Авторы: Карабут Т.Г., Захарова О.В.
Источник: Економіка і управління в умовах глобалізації / Матеріали Міжнародної науково-практичної Інтернет–конференції. – Донецьк, ДонНУЕТ – 2010, Том 2, с. 156-158.
Рассмотрена сущность понятия «застойная безработица», проанализированы возможные последствия ее наступления, а также предложены рекомендации по преодолению негативных поледствий влияния застойной безработицы на психическое состояние человека и на его социальное положение в обществе.
На сьогоднішній день, коли Україна поступово стає на шлях економічного зростання, актуальною лишається проблема безробіття, що стала одним із головних наслідків кризового періоду.
Характерною ознакою безробіття у країнах СНД є його довго тривалість та застійний характер. Частка безробітних більше року в їх загальній чисельності є, як правило, істотно вищою, ніж в економічно розвинених країнах, вона віддзеркалює динамічність розвитку економіки в цілому та ринку праці зокрема.
Вивчення наслідків застійного безробіття для людини та суспільства, а також дослідження методів його подолання.
Трансформація сучасного суспільства, яка супроводжується змінами на ринку праці, призводить до поширення такого явища, як застійне безробіття. Його можна визначити, як безробіття тривалістю 8 – 18 місяців. Так, за даними учених, цей вид безробіття є особливо небезпечним, тому що після річної вимушеної перерви в роботі людина практично не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності, навіть якщо вдається знайти робоче місце. Безробіття не лише знижує рівень матеріального статку особи, а й провокує відчуття невпевненості у своїх силах. Виникає непевність у власних силах, у правах й у доступності засобів існування, зростає відчуття соціальної незахищеності. Такі люди перебувають у фрустраційному стані через неможливість задоволення базових соціальних потреб. Також слід зазначити і настання незворотних змін у відношенні людини до праці: зменшується бажання шукати роботу самостійно, відбувається дискваліфікація і втрата трудових навичок, звикання до низького рівня життя. Від таких соціальних груп населення залежить соціальна стабільність держави, оскільки людина, що тривалий час є безробітною все частіше замислюється про здобування так званих "легких грошей", зростає частка нелегального ринку праці та соціальна нестабільність суспільства.
Працівники одного з вітчизняних центрів профорієнтації громадян визначили, що найнебезпечніша фаза безробіття починається після 6 місяців пошуку роботи. Для фази характерні ознаки деструктивних змін особистості, а надалі – безпорадності та примирення з ситуацією. Людина звикає до бездіяльності, втрачає професіоналізм і здобуті навички. Такого ж висновку дійшли і зарубіжні вчені, визначивши, що взаємозв'язок між імовірністю працевлаштування та тривалістю безробіття (протягом 12 місяців) до 6 місяців пошуку роботи має тенденцію до зростання, а в наступні 6 місяців – навпаки – тенденцію до скорочення.
Як правило, більше від перерви в роботі страждають особи старшого віку, які все життя працювали, звикли до такого статусу, вважають його незмінним (особливо – для людей, чия психологія формувалася за часів адміністративно-командної економіки) і не в змозі змінити свою професію або, навіть, і кваліфікацію. Молодь же швидше адаптується до нової ситуації, легше погоджується на перекваліфікацію, скоріше знаходить собі роботу у незареєстрованому секторі економіки.
Та як представники старшого покоління, так і молоді спеціалісти стикаються із низкою таких ціннісно-мотиваційних особистісних особливостей безробітного населення, що знаходиться у стані застійного безробіття:
– сподівання на службу зайнятості. Тобто очікування того, що людині знайдуть висококваліфіковану цікаву гарну роботу або направлять на безкоштовні курси з перенавчання, хоча реальна ситуація не відповідає очікуванням;
– наявність визначених особистісних рис та характерної поведінки у представників цієї категорії людей: пасивність і відсутність активної життєвої позиції, соціальна незрілість, непевність у собі, відсутність ефективних навичок навчання і взаємодії з людьми, занижена орієнтація на одержання нової інформації, знань. Ця проблема більш характерна для молодих людей, які, не починаючи самостійних спроб пошуку роботи чи професійного самовизначення, виправдовують власні невдачі поганою роботою служби зайнятості. В даному випадку потрібна допомога дорослих, зокрема психологічна допомога, бо самі вони ще не готові до власної активності;
– зниження мотивації до успіху порівняно з особами, що знаходяться у стані короткострокового безробіття;
– домінування такого мотиву, як "страх відторгнення", над мотивом "прагнення до сприйняття", що свідчить про бажання усамітнитися та уникнути будь-яких контактів із людьми.
