Курило Л.І. - Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект

Аннотацiя

Курило Л.І. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект. Проаналізовано теоретичний аспект ІК, враховуючи думки різних дослідників.Визначено поняття ІК та його компонентів.

В сучасній економіці інтелектуальний капітал виходить на передній план, оскільки він один із основних факторів, що визначають конкурентноздатність економічних систем сьогодення, а в результаті багатство і економічну силу нації. Питання зміни співвідношення матеріального виробництва на користь інтелектуального, що виступає у формі наукових знань, інформаційного та технологічного продукту недостатньо розкриті вченими-економістами. Використання інтелектуальних ресурсів в процесі виробництва, зростання їх частки в загальній вартості підприємства, принципи ціноутворення та методика оцінки – все це питання сучасної інтелектуальної економіки.

За останні 20 років суттєво збільшилась розбіжність між вартістю підприємства, яка зафіксована у їх балансових звітах та оцінкою цієї вартості з боку інвесторів. Це свідчить, що фактичною основою ринкової оцінки постають не тільки матеріальні фактори, а й інтелектуальний капітал. Частка нових або удосконалених технологій, продукції, обладнання, які містять нові знання або рішення, у розвинених країнах сягають 70-85% приросту ВВП, [5].

Важлива роль у розробці теоретичних засад інтелектуального капіталу належить таким відомим вченим, як К.Беккер, Д.Белл, П.Дракер, Л. Едвінссон, І. Роос, М.Кастельс, М. Мелоун, Р.Райх, Т.Сакайя, Т.Стюарт, М.Мелоун, П.Пільцер, О.Тоффлер, Л.Туроу, С.Хантінгтон, Т. Шульц, Ф.Фукуяма та ін.

Українські вчені почали працювати над цим питанням в 90-х роках минулого століття. Значний вклад у розробку методологічних засад внесли Л.Абалкін, О. Ю. Амосов, Д. П. Богиня, , В.Врублевський, Н. Л. Гавкалова, В.Геєць, М. І. Долішний, О.І. Дацій, М. С. Дороніна, О. В Кендюхов, А. М. Колот, В. І. Куценко, О.В.Крисальний, О.Бутнік-Сіверський, Н. Д. Лук’янченко, В. В. Онікієнко, О.М. Онищенко, П.Т. Cаблук, В.П. Ситник, А. А. Чухно, П.М. Цибульов.

Існує різноманітна кількість визначень інтелектуального капіталу.

Інтелектуальний капітал, як вважають ряд вчених [4] характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та має такі складові: людський капітал, організаційний або структурний та споживчий. Інтелектуальний капітал – це знання, які можна перетворити на прибуток та оцінити.

Глибоким є дослідження сутності інтелектуального капіталу О. Бутнік-Сіверського, в роботі якого [1] « інтелектуальний капітал - це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно, властиву лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості. Як економічна категорія інтелектуальний капітал розглядається з позиції авансованої інтелектуальної власності, що під час свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості”.

Теоретико-методологічні основи формування інтелектуального капіталу досліджувались в дисертаційних роботах Маркової Н.С., Бервено О.В.. Стрижак О.О.

В роботі Маркової Н.С. «під інтелектуалізацією людського капіталу запропоновано розуміти процес поступового підвищення інтелектуального рівня людського капіталу на основі синтезу інформації, загальних і професійних знань, умінь і навичок окремого індивіда, що відбувається задля забезпечення відповідності сучасним умовам господарювання та отримання соціально-економічного ефекту. Результатом процесу інтелектуалізації праці виступають створення, формування і нагромадження людського та інтелектуального капіталу, які визначають ефективність будь-якої діяльності», [9]. В дослідженні Стрижак О.О. інтелектуальний капітал розглядається у якості фактора виробництва і зроблено висновок, що «інтелектуальний капітал підприємства - це сукупність здібностей і знань, які мають економічну цінність і використовуються у виробничій системі, орієнтованій на задоволення потреб суспільства, з метою створення інноваційного потенціалу та одержання доходу», [8].

