Кордони гірничої виробки
Автори: Трофимов В.О., Булгаков Ю.Ф., Кавєра О.Л., Харьковий М.В.
Автори: Трофимов В.О., Булгаков Ю.Ф., Кавєра О.Л., Харьковий М.В.
В статті розглядається понятійний апарат пов’язаний з формулюванням другого закону вентиляційних мереж для підземних споруд.
Поняття початок
і кінець
гірничої виробки (з точки зору аерології) є цілком умовні. Вони пов’язані з поняттями сполука
і довжина
гірничої виробки, а також з напрямком руху повітря по виробці.
Сполука – це місце з’єднання (пересікання) декількох гірничих виробок (рис. 1). Наприклад, простір сполуки трьох виробок (1, 2, 3) які мають закруглення на кінцях (окрім фізичних меж) умовно обмежують три лінії (а-а, b-b, c-c) в місцях де закінчується сполука.
Місце пересікання гірничих виробок чи сполука виробок, не є виробкою. Такої назви нема у переліку типів гірничих виробок. У той же час, це не просто місце з’єднання виробок. Сполука виробок належить до місцевих опорів (у гідравліці такі опори називають трійниками і хрестовинами). У цих місцях виникає збурення вентиляційного струменя. Збурення впливають на розподіл статичного тиску в сполуках.
Існує протиріччя між сталим поняттям гірнича виробка
(порожнина у породах) і визначенням кордонів
гірничої виробки. Геометричні кордони виробки чи частини виробки, обмежені початковим і кінцевим перерізами між двома найближчими сполуками. Тобто, це місця де закінчується закруглення найближчих сполук (рис. 1, лінії а-а, b-b, с-с). Щоб відрізнити цю довжину від тієї, що формує замкнені вентиляційні контури, введемо у обіг поняття геометрична
і аеродинамічна
довжина виробки.
Поняття аеродинамічної
довжини визначає таку довжину гірничої виробки, до якої віднесено всі втрати статичного тиску повітря пов’язані з рухом повітря по окремій виробці чи її частині. Таким чином, втрати тиску в сполуках розглядаються не як окремі частини, а поєднуються з втратами статичного тиску в гірничих виробках. У цьому випадку, точка перетину осей виробок у сполуці (рис. 1, точка О на рівні почви чи підошви сполуки) є аеродинамічним кінцем
виробки 1 і, у той же час, аеродинамічним початком
виробок 2 і 3. Такий підхід дає змогу замкнути
вентиляційний контур і зрозуміти, що депресія виробки – це різниця статичного тиску повітря між точками перетину осей виробок у сполуках на рівні почви сполуки.
Відповідно такому уявленню про розподіл статичної депресії у вентиляційної мережі, виміри депресії виробок необхідно робити між точками, де вимірюється аеродинамічна (рис. 2, довжина L3–2), а не геометрична довжина (L3'–2'). Точки, між якими вимірюється депресія, співпадають з точками, між якими вимірюється аеродинамічна довжина гірничих виробок (окремих частин чи ділянок виробок). Тільки при такому вимірюванні депресії виробок можна казати про виконання другого закону мережі (для горизонтальних виробок): сума статичних депресій гілок-виробок у вентиляційному контурі 1–2–3–4–1 дорівнює нулю (рис. 2). Подвійна назва гілка-виробка
означає, що у вентиляційній мережі гілка
є аналогом чи моделлю гірничої виробки.
Вищенаведене дає змогу визначити поняття, які характеризують геометричні і аеродинамічні кордони гірничої виробки.
Геометрична довжина гірничої виробки (Lф) – відстань між початковим і кінцевим перерізом виробки де закінчуються закруглення (при наявності закруглень).
Аеродинамічна довжина гірничої виробки (Lа) – відстань між точками перетину осей гірничих виробок чи їх частин у двох найближчих сполуках на рівні почви.
Поняття початок
і кінець
для гірничих виробок умовні і пов’язані з напрямком руху повітря. Після зміни напрямку руху повітря, початок
і кінець
міняються місцями.
Геометричний початок гірничої виробки – уявна лінія чи переріз, у місці де закінчується закруглення сполуки (при наявності закруглень) і повітря входить у гірничу виробку.
Геометричний кінець гірничої виробки – уявна лінія чи переріз, у місці де починається закруглення сполуки (при наявності закруглень) і повітря виходить із гірничої виробки.
Аеродинамічний початок
виробки – це точка перетину осей виробок у сполуці (на рівні почви чи підошви), де повітря входить у гірничу виробку, а кінець
– точка перетину осей виробок (на рівні почви чи підошви) у тій сполуці, де повітря виходить з тієї ж виробки.
Вищенаведене дозволяє сформулювати умову виконання другого закону вентиляційної мережі: другий закон вентиляційної мережі виконується тільки в тому випадку, якщо втрати статичного тиску в сполуках виробок враховані у депресії відповідних гілок-виробок.
1. Ушаков К.З. и др. Аэрология горных предприятий. – М.: Недра. – 1987. – 421 с.