Автор: Чермошенцева Є.С., Котлова Ю.В
Источник: Матеріали IX всеукраїнської науково-практичнрї конференції студентів і молодих вчених «Теория и практика экономики и предпринимательства». - Алушта,ТНУ. - 2012
Тезисно розглянуті основні проблеми управління інноваційною діяльністю в Україні.
Інноваційна діяльність представляє собою «порушення» налагодженої діючої системи виробництва і збуту продукції, а також організації керівництва підприємства. Іншими словами, інновації, втручаючись в поточну виробничу діяльність, вводять в неї елементи невизначеності й ризику, так як частіше за все, впроваджене нововведення принципово ставить під сумнів усе попереднє. Але усі негативні сторони впровадження не можуть і не повинні служити причиною повного відмовлення від їх використання, так як успішна інноваційна діяльність відкриває нові можливості виробничих і суспільних відносин, які чинять великий вплив на ефективність господарського механізму.
Таку складну систему потрібно вміти ефективно планувати, контролювати, стимулювати та організовувати, тобто вміти управляти нею. Управління інноваційною діяльністю відрізняється за своєю специфікою від управління звичайною виробничої діяльності, так як дана галузь управління є неоднозначною, вона містить в собі великий вплив ризиків впровадження інноваційних процесів на підприємстві. Урахування ризиків в інноваційній діяльності є не тільки невід’ємною частиною успішної реалізації інноваційних процесів, а й важливим кроком до отримання позитивного результату такої діяльності.
Загальною проблемою управління інноваційною діяльністю в Україні є «великий розмір» цих ризиків. До них можна віднести: не стабільний стан політичної ситуації в країні; невизначений напрямок економіки України, тобто визначення її стану, адже нині деякі вчені називають цей стан «перехідним», і невідому куди спрямован вектор «переходу» - до регресу, чи до прогресу; правова підтримка інноваційної діяльності, наприклад, неефективний рівень захищеності інтелектуальної власності, а як відомо, інноваційна діяльність це сфера діяльності, в якій інтелектуальна власність та її захист мають велике значення для успішної реалізації новації суб’єктом господарювання; інші.
Вітчизняні інноваційні підприємства в своєму розвитку стикаються з серйозними проблемами, пов'язаними, в першу чергу, з браком фінансових ресурсів. Відповідно, на макрорівні це стримує інноваційні процеси в економіці. Тому державне сприяння фінансового забезпечення інноваційної діяльності стає одним з найважливіших державних завдань, передумовою переходу до нового рівня суспільно-економічного розвитку.
Однією з причин низької інноваційної активності в Україні разом із браком різного роду ресурсів є відсутність належного досвіду управління нововведеннями в ринкових умовах і відповідної теоретичної бази.
Іншою не менш важливою проблемою, яка стоїть на перепоні управління інноваційною діяльністю вітчизняними підприємствами є складність вибору метода управління або підходу.
Існує велика кількість методів управління інноваційною діяльністю, наприклад такі як контролінг, реінженірінг, інженірінг, трендвотчинг, прогнозування, сітьове програмування та інші. До підходів управління, які можуть бути використані в управлінні новаціями можна віднести: ситуаційний підхід, ресурсний, процесний, системний, функціональний та інші підходи.
Вибір підходу управління або методу – це вибір суб’єкта господарювання, який вирішує впроваджувати інноваційну діяльність, кожен з цих підходів або методів є сучасним механізмом, та при ефективному його використанні може привести до бажаних результатів.