Питання структури інтелектуального капіталу є дискусійним і мало висвітленим в економічній літературі. Як зазначалось раніше, частіше виділяють людський, структурний та споживчий капітал.

Людський капітал визначається такими аспектами як освіта, кваліфікація, уміння, навички, здібності, моральні цінності, культура праці, ставлення до роботи та до клієнтів. Організаційний капітал визначається такими факторами як:

патенти, авторські права, товарні знаки;
технічне і програмне забезпечення;
комп’ютерні та адміністративні системи;
концепції;
оргструктура;
культура організації.

Споживчий капітал розглядається в таких аспектах як стосунки та інформація про клієнтів, взаємодія з ними, імідж організації. Інтелектуальний капітал виступає як результат синергітичної взаємодії всіх його складових. І якщо одна із складових відсутня, то в результаті про наявність інтелектуального капіталу вже не йде мова. З цієї точки зору найбільш перспективними є такі напрями досліджень інтелектуального капіталу, як вимірювання складових та розробка збалансованої системи показників інтелектуального капіталу; бенчмаркінг інтелектуального капіталу; інтелектуальний капітал організацій, регіонів, країн; інтелектуальний капітал і стратегія управління. [6].

Значний внесок у розвиток теоретичних засад управління інтелектуальним капіталом зробили О. Бутнік-Сіверський, О.Л. Гапоненко, В.Гойло, Б.Б. Леонтьєв, А.М. Козирєв, В.С. Пономаренко та ін.

Поступова трансформація результатів наукових досліджень в капітал, від використання якого автор чи власник отримує економічний ефект, відбувається в декілька етапів:

трансформація наукової продукції в об’єкти права інтелектуальної власності шляхом юридичного закріплення ексклюзивних прав авторів чи власників результатів наукових досліджень на їх застосування, реалізацію, розповсюдження та інші форми використання;
комерціалізація об’єктів прав інтелектуальної власності в статусі товару, фундаментальною ознакою якого є ціна. Комерційне використання об’єктів інтелектуальної власності як товару потребує їх вартісної оцінки. Визначення оціночної вартості таких об’єктів необхідне не лише при операціях купівлі-продажу, а й при приватизації підприємств, їх внесенні до статутного капіталу, передачі в оренду та інших трансакціях.
капіталізація об’єктів інтелектуальної власності як нематеріальних активів в балансі, що потребує правильного їх обліку та достовірного відображення інформації про первісну та залишкову вартість цих специфічних ресурсів підприємств, [7].

Список використаної літератури

1. Бутнік-Сіверський О.Б. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект // Інтелектуальний капітал – 2002, № 1.-С.16-27.
2. Бутнік-Сіверський О.Б. Евристика в інтелектуальній економіці або формування системи інноваційного підприємництва // Інтелектуальна власність – 2005, № 8.-С.29-34.
3. Врублевський В.К. Інтелектуальний капітал і формування сучасної (модерної) української нації// Науковий вісник Академії муніципального управління. Вип..1.- 2005.-С.48-55.
4. Зинов В.,Сафарян К. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса//Інтелектуальна власність – 2001, № 5-6.-С.23-25.
5. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку//За ред..акад.НАН України В.М. Гейця.-К.: Ін-т економ.прогнозув., Фенікс, 2003.- 1008 с.
6. Интеллектуальный капитал – стратегический потенциал организации: Учебное пособие. Под. Ред.. д.э.н. проф.. Гапоненко А.Л., д.э.н. Орловой Т.М.- М.: Издательский Дом «Социальные отношения», 2003.-184 с.
7. Ситник В.П., Бойко М.Ф., Бойчук А.Ф. та ін. Методичні рекомендації щодо трансформації наукової продукції в об”єкти права інтелектуальної власності та їх капіталізація. Київ.-2006.-68 с.
8. Стрижак О.О. Формування інтелектуального капіталу підприємства. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Харків.-2004.-20 с.
9. Маркова Н. С. Теоретико-методичні основи формування й розвитку інтелектуального капіталу. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Харків.-2005.-20 с.