Хрипун Т.В. - Ризик, як наслідок інноваційної діяльності

У статті проведений аналіз підходів щодо визначення інноваційної діяльності та господарського ризику. Інноваційна діяльність розглядається як причина ризику. На основі цього уточнюється визначення інноваційного ризику та розкривається його сутність.

The article analyzes the approaches to the definition of innovation and economic risk. Innovation is regarded as a cause of risk. Based on this the author clarifies the definition of innovation risk and reveals its essence.

Визначення проблеми. Вихід з кризи та подолання її наслідків є однією з головних стратегічних цілей України. Існує безліч чинників, які зумовлюють процес сталого економічного зростання, але найважливішим серед них є фактор інноваційного розвитку. Саме за рахунок впровадження інновацій можливий перехід економіки будь-якої держави до стадій пожвавлення та зростання. Отже інноваційний розвиток виробництва повинен бути пріоритетним напрямком економічної політики держави.

Основою сталого розвитку національної економіки є стабільно функціонуюче прибуткове виробництво, організатором якого є підприємство. Головна мета діяльності підприємства – отримання прибутку, який є джерелом стабільності сьогодні та розвитку виробництва в майбутньому. Зростання прибутку можливе за рахунок зростання виторгу від реалізації продукту виробництва, зниження витрат або дії обох цих факторів одночасно. Виторг підприємства на пряму залежить від того, наскільки конкурентоспроможною є його продукція. Конкурентоспроможність сьогодні називають основним джерелом стійкого економічного зростання. Її основою, у свою чергу, є інноваційна діяльність підприємства. Скорочення витрат неможливе без використання нових, більш ефективних технологій, а отже також безпосередньо залежить від інноваційної активності підприємств. Таким чином, раціональний підприємець для досягнення своєї мети не зможе обійтися без впровадження інновацій у виробництво.

Успіх будь-якої діяльності, і інноваційна діяльність тут не є винятком, залежить від того, наскільки чітко сформульовані її основні цілі та сплановані конкретні дії для досягнення цих цілей. Не зважаючи на те, що на початку ринкових перетворень в українському суспільстві планування найчастіше не сприймалося як один з провідних факторів комерційного успіху підприємства та стабільного розвитку економіки в цілому, сьогодні стало очевидним, що застосування сучасних методів управління вимагає використання системи планів підприємства, як інструменту підвищення ефективності управлінської діяльності. У системі поточних та стратегічних планів своє місце займає планування організаційного та технологічного розвитку підприємства, основною задачею якого є забезпечення своєчасного впровадження в діяльність підприємства інноваційних процесів.

При організації планування організаційно-технологічного розвитку підприємства треба враховувати особливість інноваційної діяльності та її специфічні риси, а саме враховувати, що інновації та інноваційна діяльність більш за інші пов’язані з високим рівнем ризику. Розуміння того, що ризик – це специфічна риса інноваційної діяльності, що існування інновацій неможливе без існування певного ризику, повинне стати основою ефективного планування інноваційної діяльності.

Аналіз останніх джерел. Проблемі управління інноваційною діяльністю, економічним ризиком та саме інноваційним ризиком підприємства присвячені роботи багатьох зарубіжних та українських вчених, а саме: Артеменко В.Б., Балабанова І.Т., Барановського В.Б., Бєлокрилова О.С., Божкової В.В, Бузько І.Р., Вітлінського В.В., Демкіна І.В., Денисенко М.П., Догіля Л.Ф., Жежухи В.Й., Журавльова Ю.В., Ілляшека С.М., Кахович Ю.О., Лапусти М.М., Лапченко Д.А., Малашихіної Н.Н., Матросова Л.М., Міната В.Н., Скриби Н.Н., Микитюк П.П., Стадник В.В., Тэмпан Л.Н., Ухваткіна Д.П., Шаршукової Л.М. та інших. Проте вивчення результатів дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців свідчить, що є певна розбіжність у термінології. Зокрема немає чіткого визначення категорії "економічний ризик", а тому практично відсутнє чітке розуміння сутності інноваційного ризику.

