Тенета В.М. аспірант - ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВА

У статті дано поняття інвестційних ризиків. Розглянуто основні принципи системи управління інвестиційними ризиками підприємства.

Постановка проблеми. Пониження конкурентоспроможності підприємств металургійного комплексу як на внутрішньому ринку, так і на зовнішніх ринках у значній мірі обумовлено недостатнім урахуванням впливу ризиків на ефективність їх діяльності. При цьому багато підприємств металургійного комплексу комплексу інформаційно і фінансово не прозорі, а доступ на ринок металопродукції практично закритий для нових незалежних "гравців". Також слід зазначити, що за технологічними показниками українські підприємства металургійного комплексу відстають від своїх аналогів в розвинених країнах.

Усі ці причини визивають необхідність перетворень у металургійному комплексі, які б створювали більше стимулів для підвищення ефективності підприємств галузі, сприяли б зростанню виробництва та зниженню її собівартості. Для цього до підприємств галузі потрібно залучати інвестиції. Інакше, при подальшому розширенні зовнішньоекономічних зв'язків, підприємства галузі можуть програти "економічне змагання" із виробництва конкурентоспроможної продукції не тільки на закордонних ринках, но і на внутрішньому ринку держави. У той же час, залучення інвестицій нерозривно пов'язано зі інвестиційними ризиками, ефективне управління якими повинно приносити інвестору суттєвий дохід на вкладений капітал.

Аналіз останніх наукових досліджень. Дослідження ризиків стає у останні часи одним із найважливиї наукових напрямів. Такі дослідження необхідні для прогнозування розвитку економіки та прийняття управлінських рішень. Множинність економічних процесів та явищ, у основі яких лежать об`єктивні закони, сприймаються окремо та суб'єктивно кожним учасником економічних відносин. Ці сприйняття по відношенню до результату економічної діяльності пов`язані з невпевненістю, ненадійністю та ризиками, які розглядаються як синоніми. Усе це обумовлює неоднозначнісит категорії ризику, труднощі у визначенні її сутності.

Процеси нестабільності економіки, ризику в результатах економічної діяльності були об’єктами досліджіень класиків еконоімчної думки К. Маркса, М. Дж. Кейнса, А. Маршалла. Продовження та поглиблення у сучасних умовах, а також по відношенню до підприємств металургійного комплексу питання управління ризиком знайшли у працях таких вчених як Л.І. Абалкін, Р. Акофф, О.Ю. Андріанов, П.Л. Бернстайн, І.Т. Балабанов, Є.М. Блех, Т. Бойделл, В.В. Вітлінський, В.І. Векленко, Р. Кендалл, Ф. Найт, Ф. Галтон, У.А. Роу, Дж. Пфеффер, Е.Дж. Уиллет, Д.Дж. Речмен, М.Х. Мескон, Л. Боуї, Дж. В. Тілл, Г.Я. Гольдштейн, Ю.Ю. Кінев, І.В. Ліпсиц, Г.Б. Клейнер, М.Г. Лапуста, В.О. Макаренко, С.І. Наконечний, О.В. Романченко, С. Роїк, В.М. Серов, А. Томпсон, В.Д. Шапіро, О.Д. Шеремет, Ф. Емері, О.О. Яблонський та інші. Окремі аспекти вибраної теми досить широко висвітлені в академічних підручниках і періодичних виданнях.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Питання теорії та практики, що знайшли відображення у працях сучасних вчених та практиків, можна звести до двох основних напрямів – способам поведінки в умовах ризику та готовності до прийняття ризиків. Але, у сучасній економічній літературі відсутня едина думка про сутність ризику, недостатньо досліджено його особливості у галузі металургійної промисловості, використання ризика як джерела успіха підприємства.

Мета статті. Метою даної статті є розгляд принципів та механізму формування системи управління інвестиційними ризиками металургійних підприємств.

