Автор: Мирошниченко Д.С.
Источник: Оцінка інвестиційного ризику у процесі ризик–менеджменту // Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих вчених "Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю." — Донецк, ДонНТУ, 2012. – С. 24–26.
Розглянуто специфіку підготовки та реалізації інвестиційних проектів нововведень та відзначено, що велике значення набуває якість оцінки інвестиційних ризиків, яка складається з наступних елементів: ідентифікація, аналіз та оцінка ризику.
Економічні результати діяльності підприємства характеризуються певним рівнем невизначеності, бо залежать від низки факторів, серед яких вид діяльності, стан зовнішнього середовища по відношенню до певного підприємства, тривалість прогнозного періоду та інших. Рівень невизначеності може бути різним, але наявність невизначеності спричинена об’єктивно та не може бути виключена повністю у той чи інший спосіб.
Інвестиційна діяльність характеризується великим рівнем невизначеності, особливо коли мова заходить про інвестиції, що пов’язані із інноваційними процесами, які не можна відокремити від таких понять як важкість чіткого уявлення результатів інноваційної діяльності, мінливість цих результатів у часі, великі неповоротні капіталовкладення у точці «нуль», велика кількість неповною мірою детермінованих чинників, що впливають та процес інвестування, тощо. Через це більшість підприємств під час реалізації інвестиційних проектів нововведень стикаються з інвестиційним ризиком, що був врахований не повною мірою, саме тому ряд проектів закінчуються невдало. Для досягнення кращих результатів реалізації проектів команда проекту повинна коректно оцінювати ризики, пов’язані з проектом.
Аналіз літературних джерел дає змогу визначити чотири загальні підходи до трактування поняття економічного ризику. Згідно з першим з них, який викладено, зокрема, у роботах [1,с.59], [2, с.5] та ін., ризик ототожнюється з можливістю певної небезпеки, яка негативно відобразиться на результатах або умовах підприємницької діяльності. Другий підхід до тлумачення поняття економічного ризику передбачає не лише визначення цієї категорії, але й окреслення можливих способів його кількісного оцінювання.
У багатьох наукових працях розглянуто також групування чинників, що визначають рівень економічного ризику, та методичні засади їх аналізування. Так, зокрема, у роботі [4, с. 15] її автори визначають три основні причини виникнення невизначеності, а саме: принципову індетермінованість більшості економічних процесів, економічну неоптимальність повноти інформації та її асиметрію.
Проблему аналізування та оцінювання чинників інвестиційного ризику глибоко досліджено, зокрема, і у роботі [5]. Докладно описавши відомі методи такого аналізування, автор роботи зауважує, що “оцінка інвестиційного ризику меншою мірою, ніж інші етапи розробки проекту, піддається формалізації і кількісному вираженню. Тому в цій сфері немає загальноприйнятих стандартів” [5, с. 291].
Втім з останньою тезою важко не посперечатись, адже існують прийняті у 2009 році стандарти ISO / IEC 31010:2009 "Управління ризиками – методи оцінки ризиків" [6].
Основна мета роботи – детальний поелементний розгляд оцінки ризику у процесі ризик-менеджменту.
Оцінка ризику дає можливість особам, які приймають рішення, і відповідальним сторонам, поліпшити розуміння ризиків, що може сприяти досягненню цілей, адекватності та результативності управління. Оцінка ризику забезпечує основу для прийняття рішень про вибір найбільш доцільного підходу, застосовуваного для обробки ризиків. Вихідні дані оцінки ризику є вхідними даними для процесів прийняття рішень в організації.
Оцінка ризику – це загальний процес ідентифікації ризику, аналізу ризику та оцінювання ризику. Спосіб, яким цей процес застосовується, залежить не тільки від контексту процесу менеджменту ризику, але також і від методів і методик, що застосовуються для проведення оцінки. Оцінка ризику може вимагати застосування багатодисциплінарного підходу, оскільки ризики можуть включати безліч причин і наслідків.
Ідентифікація ризику – це процес виявлення, дослідження та опис ризиків.
Метою ідентифікації ризику є встановлення того, що може статися, або які можуть виникнути ситуації, які можуть вплинути на досягнення цілей системи чи організації. Після того, як ризик ідентифікований, організація повинна визначити існуючі заходи управління, які включають, наприклад, конструктивні особливості, персонал, процеси і системи.
Процес ідентифікації ризику включає виявлення причин і джерела ризику (небезпека в контексті матеріального збитку), подій, ситуацій або обставин, які можуть мати матеріальний вплив на цілі, і характер цього впливу.
Методи ідентифікації ризику можуть включати:
– методи, засновані на свідченнях, прикладами яких є контрольні листи та аналіз накопичених даних;
– систематичні групові підходи, коли група експертів слідує систематичному процесу, щоб ідентифікувати ризики за допомогою структурованого набору допоміжних фраз і запитань;
– індуктивні методи дослідження, наприклад, HAZOP
Для підвищення точності і повноти ідентифікації ризику можуть застосовуватися різні допоміжні методики, включаючи «мозковий штурм» і метод Дельфі.