Формулювання цілей статті. Ціллю даної статті є характеристики ризику, як специфічної риси інноваційної діяльності, та формулювання дефініції "інноваційний ризик".

Виклад основного матеріалу. Питання про інноваційний ризик не є новим для сучасної економічної науки, але аналіз існуючих робіт свідчить, що воно ще не розкрито повністю. Можливо знайти безліч причин цьому. Одна з них полягає в тому, що проблема визначення інноваційного ризику належить до двох напрямків дослідження: управління інноваційними процесами та управляння ризиками. Отже і визначати інноваційний ризик необхідно з позицій вказаних наукових напрямків.

Спочатку розкриємо сутність та особливі риси інноваційної діяльності. Згідно ЗУ "Про інноваційну діяльність", вона визначається як "діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг" [1]. Більшість науковців-економістів погоджуються з таким визначенням та в своїх дослідженнях користуються саме ним, роблячи деякі незначні зміни у формулюванні та дещо уточнюючи [2, с. 178; 3, с. 34; 4, с. 9; 5, с. 62].

Інноваційна діяльність істотно відрізняється від інших видів господарської діяльності підприємства. Вона є складним багатогранним процесом, який включає не тільки розробку нових технологічних способів виробництва чи нового, раніше невідомого товару, але й доведення результату інноваційної діяльності (інновації) до кінцевого споживача (продаж технологій на ринку капіталу та товарів на споживчому ринку). Здійснення інноваційної діяльності складається з декількох послідовних стадій, а значить цей процес досить тривалий у часі.

Протягом значного часу, який займає проходження всіх стадій інноваційного процесу, починають діяти об’єктивні чинники, які змінюють специфіку інноваційної діяльності, що в свою чергу призводить до часткової чи, навіть, повної зміни кінцевого результату. Таким чином, інноваційна діяльність являє собою високо динамічний процес. Крім цього, даний вид діяльності підприємства частіше за все потребує залучення значних матеріальних витрат. При цьому існує велика ймовірність втрати вкладених коштів.

Зрештою, оскільки продукт інноваційної діяльності є новим на ринку, можуть виникнути труднощі з його розповсюдженням, яке здійснюється двома шляхами: через дифузію (розповсюдження нововведень в тих видах економічної діяльності, для яких вони призначалися с самого початку) та трансферу (перехід інновації із одних галузей в інші) [6, с. 51]. Отже інноваційний продукт може взагалі не знайти свого покупця.

Описані характерні риси інноваційної діяльності є джерелом виникнення невизначеності її результатів. Саме невизначеність є основною причиною економічного ризику. Таким чином, специфіка інноваційної діяльності і породжує ризик. Вказана закономірність може бути описана схематично (рис. 1).

Схема процесу управління ризиками в інноваційній діяльності

Рис. 1. Ризик як наслідок інноваційної діяльності

Для подальшого аналізу треба розглянути основні підходи до розуміння сутності економічного ризику. Якщо у визначенні інноваційної діяльності науковці не суперечать одне одному, то єдиної думки щодо господарського ризику дотепер не існує.

Частіше за все економічний ризик визначається як очікування негативних наслідків господарської діяльності [7, c. 22; 8, с. 56]. Однак ризикована діяльність не завжди приносить тільки втрати, її результат також може буди нульовим чи прибутковим.

Деякі економісти визначають ризик як подію чи групу випадкових подій, що завдають втрати об’єкту, який підлягає впливу цієї події [9, с. 10]. Дане визначення розкриває об’єктивну природу ризику, бо саме випадкові події викликають порушення в реалізації господарського процесу.

Є науковці, які пов’язують економічний ризик з ймовірністю відхилення від цілі [10, с. 9; 11, с. 54]. Таке тлумачення ризику поширене серед представників математичних наук. Воно вказує на важливі особливості ризику, а саме на те, що ситуація ризику завжди є випадковою та має декілька альтернативних варіантів дії.

Теорія дослідження операцій та деякі вчені-економісти трактують ризик як особливий випадок, ситуацію невизначеності [12, с. 35; 13, с. 21] чи дію, спрямовану на подолання цієї ситуації [14, с. 16].