Викладення основного матеріалу дослідження. Розвиток суспільства в цілому і окремих господарюючих суб’єктів зокрема, базується на тому, що забезпечує зростання національного багатства – розширеному відтворенні матеріальних цінностей. Його основою є інвестиції. Термін «інвестиції» походить від латинського слова "invest", що означає "вкладати". У широкому розумінні інвестиції – це вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому приріст капіталу має бути достатнім, аби компенсувати інвесторові відмову використання власних засобів на вжиток в поточному періоді та винагородити його за ризик, компенсувати втрати від інфляції у майбутньому періоді. Такого поняття інвестицій дотримуються І.А. Бланк, В.В Бондарєв, М.І. Книш [37; 39; 74]. Близьким до вказаного є визначення інвестицій в авторів підручника "Основи інвестування" Лоренса Дж. Гітмана і Майкла Д. Джонна, які розуміють під інвестиціями спосіб розміщення капіталу який повинен забезпечити збереження або зростання вартості капіталу і (або) принести позитивну величину доходу [53].

Є.М. Шабалін розуміє інвестиції як грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції і інші коштовні папери, технології, машини устаткування, ліцензії, у тому числі і на товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно або майнові права, інтелектуальні цінності що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності і інші види діяльності в цілях здобуття доходів (прибули) і досягнення позитивного соціального ефекту.

У підручнику І.В. Сергєєва, І.І. Веретенникової "Організація і фінансування інвестицій" наводиться наступне визначення: "... під інвестиціями в широкому сенсі необхідно розуміти грошові кошти майнові і інтелектуальні цінності держави, фізичних осіб що направляються на створення нових підприємств, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння підприємств, придбання нерухомості акцій, облігацій і інших коштовних паперів і активів з метою здобуття прибутку або іншого позитивного ефекту" [116]. Серед подібних визначень, дане, на наш погляд, є найбільш повним, оскільки окрім іншого, уточнює цілі інвестування.

Розглянуті вище визначення містять наступні відмітні особливості економічної категорії "інвестиції". У перших, інвестиції пов’язані з відверненням із звороту підприємства на певний термін капіталу, що інвестується; у других, результат інвестицій повинен компенсувати як інвестиційні витрати, так і відмову від вжитку ресурсів, що інвестуються, у момент інвестування, тобто інвестиції повинні забезпечувати приріст капіталу, що інвестується, або здобуття яких-небудь додаткових благ.

З інвестиціями тісно пов`язана категорія ризику. Ризик як економічна категорія представляє собою подію, яка може відбутися, або не відбутися. В результате такої події можливі три економічних результати: негативний (програш, збиток); нульовий; позитивний (виграш, прибуток). Ризиком можна управляти, тобто використовувати різні заходи, що дозволяють спрогнозувати настання ризикової події та приймати заходи щодо обмеження ризику. Ефективність організації управління ризиком у значній мірі визначається класифікацією ризиків, під якою слід розуміти їх розподіл на окремі групи за певними ознаками для досягнення визначених цілей. Науково обгрунтована класифікація ризиків дає можливість визначити місце кожного ризику у їх загальній системі, сприяє можливостям ефективного запровадження відповідних методів та прийомів управління ризиками.

Можна відзначити, що при значних різновидах підходів до оцінки та обліку ризиків відповідної сфери діяльності підприємства загальним є ототожнення ризикової події із величиною втраченої вигоди, що характеризує ризик виробничої сфери, або із повною чи частковою втратою платоспроможності, що характеризує ризик фінансової сфери.

В умовах розвитку інвестиційної діяльності особливе місце займають інвестиційні ризики. Інвестиційний ризик – це можливість відхилення величини фактичного інвестиційного доходу від величини очікуваного. Будь-яке виробниче підприємство у своїй діяльності повинно враховувати появу інвестиційного ризику та передбачити заходи щодо його зниження.

Інвестиційні ризики складаються із наступних підвидів: ризик втраченої вигоди – це ризик настання побочного фінансового збитку (недоотриманий прибуток) в результаті невиконання якого-небудь заходу; ризик зниження доходності – це ризик, який може виникнути в результаті зменшення розміру відсотків та дивидендів по портфельних інвестициях, по вкладах та кредитах; він може бути процентний та кредитний; ризик прямих фінансових втрат – це ризик, який складається із біржового ризику, селективного ризику, ризику банкрутства, кредитного ризику.

