Біографія
Дитинство
В один із зимових морозних вечорів, 15 грудня 1989 року, в невеликому, але затишному містечку Горлівка, Донецької області народилася дівчинка з великими карими очима. Батьки назвали її Ганною, на честь прабабусі. Мама – Сарканич Олена Анатоліївна – молода, красива жінка, народилася 9 червня 1970 року. Тато – Сарканич Іван Михайлович – сильний, надійний чоловік, народився 19 червня 1966 року. Для Олени і Івана народження дочки було найбільшим щастям. По сьогоднішній день вони оточують її турботою і теплом, що незмінно буде тривати все життя. Головні життєві цінності розвивалися з раннього дитинства. Виховання дитини особливо відрізнялося строгістю і справедливістю, розвиненням в дочці самостійності та незалежності, що пізніше позитивно вплинуло на життя Ганни.
Я виросла в любові та турботі, в один рік вже почала ходити, в три вже напам'ять розповідала вірші, а в п’ять років без труднощів писала і читала. Це заслуга моєї сім'ї, яка багато часу приділяла моєму розвитку, а також вихователів дитячого садка "Веселка". Я відвідувала його з двох з половиною років.
Шкільні роки
Мої шкільні роки почалися в 1997 році. Так вийшло, що я потрапила в клас з посиленим навчальним навантаженням. Це була ЗШ № 52 м. Горлівки. Школа для мене була океаном вражень, яскравих емоцій, різноманітних подій. Завжди буду згадувати цей час з особливою теплотою.
Я шалено любила не тільки вчитися, а й брати участь в позакласній діяльності. Будучи старостою, допомагала організовувати загальношкільні свята і заходи. Школа поклала початок становлення моєї особистості. В кінці 10 класу, я точно вирішила, що буду поступати в ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ на факультет економіки, стану повністю самостійною, успішною і незалежною. Головною метою було зарахування на бюджет. В 11 класі я повністю присвятила себе навчанню та підготовці до рейтингових випробувань. Викладач математики і просто золота людина – Остапенко Алевтина Геннадіївна, внесла неоцінимий вклад не тільки в мою освіту, а й у життя. Вона стала одночасно вчителем і другом, мудрим, щирим, світлим, надійним. Завдяки її високому професіоналізму, відповідальності та чистому серцю, в квітні 2007 року в результаті рейтингових випробувань, з оцінкою 10 балів, я була практично зарахована в число студентів. Школу закінчила із золотою медаллю. Даний етап мого життя закінчився навіть краще, ніж я очікувала. Мета була досягнута, мене чекало нове, цікаве життя у великому і красивому місті Донецьку.
Університет
Я – студентка ДонНТУ спеціальності "Управління персоналом і економіка праці" (УПЕП). Молода, цілеспрямована, амбіційна, з достатнім багажем знань, щоб здійснювати ці амбіції. Навчання давалося легко і з задоволенням. Колектив викладачів виховував у нас майбутніх професіоналів і просто хороших людей. Свята весело проходили у компаніях друзів. Кафедра УПЕП щорічно відзначала свій День народження, в організації якого я активно брала участь. Написання статей, наукових робіт, перші конференції, виступи перед величезними аудиторіями – все це було просто захоплюючим і шалено цікавим.
Також я займалася вивченням англійської мови. Але для самореалізації цього було недостатньо. Мені хотілося одержувати якомога більше знань і не просто застосовувати їх на практиці, а й отримувати за це матеріальну винагороду, що дало б мені можливість стати повністю самостійною і незалежною, чого я завжди прагнула.
Я стала цікавитися фондовим ринком Україні та діяльністю фахівців з цінних паперів, це здавалося мені надзвичайно цікавим. Одна з невеликих фінансових компаній в той час потребувала нових молодих фахівцях в даній сфері і проводила відбір кандидатів. Я ризикнула і виграла конкурс. Компанія інвестувала кошти в мій розвиток, як фахівця фондового ринку. Пройшовши навчання в ХАРКІВСЬКОМУ ЦЕНТРІ НАУКОВО - ТЕХНІЧНОЇ І ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ, успішно склавши іспит, вже 23 липня 2008 року я отримала сертифікат про те, що я сертифікований "Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку" фахівець і маю права здійснювати професійну діяльність з цінних паперів в Україну.
Друга важлива мета в моєму житті була досягнута. Після року стажування у фінансовій компанії "Титан", я була офіційно прийнята на роботу і отримала статус "Наймолодшого фахівця з цінних паперів в Україні" за рейтингом 2009 року.
Третя мета досягнута: самостійність і незалежність.
Після двох років стажу роботи, я зрозуміла, що в даній сфері я себе досить реалізувала, і мої подальші перспективи діяльності на молодому фондового ринку України, чекають свого здійснення в майбутньому.
З успіхом закінчився 4 курс. В руках був "червоний диплом" бакалавра і бюджетне місце в магістратурі своєї рідної спеціальності УПЕП, до якої ніколи не пропадав інтерес, не дивлячись на інший вид діяльності. Тема мого диплому "Управління інтелектуальним капіталом підприємства", науковий керівник – Подлужна Наталя Олександрівна.
Плани на майбутнє
За роки студентства багато подій трапилося. Головні цілі досягнуті, відчуваються ще більші сили для завоювання нових горизонтів. Впевненість у собі, життєвий досвід, відсутність страху перед труднощами, розуміння людських цінностей і любов до людей допоможуть мені з такою ж вірою йти далі, але поки що нова важлива мета – це НЕ незалежність і самостійність, НЕ матеріальні блага, а то найпотаємніше, цінне, важливе в житті – СІМ'Я.