплювався збиранням предметів часів Великої Вітчизняної Війни. У мене була значна колекція патронів, гільз, куль, частин мін, снарядів і гранат. Батьки були проти цього небезпечного захоплення, але це мене не зупиняло. Слід згадати також перший досвід паління – спроба наслідувати оточуючим. На щастя, я досить швидко зрозумів усю безглуздість паління і відмовися від нього.
Мабуть найбільш значним моїм захопленням, яке у подальшому відіграло значну роль при виборі професії, була моя пристрасть до електроніки. Я діставав електронні плати зі старих телевізорів та радіоприймачів, розпаював їх, з отриманих компонентів збирав інші пристрої. Найбільш розповсюдженою елементною базою у меня були електронні лампи, іноді транзистори. З друзями ми майстрували радіопередавачі та спілкувалися в ефірі між собою та з іншими радіолюбителями.
У Шахтарському багатопрофільному ліцеї я закінчував 10-11 класи. Тут я додатково займався математикою, за що дуже вдячний своєму вчителю. Із досягнень варто відзначити: 2 місце у міській олімпіаді з фізики, 1 місце у конкурсі робот Малої академії наук з математики, 1 місце у міській олімпіаді з математики (приймав участь у обласному етапі).
Університет
Моє захоплення електронікою відіграло свою роль у виборі спеціальності. Комп'ютерна інженерія бачилася перспективним напрямком у світлі швидкого розвитку комп'ютерної техніки, а Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) був найбільш близьким державним технічним університетом. До того ж мені дуже подобався Донецьк. Вступив я за результатами третього туру рейтингового оцінювання.
Під час навчання в університеті я із задоволенням оволодівав не тільки предметами за програмою, але і додатковими перспективними напрямами, новими технологіями. Знання у деяких напрямах я поглибив за рахунок самостійної роботи.
Напевно найбільшим успіхом було зайняте друге командне місце у Всеукраїнській студентській олімпіаді з системного програмування. Можна також відзначити диплом бакалавра з відзнакою.
Найбільшу користь принесло вивчення наступних предметів: системне програмування, програмування у середовищі сучасних операційних систем (ОС), мікроелектроніка, комп'ютерна електроніка, аналогова схемотехніка, моделювання комп'ютерних систем (КС) на HDL.
Особливо необхідно відзначити наступних викладачів: Зінченка Юрія Євгеновича, Краснокутського Володимира Олексійовича, Самощенка Олександра Юрьєвича, Теплинського Сергія Васильовича
Головним мотивом вступу до магістратури було прагнення отримати цілістні знання та повну вищу освіту. FPGA-технології одне з моїх головних захоплень, це вплинуло на вибір теми магістерської роботи та наукового керівника, к.т.н. доц. Зінченка Юрія Євгеновича, який якраз працював у цому напрямі. Тема „Конвеєрні пристрої на FPGA” була вибрана для поглиблення знань і придбання навичків проектування пристроїв такого типу, тому що логічна комірка FPGA ідеально підходить для таких цілей.
Комп'ютер у мене з'явився після 11 класу, але це не завадило мені влитися в учбовий процес і у досконалості засвоїти учбову програму. Починаючи з 1-го курсу комп'ютер є був для мене невід'ємним інструментом навчання, дослідження та поглиблення знань у галузі комп'ютерних технологій.
Плани на майбутнє
Плани на найближче майбутнє загалом пов'язані з подальшою освітою, вдосконаленням своїх знань і кар'єрним зростанням. Хотілося б працювати у галузі FPGA-технологій. Не виключаю можливості вступу до аспірантури.
Дальні цілі. Звісно досягти кар'єрних і професійних висот у своїй галузі. Бажано за кордоном. Ну і звісно ж створити сім'ю.