До основних характеристик інвестиційних ризиків відносять: –динамізм – ризики зростають із збільшенням часового горизонту інвестицій; вони присущі підприємству та їх не можна відокремити від останнього; ризики мають свою ціну, яка визначється відсотковою ставкою, що виражає допустимий ризик в обмін відповідний дохід у виді отриманого приросту капіталу; інвестиційні ризики є складеними, тобто складаються із сукупності простих ризиків, яка визначається цілями інвестування; ризики визначають доходність вкладень, оскільки впливають на величину грошових потоків, а також на зміну вартості грошей у часі.

Інвестиційний ризик, як складна економічна категорія, пов’язана із виконанням інвестиціqної діяльності на підприємствах металургійного комплексу, має низку характеристик. В цілому, весь інвестиційний ризик підприємства металургійного комплексу представляє собою з позиції об’єктів та суб’єктів складну ризикову експозицію структури цінностей, що має три основних виміру: тип цінності під ризиком; характер небезпеки, що визиває експозицію; величину можливих та фактичних фінансових та інших наслідків.

Інвестиційні ризики металургійного підприємства в цілому включпють в себе комплекс різних інвестиційних ризиків, які можуть виникнути при здійсненні інвестиційних проектів. Вони залежать від структури капіталу та активів, ряду інших факторів. Випуск та реалізації продукції у металургії завжди пов`язані з невизначеністю ситуації та зовнішнього економічного середовища, що значно впливає на кінцевий результат функціонування підприємства – бажання максимізувати прибуток обмежується можливістю понести збитки, тому необхідно ефективно управляти ризиками. Як показує аналіз систем управління ризиками металургійних підприємств, сучасне представлення про управління зовнішніми ризиками базується на залученні рейтингових агенств у якості оцінювачів, наприклад, таких як Moody’s Investors Service, Standard & Poor’s Ratings Group, Fitch Ratings Ltd. Що стосується внутрішніх ризиків, то управління здійснюється тільки одним із видів виробничих ризиків – безпекою виробництва, з метою зниження травматизма. Інші внутрішні ризики практично не враховуються, або фрагментарно аналізуються при проведенні окремих ринкових розрахунків - наприклад, при обгрунтуванні інвестування.

У рамках використання системного підходу до управління інвестиційними ризиками підприємства металургійного комплексу першим шагом повинна стати розробка універсальних правил, операційних процедур, сценаріїв для прийняття ризикових рішень, що дозволило б інтерпретувати системний підхід до управління як сукупності загальних стандартизованих методів, процедур та технологій.

Системний підхід до управління інвестиційними ризиками підприємства металургійного комплексу заключається по-перше, у виявленні можливих наслідків інвестиціної діяльності у ризиковій ситуації; у розробці заходів, які не допускають, попереджують або зменшують розмір шкоди від впливу до кінця не врахованих ризикових факторів та непередбачуваних обставин; по-друге, у реализации такої системи адаптування до ризиків, за допомогою якої можуть бути не тільки нейтралізовані або компенсовані негативні можливі результати, але і максимально використані шанси на отримання високого доходу.

До основних принципів використання системного підходу до управління інвестиціними ризиками можна віднести такі: принцип балансу хаосу та порядку. Будь-який еволюційний процес може бути виражено чередою змін умовного стану порядку хаосу та порядку у системі, які скріплено між собою фазами перехіду до хаосу (загибель параметрів порядку) та виходу з хаосу (самоорганізації). Процес управління інвестиційними ризиками металургійного підприємстві підвержено волновим циклам хаосу та порядку, які мають деяку аналогію з циклами економічного розвитку; принцип незамкнутості (відкритості). Для того, щоб у складних системах відбувалися процеси самоорганізації, вони повинні бути відкритими; когерентність (принцип ефективності взаємодії). Від ефективної взаємодії елементів у процесі управління інвестиційними ризиками, його взаємодії із внутрішнім та зовнішнім середовищем підприємства залежить розвиток і самого системного підходу, і підприємства в цілому; принцип нестійкості (нерівноважності). Внутрішні взаємодії елементів у відкритих системах породжують їх активність, нестікість, нерівноважності. З точки зору використання системного підходу еволюційної економічної системи, яка завжди була б сталою, не існує; приницп нелінійності. Нерівноважність системи у поєднанні з безповоротністю процесів, що протікають в ній, породжує нелінійність системи.

