ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ АМОРТИЗАЦІЇ

На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні неможливим є функціонування підприємств без відповідного стабільного фінансового забезпечення. Незважаючи на те, що інвестиції в основний капітал з 1996 по 2010 зросли майже в 5 разів, їх рівень не можна вважати достатнім для повного задоволення потреб вітчизняних підприємств в інвестиціях. Інвестиції, як основа господарської діяльності, створюють умови для економічного розвитку в цілому, можуть розглядатися, як один із найважливіших засобів забезпечення умов виходу з економічної кризи.

Обґрунтування і вибір джерел і засобів формування інвестиційних ресурсів у сучасних умовах економіки в Україні, останнім часом, знаходиться у центрі уваги як науковців, так і практиків. Визначено, що одним з важливих внутрішніх джерел інвестиційного забезпечення розвитку підприємств є амортизаційний фонд. Завдяки амортизації здійснюється регулювання швидкості обороту основних фондів, забезпечується інтенсифікація процесу відтворення, здійснюється реалізація технічної та виробничої політики на підприємстві. В нинішніх умовах інвестиційні можливості амортизації використовуються не в повній мірі, в той же час правильно побудована інвестиційна політика може стимулювати використання цього інвестиційного ресурсу. Це обумовлює необхідність створення такої системи амортизації, яка б давала змогу кожному підприємству обирати найбільш ефективні методи відновлення основних фондів. Проблема формування і оптимізації амортизаційного механізму представлена у наукових працях Парнюка В.О., Косової Т. Д., Хобти В.М., Попової О.Ю., Борисенко З.Н., Лісовського І.В., Баб’яка Н.Д. В той же час поза увагою вчених залишається зв’язок між динамікою обсягів амортизації та темпами оновлення основних фондів. Для встановлення такого взаємозв’язку необхідна інформація про структуру, індексацію вартості основних засобів і нарахування амортизації за податковим обліком і порівняння її із відповідною інформацією бухгалтерського обліку. З урахуванням цього економісти висувають лише припущення щодо вдосконалення амортизаційного механізму без застосування конкретних економічних показників.

Окремі науковці пропонують усунути існуючі розбіжності між податковим і бухгалтерським підходами до визначення об’єкта амортизації, за рахунок переходу до амортизації первинної вартості [2]. Індексація та переоцінка, спотворюючи справжню вартість основних засобів, не дозволяють сформувати реальні характеристики підприємств.

Разработчики моделирующих программ при создании своих продуктов не достаточно ориентируются на современные технологии модуляризации (COM, CORBA) и предпочитают выполнять реализацию самостоятельно. Все модули могут быть не просто автономными, а уже традиционно считаются независимыми программными продуктами. Наиболее простой и легкий в создании модуль - математическое ядро.

Аналіз динаміки капітальних інвестицій свідчить про те, що у 2008 темпи їх зростання знизилися і темпи приросту скоротилися у 2 рази та склали 23,7%. Наступного року ситуація погіршилася і сума інвестицій в основний капітал була нижче попереднього року на 34,9%, у 2010 році падіння суми інвестицій до основного капіталу припинилося та залишилася на рівні 171,1 млрд. У цьому періоді значних коливань в сумі амортизаційних відрахувань не відбулося, що підтверджується наступними даними. Так у 2008 спостерігався значний приріст який склав 25,7% до попереднього року, у наступному 2009 приріст склав 12,1%, у 2010 приріст до попереднього року склав 6,2% [1]. Тобто амортизаційні відрахування збільшувалися незважаючи на скорочення темпів інвестування в основний капітал. Аналіз динаміки капітальних інвестицій і динаміки амортизаційних відрахувань дозволяє зробити висновок про те, що оцінка вартості основних фондів постійно змінюється від численних не інвестиційних факторів, що визначаються цілями оцінки.

