Найбільш успішні підприємства досягай високих економічних показників завдяки ефективному залученню в господарську діяльність результатів інтелектуальної праці, знань, досвіду та новітніх технологій, які в сукупності представляють собою інтелектуальний капітал і є одним з головних ресурсів їхнього розвитку. Це обумовлює актуальність дослідження, що присвячено визначенню проблем управління інтелектуальним капіталом вугільних підприємств.

Метою дослідження є визначення проблем щодо управління інтелектуальним капіталом на вугільних підприємствах України.

Досліджено, що специфіка вугільної промисловості з її складними горно-геологічними і технічними умовами, з виробничою і екологічною небезпекою зумовлює високу капіталоємність і трудомісткість, безперервність нарощування об'ємів інвестицій. Власних засобів галузі для вирішення цього завдання недостатньо. Об'єми державних капітальних вкладень у вугільну промисловість України зменшилися в 12 разів, об'єми капітального будівництва скоротилися в 3,5 рази. В результаті середній знос гірничопрохідницького устаткування і будівельно-дорожньої техніки для шахтобудівників складає 90-95% [3, с. 6]. Дані стосовно техніко- технологічного рівня виробництва показують, що майже 45% підприємств переробної промисловості застосовують технології, вік яких складає до 10 років, 37% – від 11 до 30 років, майже 6% підприємств не визначили вік технологій свого виробництва. Із загальної кількості обстежених підприємств (7639 підприємств) лише 21,1% виробників промислової продукції повідомили про те, що планують протягом 2009-2011 рр. заміну існуючих технологій на передові. Переважна більшість з них (від 80% до 100% підприємств виду діяльності) готові лите до незначних змін (до 25%) [7].

Досягнення конкурентних переваг українськими підприємствами на вітчизняному і на зарубіжному ринках можливе при умові ефективного використання інтелектуальних ресурсів, впровадження сучасних наукомістких технологій, розробки якісно нової продукції, створення інновацій [6, с. 4].

Головна функція інтелектуального капіталу – істотно прискорювати приріст прибутку за рахунок формування і реалізації необхідних підприємству систем знань, відносин, які забезпечують його високоефективну господарську діяльність. Зокрема, інтелектуальний капітал підприємства визначає якість його системи управління .

Система управління інтелектуальним капіталом (ІК) – сукупність стратегічно узгоджених і пов'язаних між собою методів і засобів управління ПС, спрямована на збільшення вартості та результативності інтелектуального капіталу і бізнесу в цілому [2, с. 43].

Розробка і впровадження системи управління інтелектуальним капіталом дає можливість підприємству самостійно створювати об'єкти інтелектуальної власності, залучати власні та сторонні об'єкти інтелектуальної власності в господарський оборот, ефективно використовувати їх як ресурс, а також захищати від неправомірного використання для одержання додаткового доходу, забезпечення інвестиційної привабливості та конкурентних переваг підприємства.

Для ефективного управління інтелектуальним капіталом вугільних підприємств необхідний комплексний підхід. Лише побудова повномасштабної системи оцінки і управління інтелектуальним капіталом приведе до максимізації цінності вугільних підприємств. Проте послідовність дій при побудові такої системи виглядає таким чином:

1. Визначити стратегію.

2. Розробити ефективні методи оцінки ключових галузей знань.

3. Розробити комплекс заходів для максимізації інтелектуального капіталу.

Основним завданням вдосконалення вугільної галузі є створення механізму стимулювання підтримки потужності шахт для адресного державного і недержавного інвестування в цілях максимального наближення показників роботи підприємств до рівня беззбитковості. Цій проблемі присвячені дослідження Г.Г. Півняка, В.І. Салі, Л.В. Байсарова [4, с. 6].

Концептуальною основою забезпечення стабільності функціонування вугільних підприємств повинна стати науково обгрунтована інтеграційна інноваційна стратегія, що охоплює весь відтворювальний цикл. Форма державного підприємства стас охоронним бар'єром від зовнішнього, поки що агресивного, економічного середовище шахти. Головною умовою формування такого підходу є перерозподіл ресурсів на користь перспективних шахт на основі залучення нових технологій, менеджменту інновацій і інтелектуального капіталу в масштабах інтеграційного потенціалу вуглевидобувних країн [5, с. 96].

Визначено проблеми управління інтелектуальним капіталом вугільних підприємств України:

1. Обмеженість фінансування інноваційних проектів вугільними підприємствами.

2. Дотаційний характер фінансування діяльності вугільних підприємств.

3. Високий рівень травматизму обумовлює необхідність впровадження продуктів інноваційної діяльності (Україна посідає 2-ге місце після Португалії за травматизмом і 20-те місце після Китаю за загибеллю людей на виробництві. Найбільше випадків травматизму на виробництві у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській областях і в Києві. На вугільну галузь припадає 40% від загальної кількості травмованих і загиблих на виробництві. У багатьох шахтах не регламентовані правила дотримання безпеки, дуже часто приховуються факти виробничого травматизму).

4. Необхідність підвищення конкурентоспроможності вугільних підприємств за рахунок розвитку інтелектуального капіталу підприємств.

5. Низькокваліфікований персонал підприємств.

6. Неспроможність керівників різного рівня оцінити нові технології.

7. Організаційні та правові проблеми.

8. Відсутність науково-технічної підтримки з боку інших організацій.

Висновки. Обґрунтована необхідність управління інтелектуальним капіталом на вугільних підприємствах. Головною причиною обмеженого використання механізму управління інтелектуальним капіталом є недостатність фінансових ресурсів підприємств та держави для впровадження інноваційних розробок. Ускладнюються процеси управління інтелектуальним капіталом на вугільних підприємствах внаслідок нестабільної економічної ситуації в державі.

Перелік посилань

1. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в нового тысячелетии / Пер. с англ, под ред. Л.Н. Ковачин. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.
2. Морозов О. Система управління інтелектуальним капіталом підприємства як механізм захисту прав інтелектуальної власності (ч. 1) // Інтелектуальна власність. – 2008. - № 1. – С. 43-52.
3. Новік Е.Б. Капітальні вкладення у вугільну галузь // Вугілля України. – 2002. – № 11. – С. 6.
4. Півняк Г.Г., Саллі В.І., Байсаров Л.В. Інвестиції у вугільну промисловість: реальність і прогнози // Вугілля України. – 2003. – № 5. – С.6.
5. Родіна О.Г. Оцінка інтеграційного потенціалу вугільної галузі в аспекті стійкого економічного розвитку // Наукові праці ДОННТУ. Серія: економічна. – 2003. – Випуск 69. – С. 96-100.
6. Стрижак О.О. Формування інтелектуального капіталу підприємства: дис. канд. екон. наук: 08.06.01 / Харківський держ. економічний ун-т. – X., 2004// [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.lib.ua-m.net/diss/cont/28445.html#introduction
7. Державна служба статистики України [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua
8. Журнал для руководителей [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.top-manager.ru