Біографія
Дитинство
Я, Федоренко Тетяна Сергіївна, народилася 14 квітня 1990 р. у невеликому шахтарському місті Білозерське Добропільського району Донецької області. Мої батьки, мати - Федоренко Римма Каримівна - електромонтер станційного обладнання, пропрацювала у зв'язку понад 30 років. Батько - Федоренко Сергій Федорович - шахтар, пропрацював в шахті більше 25 років. Також у мене є старший брат Микола, старший за мене на 12 років.
Моє дитинство було безтурботним і веселим. Мої рідні й близькі завжди мене балували, оточуючи безмірною увагою і любов'ю. У 1995 р. я пішла до дитсадку «Ромашка». Моїм вихованням у більшості займалася мама, тому що в дитячий садок я проходила небагато часу. Я була спокійною, слухняною, сором'язливою і допитливою дитиною. Ще в дитинстві у мене виявлялися здібності і бажання до танців, тому в 1996 р. мене записали на танцювальний гурток. Однак професійного танцюриста з мене не вийшло.
Кожне літо я проводила у бабусі в селі, так би мовити наодинці з природою, подалі від міської метушні. Кожен день був наповнений новими відкриттями і веселими розвагами. Моїми найтеплішими і найяскравішими спогадами з дитинства є сімейні свята та дні народження, коли ми всі разом збиралися великою і дружною родиною, а також відпочинок на морі влітку.
Школа
1 вересня 1997 я пішла до першого класу ЗОШ № 13 м. Білозерське. Цей день пам'ятаю як зараз ... Букет квітів, два великих білих банти і купа спогадів!
До школи я пішла цілеспрямовано, я просто була впевнена в тому, що у школі мені сподобається більше, ніж у дитсадку. Саме тому 1 вересня я дуже чекала. Це був довгоочікуваний і історичний для мене день, який назавжди врізався у глибини моєї пам’яті. У той день мені здавалося, що я стала зовсім дорослою.
У 1-му класі нас було 45 учнів і вчителька просто не знала куди нас всіх розсадити) Але так було не довго, потім нас розформували по класах. Однак, я так і залишилася в 1 А класі. Так і провчилася я в 13 школі з єдиним улюбленим класом всі 10 років свого шкільного життя, що правда ряди наші поріділи і до 11 класу нас залишилося 25 осіб. Але це ніяк не відбилося на наших взаєминах, всі ми дружимо і до цього дня.
Моїм класним керівником була Українець Ельвіра Олександрівна, яка ставилася до нас як до своїх власних дітей. Вона допомогла нам стати дружним, згуртованим і унікальним класом. Адже саме в нашому класі було 6 золотих медалістів і я серед них! Моїми улюбленими предметами в школі були фізика, хімія і, звичайно ж, трудове навчання. З 7 класу я почала брати участь в шкільних та районних олімпіадах з фізики, хімії, трудового навчання, географії, української мови. Було дуже важко, але зараз згадати приємно) Кожен рік мене супроводжувала вдача і я успішно займала призові місця. Також я відвідувала додаткові заняття з математики та англійської мови. Крім цього я брала участь в районній грі «Брейн-рінг», а також у міських шкільних конкурсах.
З 2004 р. мій клас перепрофілювали на поглиблене вивчення фізики і математики. Це у більшості і зіграло вагому роль при вступі до університету.
Університет
З вибором вищого навчального закладу у мене особливі спогади. Я подавала документи до трьох ВНЗ: Донецький Національний Технічний Університет (ДонНТУ), Донецький Національний Університет, а також Донецький Державний Університет Управління. За результатами співбесіди я поступила до ДонНУ на спеціальність «Радіотехніка та електроніка», тому що саме цей профіль мені тоді був близький. Також за результатами іспитів я поступила до ДонНТУ на спеціальність «Управління персоналом і економіка праці». Тоді переді мною стояв складний вибір ... Я вважаю, що прийняла правильне рішення, зупинивши свій вибір на ДонНТУ! Крім того, я пройшла на бюджет.
1 вересня 2007 р. я пам'ятаю дуже добре, особливо 1 пару з філософії. Тут мене чекали нові цікаві знайомства, цікаві люди. Я довго не могла звикнути до думки, що в мене в групі одні дівчата. Однак, тепер я цьому тільки рада.
Роки навчання були наповнені сенсом і чарівністю студентського життя. Ти начебто вже дорослий, але поки що ні за що не відповідальний. Тільки коли ти усвідомлюєш, що студентське життя підходить до завершення, то починаєш цінувати кожну його мить.
Добре відклалися в пам'яті підготовка і святкування днів нашої кафедри. Кожне свято сприяло новим цікавим знайомствам і згуртуванню нашого колективу. З 2 курсу я почала публікувати статті в матеріалах наукових конференцій. З цього моменту і почалася моя наукова діяльність.
У 2011 році я отримала диплом бакалавра з відзнакою за спеціальністю «Управління персоналом і економіка праці». Я прагнула до цього і цього досягла.
Мій науковий керівник - д.е.н., проф. Швець Ірина Борисівна. З її допомогою я вибрала тему своєї магістерської роботи - «Професійне навчання персоналу на підприємстві». Ця тема, на мій погляд, сьогодні цікава і актуальна, тому що саме навчання персоналу є головною складовою розвитку людини, а разом з ним і розвитку підприємства, воно сприяє досягненню головної мети підприємства - одержання прибутку.
Плани на майбутнє
Перш за все, я планую написати і захистити свою магістерську роботу, отримати довгоочікуваний диплом і ступінь магістра. Мені близька моя спеціальність, тому хотілося б працювати саме в цьому напрямку. У майбутньому я хочу реалізувати себе як особистість і як кваліфікованого спеціаліста, твердо стояти на ногах і бути повністю самостійною людиною.