Всі ці визначення враховують окремо різні властивості господарського ризику, а саме: 1) коливання результатів діяльності (рівнів ризику); 2) суб’єктивно-об’єктивну природу; 3) імовірнісний характер подій; 4) альтернативність вибору; 5) невизначеність.

Враховуючи все сказане можна дати наступне визначення економічному ризику.

Економічний ризик – це свідома дія суб’єкту господарювання, спрямована на подолання ситуації невизначеності, яка виникла в зв’язку з вибором того варіанту подій, що дає найменше відхилення від поставленої цілі. Одна з головних причин виникнення економічного ризику є невизначеність. Саме вона спричиняє альтернативність варіантів поведінки суб’єкту господарювання та необхідність вибору найвигіднішого з них. Спричинена характерними особливостями здійснення інноваційного процесу невизначеність є основною ознакою інноваційної діяльності. Це підтверджує сформульоване раніше твердження відносно того, що інноваційна діяльність є джерелом ризику та не може існувати без нього.

Таким чином, поняття ризикована діяльність є більш широким та включає в себе поняття "інноваційна діяльність", а інноваційний ризик є особливим видом господарського ризику. Отже під інноваційним ризиком треба розуміти особливий вид економічного ризику, що виникає на підприємствах, діяльність яких пов’язана з інноваціями, а значить передбачає невизначеність кінцевих результатів та певний рівень ризику.

Висновки. Сформульоване визначення інноваційного ризику не претендує на універсальність та може бути змінено в процесі поглиблення досліджень. Факт того, що інноваційна діяльність є джерелом ризику, обов’язково повинен враховуватися при плануванні організаційного та технологічного розвитку підприємства. Подальшого дослідження потребує специфіка інноваційного ризику, яка є основою для розробки аналітичних методів ефективного управління процесом впровадження інновацій в господарську діяльність підприємств.

Література:

ЗУ "Про інноваційну діяльність": [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=40-15.
Жежуха В.Й. Ризики інноваційної діяльності / В.Й. Жежуха // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.2. – С. 177–182.
Кахович Ю.О. Інновація й інноваційна діяльність: сутність і визначення / Ю.О. Кахович // Інвестиції практика та досвід. – 2007. – № 3. – С. 33–34.
Микитюк П.П. Інноваційна діяльність: навч. посібник / П.П. Микитюк, Б.Г. Сенів. – К.: Центр навч. л-ри, 2009. – 392 с.
Стадник В.В. Інноваційний менеджмент: навч. посібник / В.В. Стадник, М.А. Йохна. – К.: Академвидав, 2006. – 464 с.
Ухваткін Д.П. Теорія регулювання та основні поняття інноваційної діяльності / Д.П. Ухваткін // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 1. – С. 49–53.
Балабанов И.Т. Риск-менеджмент / И.Т. Балабанов. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 192 с.
Лапуста М.Г. Риски в предпринимательской деятельности / М.Г. Лапуста, Л.Г. Шаршукова. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 224 с.
Вяткин В.Н. Управление риском в рыночной экономике: монография / В.Н. Вяткин, В.А. Гамза, Ю.Ю. Екатеринославский, Дж. Дж. Хемптон. – М.: Экономика, 2002. – 195 с.
Лапченко Д.А. Оценка и управление экономическим риском: теория и практика / Д.А. Лапченко. – Мн.: Амалфея, 2007 – 148 с.
Ілляшенко С.М. Управління екологічними ризиками інновацій: монографія / С.М. Ілляшенко, В.В. Божкова; за ред. С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. – 214 с.
Минат В.Н. Финансовая среда предпринимательства и предпринимательские риски: учеб. пособие / В.Н. Минат. – М.: Экзамен, 2006. – 189 с.
Тэпман Л.Н. Риски в экономике / Л.Н. Тєпман. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 380 с.
Малашихина Н.Н. Риск-менеджмент: учеб. пособие / Н.Н. Малашихина, О.С. Белокрылова. – Ростов н/Дону: Феникс, 2004. – 320 с.