Фактично використання системного підходу до управління інвестиційними ризиками передбачає комплексні дії менеджерів підприємства, як при підготовці інвестиційного проєкту, так і в процесі його реалізації. При визначенні функцій та границь діяльності структури процесу управління інвестиційними ризиками підприємства металургійного комплексу, важливо розуміти, що використання системного підходу має дві взаємопов`язані та рівнозначні за значимістю сфери діяльності – діяльність, яка пов`язана із розробкою стратегії, програми діяльності та її реалізацією.

У якості основних принципів формування та функціонування моделі комплексного управління інвестиційними ризиками металургійного підприємства можна використовувати такі: принцип створення критеріальної бази оцінки потенціалу організації інвестиційної діяльності на основі локалізації інвестиційних ризиків; принцип встановлення взаємозалежності між величиною інвестиційних ресурсів, резервів, конкурентоспроможністю та ефективністю управління ризиками; принцип досягнення необхідної пропорційності напрямів організації інвестиційної діяльності підприємства за рахунок виявлення потенційних резервів вдосконалення управління інвестиційними ризиками.

В реальній практиці виникає необхідність вирішення задачі визначення необхідної і достатньої кількості критеріїв оцінки потенціалу організації інвестиційної діяльності підприємства металургійного комплексу, як принципу, що забезпечує досягнення заданої конкурентоспроможності підприємства. Ці вимоги визначають обгрунтованість критеріїв оцінки та показників, що їх характеризують, дозволяютю встановити їх кількісний склад у залежності від цілей.

Найбільш характерними рисами сучасної практики управління інвестиційними ризиками є такі:

необхідність урахування часових границь інвестиційного ризику;
важливість визначення зони економічної стійкості;
обов’язковість визначення ієрархічності заходів;
обов’язковість дотримання послідовності в реалізації заходів з управління інвестиційними ризиками;
визначення основних груп і підгруп ресурсів (матеріальних, трудових, енергетичних, фінансових, інформаційних), необхідних для забезпечення нормального функціонування підприємства;
визначення очікуваних або бажаних результатів, які мають бути отримані.

Виходячи з сучасної практики управління інвестиційними ризиками можна запропонувати наступний алгоритм ієрархічного виконання інвестиціиних заходів:

на першому етапі потрібно виконувати обмеження та мінімізацію ризиків, а також зменшення негативного впливу на кінцевий результат діяльності підприємства;
на другому етапі проводиться визначення ризику, його основних факторів та причин, що його обумовлюють;
на третьоиу етпаі відбуваєтьсся формування стратегії управління інвестиційними ризиками, на основі якої виробляється тактика управління ризиками як сукупність онкретних заходів з мінімізації або усунення ризиків;
на четвертому етапі відбувається регулювання інвестційної активності підприємства з урахуванням факторів ризику, що розглядаються.

Висновки і пропозиції. Практика реалізації системи управління інвестиційними ризиками повинна базуватися на певних принципах та критеріях. Нечіко зформульовані критерії оцінки ризикової ситуації, не дозволяють приймати правільні та своєчасні упралвіінські рішення з інвестування. Тому використання запропонованих принципів формування системи управління інвестиційними ризиками дозволяє знизити можливість втрат при здійсненні господарської діяльності металургійних підприємств.

Список використаних джерел

1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент /Бланк И.А. – Киев: МП «ИТЕМ», ЛТД, 1995. – 315 с.

2. Бочаров В.В. Методы финансирования инвестиционной деятельности предприятий /Бочаров В.В. – М.: «Финансы и статистика», 1998. – 159 с.

3 Кныш М.И. Стратегическое планирование инвестиционной деятельности /Кныш М.И., Перекатов Б.А., Тютиков Ю.П. – Спб.: «Бизнес-пресса», 1998. – 315 с.

4. Гитман Л.Д. Основы инвестирования: [пер. с англ.] /Л.Д. Гитман, М.Д. Джонк. – М.: «Дело», 1997. – 1015 с.

5. Сергеев И.В. Организация и финансирование инвестиций /И.В. Сергеев, И.И. Веретенникова. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 272 с.