Родь Л.В., Швець І.Б.- Визначення мотивації розвтку персоналу

Аннотация

Родь Л.В., Швець І.Б.Визначення мотивації розвтку персоналу. На основі визначень понять "розвиток персоналу" та "мотивація персоналу" сформульоване визначення мотивації професійного розвитку персоналу.

Поширення ідеї створення системи безперервної освіти працівників на українських підприємствах пов’язане зі швидкою зміною як зовнішніх, так і внутрішніх умов функціонування компанії, посилення умов жорстокої конкуренції, що в свою чергу пред'являє високі вимоги до рівня кваліфікації персоналу, знань і навичок працівників. Тому в даний час для більшості українських підприємств навчання персоналу набуває особливого значення. Однак для того, щоб система навчання персоналу працювала і приносила очікувані результати необхідно використовувати мотивацію персоналу до розвитку, а також знайти способи управління цими мотивами.

Ефективна мотивація розвитку персоналу позитивно впливає на результати діяльності підприємства завдяки виявленню і продуктивному застосування професійного потенціалу співробітників, підвищенню якісного складу персоналу підприємства, створенню системи самоосвіти, скорочення загальних витрат на пошук висококваліфікованої робочої сили за рахунок продуманої, послідовної та активної політики на ринку праці. Інтерес учених до управління людським ресурсами проявляється в працях Г. Деслєра, М. Мескона, Л. Брейда, А. Хайема. З-поміж інших проблем, вони торкались питань мотивації и розвитку персоналу.

Проблема мотивації розвитку персоналу була освітлена в роботах вітчизняних авторів: Є. Власова, Л. Кирилова, О.А. Кулагіна, М.І. Магури, М.Б. Курбатової, П. Зигмантовича. Автори в своїх роботах розглядають и аналізують основні перепони на шляху формування системи мотивації розвитку персоналу компанії, пропонують шляхи їх подолання. Д.П. Богиня розглядає мотиваційні аспекти інвестування у розвиток людського капіталу як один з чинників збільшення конкурентоспроможності робочої сили завдяки інтелектуалізації суспільної праці.

Л.І Шваб визначає, що за сучасних умов господарювання прогрес забезпечує людина і її мотивація [1]. Ефективність праці за інших однакових умов визначається особистим ставленням людини до праці, її мотиваційними настановами та трудовою поведінкою, які в свою чергу є наслідком взаємосполучення широкого кола потреб, інтересів, мотивів, ціннісних орієнтацій, переконань, поглядів, умов трудової діяльності. Дослідження довели,що результативність навчання на 60% залежить від грамотно проведеної підготовки (визначення потреб, чітка постановка мети, вибір актуальної програми навчання, залучення потрібного тренера або консультанта); на 20% – від професіоналізму тренера і на 20% – від "включеності" , умотивованості і бажання самих учнів.

Завдяки цим дослідженням мотивація розвитку персоналу на підприємстві почала розглядатися з неменшою увагою, ніж питання мотивації чи розвитку персоналу взагалі Ряд робіт присвячено проблемам реалізації заходів підвищення ефективності мотивації до розвитку, питання мотивації та розвитку персоналу в сучасній науковій літературі розглянуто досить широко, але проблема мотивації розвитку персоналу на українських підприємствах., яка є однією зі складових мотивації і передумовою розвитку персоналу, не можна вважати до кінця вирішеною. На сьогодні відсутнє чітке визначення терміну мотивації розвитку, методів та принципів, на підставі яких повинна здійснюватися політика безперервної освіти працівників. Саме тому, мотивація розвитку персоналу підприємства є актуальним науково-практичним завданням, що вимагає вирішення.

Економічна сутність мотивації розвитку персоналу складається з двох різних, але при цьому взаємопов’язаних процесів: мотивації персоналу та процесу розвитку знань і навичок працівників, та підвищення рівня кваліфікації персоналу. Тому для того,щоб сформулювати чітке визначення такого комплексного процесу як мотивація розвитку персоналу доцільним є виконання аналізу кожної із складових даного процесу.

У книзі «Розвиток людських ресурсів» Д. Джой-Меттьюз, Д. Меггінсон, М. Сюрте відзначають, що розвиток людських ресурсів – це термін, який використовується для опису інтегрованого і цілісного підходу до вдосконалення пов'язаних з професійною діяльністю знань, навичок та поведінки працівників у відповідності до обраної компанією стратегії [2]. У трактуванні П.Е. Шлендера розвиток людських ресурсів – це система заходів, спрямованих на підтримку здібних до навчання працівників, поширення знань та передового досвіду, навчання молодих кваліфікованих співробітників, усвідомлення управлінським персоналом важливості розвитку співробітників і зниження плинності кадрів [3, с. 126]. А.П. Єгоршин визначає «розвиток людських ресурсів» як комплексний і безперервний процес всебічного розвитку особистості працівників організації з метою підвищення ефективності їх роботи [4, с. 166]. На думку Л.І Шваб, мотивація розвитку конкурентоспроможності працівників є складовою мотивації персоналу. Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей підприємства. Мотивація – це сукупність усіх мотивів, які справляють вплив на поведінку людини [1]. Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф. наводять наступне визначенн мотивації – це процес спонукання себе а інших до діяльності для досягнення особистих цілей чи цілей організації. А.Я. Кибанов розглядає мотивацію як процес свідомого вибору людиною того чи іншого типу поведінки, що визначається комплексним впливом зовнішніх стимули) і внутрішніх (мотиви) факторів. Н. Е. Ткаченко, Н. Л. Рейлянова визначають мотивацію, як сукупність внутрішніх і зовнішніх сил, які спонукають людину до діяльності, визначають її поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності цілеспрямований характер, орієнтують на досягнення особистісних цілей і цілей організації [5]. Железнякова Т.А. наводить визначення мотивації кар'єри як процесу внутрішнього і зовнішнього спонукання посадової та/або професійного росту індивіда.

Таким чином, проаналізувавши усе вищевикладене можна дати таке визначення поняттю "Мотивація розвитку персоналу" – це процес використання внутрішніх та зовнішніх стимулів, за допомогою яких працівників спонукають до формування спеціальних знань, розвиток необхідних навичок і вмінь, що дозволяють підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, освоювати нові види професійної діяльності.

Література:

1. Шваб Л.І. Мотиваційні аспекти відтворення, розвитку та використання трудового потенціалу вітчизняних підприємств / Вісник ЖДТУ №2 (52), 2010. – С. 303-306.
2. Джой-Меттьюз Д., Меггинсон Д., Сюрте М. Развитие человеческих ресурсов / Пер. с англ. – М.: Эскимо, 2006. – 432 с.
3. Управление персоналом / П.Э. Шлендер [и др.]. М.: ЮНИТИ-ДАНА. 2005. 320 с.
4. Егоршин А.П. Управление персоналом. Изд. 3-е. Н. Новгород: НИМБ. 2001. 716 с.
5. Шапиро С.А. Мотивация / М.: ГроссМедиа, 2008. — 224 с. [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.alleng.ru/d/manag/man111.htm