Дещо стабілізувати ситуацію дозволяє реалізація законодавчих норм щодо мінімізації утриманських настроїв, підвищення мотивації до пошуку роботи та оперативного працевлаштування на актуальні вакансії за сприяння державної служби зайнятості. Та для подолання застійного безробіття доцільно визначити нові форми співпраці на ринку та здійснення певних заходів.
Говорячи про оновлення сфер співпраці, слід виділити нові підходи до механізму формування держзамовлення на підготовку кваліфікованих робітників на основі довгострокових пріоритетів соціально-економічного розвитку та реального прогнозування потреби економіки в кадрах. Також треба змінити систему ліцензування комерційних навчальних закладів. Для реалізації цього підходу доцільно на рівні районних, міських та обласних державних адміністрацій створювати державно-суспільні ради з підготовки кадрів за участю роботодавців. Окрім того, потрібні систематичні дослідження перспективного розвитку окремих галузей економіки і попиту робочої сили за конкретними професіями.
В умовах зростаючого попиту на кваліфікованих робітників, а також в умовах модернізації економіки і, як наслідок, зростаючого рівня безробіття, необхідно розширювати мережу професійно-технічних закладів, які навчають не лише молодь, а й доросле населення. Тут особливу увагу треба приділити адаптації навчальних закладів до навчання людей із інвалідністю та забезпечувати індивідуальний підхід при формуванні навчальних груп і організації навчального процесу. Для запобігання ж безробіття серед молоді потрібно організувати проходження виробничої практики на підприємствах-замовниках підготовки кваліфікованих робітничих кадрів у професійно-технічних навчальних закладів.
Також, треба дещо удосконалити трудове законодавство. Зокрема, це стосується механізму реалізації державних гарантій щодо працевлаштування осіб з обмеженими можливостями та інвалідів, розробити нормативно-правову базу для впровадження нових професійних стандартів, реформувати систему державної соціальної політики з підтримки безробітного населення з метою їх стимулювання до активного пошуку роботи, а також переглянути напрями та рівні професійної підготовки з урахуванням прогнозу попиту та пропозиції на ринку праці задля уникнення появи довготривалого безробіття.
Таким чином, застійне безробіття є особливо небезпечним різновидом безробіття. Воно несе за собою майже неминучі особистісні психологічні зміни в людині. Негативний характер застійного безробіття позначається не тільки на конкретних людях, а й на національній економіці загалом: знижується національний дохід, а також зростає соціальна нестабільність. Але своєчасне застосування необхідних заходів з удосконалення подібної ситуації на ринку праці (стимулювання економічної активності безробітного населення, удосконалення трудового законодавства, збалансування професійної освіти та перекваліфікації безробітного населення, тощо) запобігатиме створенню негативних явищ, зокрема застійного безробіття та безробіття як такого.
1. Волкова О.В. Ринок праці. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 624 с.
2. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.
3. В. Покрищук, Л.Башук. Особливості впливу довготривалого безробіття на психологічний стан молодої людини // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 7. – С. 3 – 6.
4. В. Якобінчук. Актуальні питання професійної підготовки кваліфікованих робітничих кадрів // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 8. – С. 43 – 45.
5. Н. Зінкевич. Тенденції українського ринку праці під впливом світової фінансової кризи // Україна: аспекти праці. – 2010. – № 3. – С.15.
6. П. Мазурок, А. Шахно. Особливості формування соціально-інституціонального ринку праці у трансформаційній економіці України // Україна: аспекти праці. – 2010. – № 5. – С. 9 – 10.