Бриндзя І.М., Река Г.В., Семеряк Ю.А. - Людський капітал – основна складова інтелектуального капіталу

Аннотация

Бриндзя І.М., Река Г.В., Семеряк Ю.А. Людський капітал – основна складова інтелектуального капіталу. Доведено, що людський капітал – основна складова ІК. Визначна роль людського капіталу. Ефективність інвестицій в людський капітал.

На початку ХХІ століття вагомими факторами економічного розвитку виступають знання та інформація. За таких умов зростає роль інтелектуального капіталу в суспільстві, і особливо такої його складової як людський капітал. За сприятливих умов людський капітал через генерування інформації здатен творити нові ідеї, що стимулюють економічне зростання і збільшення національного багатства. Підтвердженням цього слугують дослідження Світового банку, згідно з якими у складі національного багатства США основні виробничі фонди складають 19%, природні ресурси – 5%, а людський капітал – 76% [1].

Аналіз категорії „інтелектуальний капітал” та виокремлення його складових проведений у дослідженнях здебільшого зарубіжних вчених та практиків, зокрема, Л. Едвінсона, М. Мелоуна, Т. Стюарта, Е. Брукінга, Д. Клейна, Л. Прусака, П. Салівана, Д. Тіса та ін.

Важливим елементом інтелектуального капіталу виступає людський капітал, тобто інвестиції в людські ресурси з метою підвищення їхньої продуктивності [2]. В економічній структурі людського капіталу виокремлюють продуктивні і непродуктивні елементи [3]. Продуктивний людський капітал поділяють на інтелектуально-виробничий (керівники, спеціалісти, приватні підприємці та ін.) і безпосередньо виробничий (кваліфіковані працівники, механізатори, некваліфіковані робітники).

Важливим чинником формування і розвитку людського капіталу виступають інвестиції. Інвестиції у людський капітал можна розділити на такі, що відображені у національному обліку (охорона здоров’я, мотивація, освіта, міграція, екологія, здоровий спосіб життя, пошук інформації про ціни і доходи на людський капітал, підготовка на виробництві, наукові розробки та розвиток інтелекту) і ті, які не обліковуються – втрачені заробітки і вільний час [4]. На макрорівні інвестиції проводяться з боку окремих індивідів чи фірм, на макрорівні – державою. Якщо розглядати вкладення у людський капітал, то найбільший відчутну дію на формування інтелектуального капіталу здійснюють інвестиції в освіту, науку, розвиток інформаційних технологій, НДДКР.

Для визначення ефективності інвестицій у людський капітал економісти звертаються до техніки аналізу „витрати-вигоди”. Суть його полягає у тому, що оцінка ефективності витрачених ресурсів на рівні суспільства чи індивіда передбачає порівняння витрат і вигід. Вигоди для індивіда – це приріст доходів у майбутньому, а для суспільства – економічне зростання і підвищення добробуту населення.

Найбільш досліджуваною в економічній літературі формою інвестицій у людський капітал є вкладення в освіту. Позитивною тенденцією, що стимулює формування і розвиток людського капіталу в Україні упродовж останніх років, є зростання більше як у 2 рази студентів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації і висококваліфікованих кадрів, які закінчили аспірантуру і докторантуру. За сприятливих умов сформований і розвинутий людський капітал здатний позитивно вплинути на макроекономічні показники. Про це свідчать теоретичні моделі економічного зростання Р. Солоу, Р. Лукаса, П. Ромера та інших вчених.

Якщо аналізувати інвестиції, що забезпечують розвиток інтелектуальної складової людського капіталу, а саме – науки, то спостерігається значне її недофінансування в Україні. Так, протягом 1998-2006 років державні видатки на розвиток вітчизняної науки коливалися в межах 0,3-0,4% до ВВП, у той час коли в Європейському Союзі цей показник становить 3% [5]. Недостатні інвестиції в науку ставлять її в умови виживання і не можуть забезпечити відповідний розвиток людського капіталу вищої якості, а відтак – інтелектуального капіталу.

Слід відзначити, що нині Україна володіє потужним людським потенціалом, який не завжди перетворюється у людський капітал. Необхідною умовою такої трансформації є реалізація наявного в країні людського (інтелектуального) потенціалу в економічній діяльності. Тільки в цьому випадку знання людини, її здібності, навички, майстерність, компетентність та інші якості здатні капіталізуватися, тобто забезпечити його власникові додаткові доходи упродовж життя. Зростання людського капіталу у суспільстві супроводжується позитивними екстерналіями, що в кінцевому випадку зумовлюють економічний та соціальний розвиток країни.

Отже, вагомим елементом інтелектуального капіталу виступає людський капітал, який є сумою успадкованого і набутого внаслідок інвестицій капіталу, що в майбутньому забезпечує його власнику вищі доходи. Однак, однією з головних проблем в Україні залишається перетворення людського потенціалу в людський капітал. Тільки реалізований у господарській діяльності людський потенціал сприяє нагромадженню людського капіталу у суспільстві, а відтак стимулює економічне зростання і впливає на підвищення конкурентоздатності національної економіки.

Список використаної літератури

1. Майбуров И. Эффективность инвестирования и человеческий капитал в США и России / Майбуров И. // Мировая экономика и международные отношения – 2004 – №4. – С. 3.
2. Словник сучасної економіки МАКМІЛАНА / [пер. з англ. О. Мороз, Т. Мороз] – К.: “АртЕк”, 2000. – С. 273
3. Бородіна О.М. Людський капітал на селі: наукові основи, стан, проблеми розвитку. – К.: ІАЕУААН, 2003. – С. 73.
4. Добрынин А.И. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования / Добрынин А.И., Дятлов С.А., Цыренова Е.Д. – СПб.: Наука, 1999. – С. 53.
5. Інтернет-сторінка Державного комітету статистики України. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua/