Поняття будівництва і капітального будівництва

Автор: І. М. Миронець

У наш час відбувається реформування будівельного законодавства, як і всієї системи нормативно-правових актів України. Обговорення цього процесу отримує відображення в юридичній літературі. До того ж, ґрунтовні наукові дослідження мають бути основою такого реформування. І в нормативно-правових актах, і на сторінках юридичних видань вживаються поняття «капітальне будівництво» та «будівництво». Часто їх зміст ототожнюють.

Метою пропонованої статті є дослідження змісту понять будівництва і капітального будівництва і з'ясування їх відмінностей.

Питанням юридичного регулювання будівельних відносин присвятили свої праці, зокрема, М. І. Брагінський, А. Є. Чорноморець, О. М. Абрамович, І. Л. Брауде, С. П. Юшкевич, Т. О. Проценко, В. М. Семенюк, І. Т. Хламов, К. Ф. Шометов.

Поняття капітального будівництва найбільш поширене в юридичній літературі. Його вживають науковці та інші спеціалісти будівельної галузі починаючи з радянської доби. До того дане поняття не використовувалось, а для означення відповідної діяльності застосовували термін «будівництво». Поняття «капітальне будівництво» походить з праць класиків марксизму-ленінізму. Так, В. І. Ленін зазначав, що нові будівлі потребують різноманітних і дорогих матеріалів, кооперації мас робітників самих різних спеціальностей, тривалого часу для свого завершення. Головним чинником виступають значні капіталовкладення, необхідні для проведення будівельних робіт.

Для з'ясування змісту поняття «капітальне будівництво» варто звернутись до змісту кожного з цих слів. «Капітальний» означає дорогий, який багато коштує, а «будувати» означає споруджувати, здійснювати будівництво чого-небудь. Тим самим капітальне будівництво протиставляється аналогічним за характером роботам, що не потребують порівняно великих витрат.

Більшість науковців визначає капітальне будівництво перш за все як діяльність. Так, М. І. Брагінський до капітального будівництва відносить діяльність, спрямовану на зведення, реконструкцію і капітальний ремонт підприємств, будівель і споруд.

Згодом поняття капітального будівництва набуло такого поширення на практиці, що не лише замінило поняття будівництва, а навіть стало тлумачитись ширше, ніж останнє. А. Є. Чорноморець зазначає, що «під будівництвом розуміється процес будівельно-монтажних робіт, будівельне виробництво у власному, вузькому, смислі слова. Воно є складовою частиною, стрижнем більш широкої сфери діяльності, що визначається поняттям «капітальне будівництво», яке охоплює і проектно-пошукові роботи, і багатоманітні функції замовника, в тому числі забезпечення будівництва капітальними вкладеннями, і будівельну індустрію, що становить виробничу основу і матеріально-технічну базу будівельного виробництва».

У працях О. М. Абрамовича категорія «капітальне будівництво» також має ширший зміст, ніж категорія «будівництво».

У чинній нормативній базі також вживається поняття капітального будівництва. Встановити зміст термінів «капітальне будівництво» і «капітальний об'єкт будівництва» можна, аналізуючи зміст декількох нормативних актів. Так, класи за капітальністю визначаються для житлових будинків із строком служби 30-150 pp. залежно від якості житла та наявного інженерного обладнання згідно з Єдиним класифікатором житлових будинків, затвердженим наказом Держбуду від 30 вересня 1998 р. № 215.

Згідно з п. 1.6 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р. за № 66/7387, реєстрації не підлягають тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею. До тимчасових належать споруди, призначені для забезпечення технологічних потреб у період будівництва та відображені як тимчасові у проектно-кошторисній документації. У Правилах розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Держбуду від 13 жовтня 2000 р. № 227 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 р. за № 755/4976, містяться такі визначення:

мала архітектурна форма для підприємницької діяльності – невелика споруда, яка виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів;
стаціонарна мала архітектурна форма – одноповерхова споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей площею до 30 кв. м, – кіоск, одноповерховий павільйон тощо.

Отже, поняття капітальності застосовується у наведених нормативних актах для відокремлення капітальних споруд від тимчасових і встановлення класу капітальності, або, іншими словами, якості об'єкта будівництва.

Визначення терміна «капітальне будівництво» в чинному українському законодавстві міститься в п. 2 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764: капітальне будівництво – це процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об'єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об'єктів.

Звертаючись до поняття «будівництво», треба зазначити, що воно розуміється в декількох значеннях:

як процес спорудження будівель;
як галузь матеріального виробництва, сутність якої – створення нових підприємств, розширення, реконструкція і технічне переобладнання діючих підприємств та інших об'єктів виробничої сфери, а також об'єктів невиробничої сфери. До продукції будівництва належить і капітальний ремонт будівельних об'єктів;
інколи поняття будівництва вживається також у значенні об'єкта будівництва, будови. Під будовою розуміють сукупність будівель і споруд (об'єктів), будівництво, розширення та реконструкція яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно-кошторисною документацією із зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на яку у встановленому порядку затверджується титул будови.

У першому значенні будівництво являє собою процес, діяльність зі спорудження будівель та споруд, що включає комплекс:

проектно-пошукових, дослідницьких і підготовчих робіт;
власне будівельних робіт;
робіт з монтажу обладнання;
низки допоміжних робіт.

Тому досягнення конкретної мети будівництва – введення об'єкта в експлуатацію – залежить від діяльності не лише будівельних, а й інших господарських систем. Будівництво як система має як на вході, так і на виході величезну кількість зовнішніх зв'язків і постійно нарощує нові. Це приводить до посилення впливу зовнішнього середовища на систему, а саму систему можна характеризувати як відкриту.

В результаті процес будівництва поширюється «по горизонталі», зачіпаючи інтереси багатьох суб'єктів господарювання, громадян, органів місцевого самоврядування і держави. Це, в свою чергу, спричиняє зміни і у «вертикальних» відносинах влади-підпорядкування, адже зі зміною адміністративно-правового регулювання щодо об'єкта мають адекватно змінюватись і методи та форми регулювання. Тому особливої важливості набуває чітке визначення будівельної діяльності, встановлення її меж як об'єкта правового регулювання. Хоча вважається, що можливості правового регулювання у сфері економіки обмежені дією об'єктивних економічних законів значно більше, ніж в інших сферах соціального життя, законодавство, що регулює відносини у сфері будівельної діяльності, має досить великий обсяг.

У другому значенні будівництво розуміється як галузь матеріального виробництва, яка забезпечує створення та реконструкцію об'єктів виробничого, комунально-побутового, соціально-культурного і житлового призначення.

До будівництва як самостійної галузі економіки держави належать:

організації будівельної індустрії, що виконують будівельно-монтажні роботи;
організації з експлуатаційного і глибинного розвідувального буріння газових і нафтових свердловин;
проектно-пошукові, проектно-конструкторські та науково-дослідні організації, що обслуговують будівництво;
органи управління будівельною сферою. У багатьох нормативно-правових актах вживаються обидва терміни – «капітальне будівництво» і «будівництво» в однаковому значенні. Так, Цивільний кодекс України застосовує поняття «будівництво», а Господарський кодекс – «капітальне будівництво», Кодекс законів про адміністративні правопорушення – «будівництво». На жаль, така неузгодженість у використанні термінології не сприяє розвитку науки та однозначному правозастосуванню. Порівнюючи вітчизняне законодавство із законодавством Російської Федерації, можемо зазначити, що при перегляді багатьох правових норм соціалістичної епохи, поняття «капітальне будівництво» зникає з російського законодавства, що підводить під загальну нормативну базу такі види будівельних робіт, як монтаж, ремонт і багато інших. Цьому перш за все сприяло прийняття Містобудівного кодексу Російської Федерації від 7 травня 1998 р. Цей Кодекс став основним джерелом будівельного права в Росії.

Звернемо увагу на дослідження відомого радянського правознавця І. Л. Брауде, який зазначав, що капітальне будівництво (або будівництво, якщо враховувати сучасні умови) є категорією техніко-економічною, тому правового поняття «капітальне будівництво» немає і бути не може. Доцільно вести мову про його правовий режим, так само, як і тоді, коли застосовується економічна категорія «власність» для визначення права власності, її правового режиму. При цьому під правовим режимом розуміється сукупність правових норм, які регулюють відносини капітального будівництва.

Цієї точки зору дотримувались також багато інших вчених, які присвятили свої праці будівельній тематиці. На нашу думку, в межах юридичного дослідження визначення понять капітального будівництва і будівництва може допомогти встановити межі правового регулювання відносин у даній сфері. Розвиток нових технологій у будівництві, застосування наукових досягнень і впровадження досвіду інших країн постійно вносять корективи до змісту досліджуваного поняття. Тому, оскільки відносини в будівельній галузі багато в чому залежать від техніко-економічних критеріїв, які зазнають змін з плином часу, розглядати категорії «капітальне будівництво» та «будівництво» є доречним лише в рамках певного дослідження. А давати їм вичерпне правове визначення не потрібно.

Підсумовуючи вищевикладене, доходимо таких висновків.

Переходячи від планової економіки до ринкової, необхідно відповідно змінювати правове регулювання, вилучаючи з нього елементи радянської епохи. Одним з таких кроків має стати заміна терміна «капітальне будівництво» у його широкому значенні на термін «будівництво». Поняття капітального будівництва доцільно, на наш погляд, застосовувати лише у вузькому значенні – для відмежування капітальних споруд від тимчасових і визначення класів капітальності будівель.
Термін «капітальне будівництво» дуже глибоко вкоренився в будівельній сфері. Його вживають як на практиці, так і в нормативних актах і науковій літературі. Вилучення його з понятійного апарату та заміна на поняття «будівництво», на нашу думку, є доцільними кроками, але можливими лише при прийнятті нових законодавчих актів та при кодифікації.

Використана література

Абрамович А. М. Государственное управление строительством в СССР / А. М. Абрамович. – М.: Наука и техника, 1982. – 271с.
Брагинский М. И. Совершенствование законодательства о капитальном строительстве / М. И. Брагинский. – М.: Стройиздат, 1982. – 144 с.
Брауде И. Л. Правовое регулирование капитального строительства в СССР : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук. – М., 1954. – 28 с.
Економічна енциклопедія : у 3 т. / редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) [та ін.] – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – Т. 1. – 864 с.
Ленин В. И. Полн. собр. соч. / В. И. Ленин. – М.: Государственное изд-во полит. лит., 1972. – Т. 3. – 847 с.
Проценко Т. О., Семенюк В. М. Від намірів до реалізації / Т. О. Проценко, В. М. Семенюк. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 121 с.
Хламов И. Т., Шометов К. Ф. Капитальное строительство в условиях ускорения научно-технического прогресса. Планово-организационные проблемы / И. Т. Хламов, К. Ф. Шометов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1988. – Ч. 1. – 152 с.
Черноморец А. Е. Хозрасчёт в капитальном строительстве на основе межхозяйственной кооперации (правовой аспект) / А. Е. Черноморец. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1985. – 204 с.
Юшкевич С. П. Договор строительного подряда / С. П. Юшкевич. – М.: Ось, 2002. – 240 с.