Для цілей здійснення господарської діяльності, вартість визначають фахівці підприємства, для отримання кредитів оцінку вартості здійснюють банки, а для страхування майна – страхові компанії. Як правило, ці оцінки не співпадають. Так, оцінка вартості основних фондів банком визначається, як заставна і є значно меншою, ніж оцінка цього ж об’єкта страховою компанією. Банк намагається занизити вартість застави, а страхова компанія, навпаки, ставить за мету збільшити суму страхового платежу. Також існує протиріччя і у процесі самооцінки вартості основних засобів підприємством для цілей визначення справедливої вартості, і вартості для цілей оподаткування. Таким чином, закладений у амортизаційному механізмі порядок індексації дає можливість підприємствам збільшувати власний капітал без здійснення інвестицій, нараховувати більшу амортизацію та зменшувати обсяг прибутку, що підлягає оподаткуванню. Втрачається основний зміст та призначення процесу амортизації – стимулювання оновлення технічної бази господарської діяльності, що є важливою передумовою економічного розвитку підприємства.

Ще однією проблемою, яка потребує вирішення є нецільове використання амортизаційних коштів. Тобто не відбувається фінансування наукових проектів та розробок для підвищення якості продукції та набуття конкурентних переваг вітчизняних підприємств. Статистичного підтвердження використання амортизаційних джерел за цільовими потребами, в державному масштабі не існує. Необхідно обмежити на законодавчому рівні можливість вільного використання амортизації і встановити обов’язковість спрямування значної долі суми амортизації на фінансування наукових досліджень. З метою забезпечення цільового спрямування амортизації виключно на інвестиції для оновлення основних засобів та нематеріальних активів, необхідно у податковому законодавстві встановити такий порядок, при якому при спрямуванні всієї суми у попередньому періоді на оновлення основних фондів і нематеріальних активів, відсоток нарахування амортизації у наступному періоді збільшиться на один пункт, а за нецільове використання, відсоток нарахування амортизації у наступному періоді зменшиться на один пункт (не більше 5%), при подальшому цільовому використанні ці бонусні 5% не анулюються. Такий підхід може забезпечити використання амортизаційних коштів за призначенням.

Однак у Податковому кодексі застосування бонусної амортизації не передбачено. Бонусна амортизація має нараховуватися на найбільш сучасні основні засоби, такі як автоматизовані лінії, роботи, лазерну техніку тощо, що мають бути виділені у окрему групу [8].

В умовах розвитку методів оцінювання вартості майна, визначення дійсної вартості основних засобів й викривлення за допомогою індексації, найбільш дієвим з точки зору мотивації цільового використання амортизації, як інвестиційного ресурсу є перехід до амортизації виключно витрат на нововведені основні засоби, а також мотивування підприємcтв до висвітлення всіх коштів, що надійшли від амортизації [3]. Нарахування амортизації на нововведені основні засоби не тільки зрівнює підходи до обчислення амортизації за бухгалтерським і податковим обліками, але й має низку інших переваг:

• запровадження такого підходу значно посилює мотивацію підприємств до оновлення основних засобів, адже амортизація нараховуватиметься виключно на нововведені основні засоби;
• відпадає потреба у проведенні індексації та переоцінки основних засобів, які значно викривлюють та спотворюють, як вартісну оцінку основних засобів, так і нараховану величину амортизації та ступінь зносу;
• введення такого порядку стимулюватиме зростання попиту на продукцію промисловості та промислове будівництво, що відображатиметься у зростанні ВВП;

Список використаної літератури

1. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Бабіч В.В., Поддєрьогін А.М. Удосконалення оподаткування прибутку на основі визначення об’єкта оподаткування //Фінанси України. – 2010. – № 9. – С. 76.

3. Парнюк В.О., Амортизація як стимул до інвестування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/.

4. Статистичний щорічник України за 2009 рік. – К. : Держкомстат України, 2010. – 566 с.

5. Статистичний щорічник України за 2007 рік. – К. : Державне підприємство "Інформаційно-аналітичне агентство", 2007.-566с.

6. Статистичний збірник "Діяльність суб’єктів господарювання 2009". – К. : Держкомстат України, 2010. – 448 с.

7. Вартість основних засобів у 2000–2010 роках [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

8. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.