Незалежно від фактично застосовуваних методик, важливо, щоб при ідентифікації ризику належне увага приділялася факторів, пов'язаних з персоналом, і організаційних чинників. Отже, в процес ідентифікації ризику слід включати розгляд відхилень від очікуваного стану факторів, пов'язаних з персоналом, і організаційних чинників, а також події, пов'язані з технічними і програмними засобами.
Сутність аналізу ризику полягає в поліпшенні розуміння ризику. Аналіз ризику надає вхідні дані для оцінки ризику і прийняття рішень, що стосуються необхідності обробки ризику, і найбільш придатних стратегій і методів обробки.
При аналізі ризику визначають наслідки і їх імовірності щодо виявлених подій ризику, беручи до уваги наявність (або відсутність) і результативність будь-яких наявних заходів управління. Потім наслідки та їх імовірності об'єднують, щоб визначити рівень ризику.
Аналіз ризику включає розгляд причин і джерел ризиків, їх наслідків та ймовірності того, що ці наслідки можуть виникнути. Необхідно виявити фактори, що впливають на наслідки, і на ймовірність. Подія може мати множинні наслідки і впливати на декілька цілей. Слід брати до уваги існуючі заходи управління ризиком та їх результативність. У складних випадках може знадобитися застосування декількох методик.
Оцінювання ризику включає порівняння кількісно оцінених рівнів ризику до критеріїв ризику, певними при встановленні контексту, з метою визначення значущості рівня ризику та його типу. Оцінювання ризику ґрунтується на розумінні ризику, досягнутому при аналізі ризику, і служить для прийняття рішень про подальші дії. Етичні, правові, фінансові та інші аспекти, включаючи сприйняття ризику, також є вхідними даними для прийняття рішення.
Рішення можуть включати:
– встановлення необхідності в обробці ризику;
– пріоритети обробки;
– встановлення доцільно здійснення будь-якої діяльності;
– визначення кількості напрямків, яким необхідно слідувати.
Характер рішень, які необхідно прийняти, і критерії, які будуть застосовуватися для їх прийняття, визначаються при встановленні контексту, але на даному етапі, коли є більше інформації про конкретні виявлених ризики, їх слід заново детально переглянути. Найпростішою структурою визначення критеріїв ризику є окремий рівень, який відділяє ризики, які потрібно обробляти, від ризиків, що не вимагають обробки. Дана структура хоча й забезпечує прості результати, але не враховує невизначеності, які виникають як при кількісний оцінці ризиків, так і при визначенні кордонів між тими ризиками, які вимагають обробки, і тими, які не вимагають.
Рішення про необхідність і способі обробки ризиків залежить від витрат і вигод за результатами прийняття ризику, а також витрат і вигод за результатами здійснення удосконалених заходів управління.
Загальний підхід полягає в поділі ризиків на три групи:
– верхня група, в якій рівень ризику розглядають як неприпустимий, незалежно від вигод, що може принести діяльність і обробка ризику необхідна, незалежно від витрат на неї;
– середня група (або «сіра» область), в якій беруть до уваги витрати та переваги, а також можливості, збалансовані відповідно з потенційними наслідками;
– нижня група, в якій рівень ризику розглядають як незначний або настільки малий, що немає необхідності у заходи по обробці ризику.
«Мінімальний практично прийнятний рівень ризику» або система критеріїв ALARP, застосовувана в практиці забезпечення безпеки, реалізує даний підхід таким чином, що в середній групі існує рухома шкала для низьких ризиків, коли можна безпосередньо порівнювати витрати і вигоди, тоді як для високих ризиків можливість збитку повинна бути знижена до того рівня , поки витрати на подальше зниження не стануть явно непропорційними отриманим перевагам в безпеці.
При підготовці та реалізації інвестиційних проектів нововведень велике значення набуває якість оцінки інвестиційних ризиків, яка складається з наступних елементів: ідентифікація, аналіз та оцінка ризику.
Подальші дослідження проблеми прийняття оптимальних інвестиційних рішень з урахуванням чинника ризику потребують, зокрема, створення дієвих методів формування необхідної інформаційної бази для оцінки інвестиційних ризиків.
1. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. – М.: Прогресс, 1982. – 370с.
2. Чернова Г. В. Практика управления риска на уровне предприятия / Г. В. Чернова. – СПб.: Ин-т страхования, 2000. – 170 с.
3. Морозов Д. С. Проектное финансирование: управление рисками / Д. С. Морозов. – М.: Анкил, 1999. – 120 с.
4. Вітлінський В. В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: навч.-метод. посіб. / В. В. Вітлінський, П. І. Верченко. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.
5. Бардиш Г. О. Проектний аналіз: підручн. / Г. О. Бардиш. – К.: Знання, 2006. – 415 с.
6. Стандарти ISO / IEC 31010:2009 "Управління ризиками – методи оцінки ризиків".