Я народився 15 грудня 1989 року в звичайній гірницькій родині в маленькому славному містечку Вугледар де і пройшло моє дитинство та юнацтво. Назвали мене Станіславом, що тепер і зобов'язує мене робити - ставати славним. У дитячий садок я пішов рано - в 1,5 роки, оскільки вся родина працювала на шахті, а мама закінчувала навчання в технікумі. Скажу чесно - в дитячому садку мені не дуже подобалося і при кожній нагоді я прагнув втекти через паркан додому, так як жив одразу через дорогу. Але тим не менше садок це як би перша школа і я її таки закінчив.

Школа

У 1997 році, у віці 7 років, я пішов у загальноосвітню школу № 1 м.Вугледара (тепер це "Навчально-виховний комплекс" Політехнічний ліцей - Загальноосвітня школа I-II cтупеней "). Єдине, що мені подобалося в школі - це уроки фізичного виховання . Ну а потім довелося подорослішати і полюбити і математику і фізику і купу інших дисциплін. Хотілося б подякувати всім своїм вчителям, які намагалися виліпити з мене щось путнє, але в першу чергу зробити з мене людину. Та й ліцей в цілому, саме там я почав отримувати ази майбутнього інженера. Дуже для мене були важливі і стали в нагоді в ДонНТУ креслення, інформатика і геометрія. Школу закінчив майже відмінно - з одного 4. Ще будучи в одинадцятому класі я вступив за рейтингами в ДонНТУ на спеціальність "Розробка корисних родовищ" на гірничий факультет. Так я вступив до 1го курсу. Паралельно з початком навчання в школі я пішов в ДЮСШ м. Вугледара на секцію - футбол, який мені він дуже подобається. Мій перший тренер Панасюк Микола Микитович подивившись на мій зріст, не замислюючись, визначив мене воротарем і так почалася моє футбольне життя. Ще у віці 16ти років я почав стояти на воротах за дорослу команду свого міста, для мене це була дуже велика честь і я пишався тим, що мені довіряють дорослі люди. Воротар - це останній рубіж, це як хірург під час операції, якщо нападаючий втратив м'яч, його може підстрахувати півзахисник, півзахисника - захисник, а воротаря ніхто не підстрахує, тому це дуже відповідальна позиція. Загальноосвітню школу і ДЮСШ я закінчив у 2007 році, після закінчення ДЮСШ я отримав перший юнацький розряд з футболу, фізичний розвиток і звичку до здорового способу життя, що набагато важливіше ніж сам документ. А по закінченню школи я одержав знання, якими користуюсь і сьогодні.

Університет

Чому я обрав гірничу спеціальність? Все дуже просто: я народився і виріс у шахтарському містечку і ще в дитинстві мені було дуже цікаво подивитися на те, як видобувають вугілля. На другому курсі мені випала така можливість - у нас була перша виробнича практика. Під час першої та наступних практик я закріплював отримані в університеті знання. З вибором спеціальності я не пошкодував і не шкодую і сьогодні. Не повірите, але легше за все мені вдавалося здавати курсові проекти. Все це через те, що я дуже люблю креслити. Про спорт я теж не забував, тому намагався поєднувати навчання, тренування та ігри за збірну ДонНТУ з міні-футболу тренером якої є Муравйов А.В., грав на тій самій позиції що й раніше - в воротах, і це в мене непогано виходило. У 2009 році будучи студентом третього курсу я пішов вчити польську мову на наш PWT (Polski Wydzial Techniczny), а в 2010 за результатами тестування я потрапив в 10ку кращих і поїхав в літню школу польської мови в м.Седльце - це був незабутній час. У 2011 році я отримав диплом бакалавра з відзнакою, скажу чесно - напевно, цього більше хотіла моя мама ніж я, тому ця праця і результат я присвячую своїй мамі. В цьому ж році я подав заяву на вступ до магістратури в AGH (Akademia Gorniczo-Hutnicza) - Горно-металургійна академія в м.Краків, на що отримав позитивну відповідь і тепер моя мрія збулася - я вчуся тут, за що дуже вдячний деканові Польського Технічного Факультету - Макеєву Олександру Юрійовичу. Роки летіли швидко і непомітно, з маленькими зупинками на сесіях. Було дійсно все цікаво і весело, на те воно і студентські роки. Хотілося би подякувати таким викладачам як Сівохін В. І., Сахно І. Г., Самойлов В. Л., Тільний А. П. які дали знання з головних дисциплін гірничої справи. Особлива подяка Малашенко Вадиму Вікторовичу, за те, що він просто чудова людина, відмінний викладач, завжди розповість якийсь жарт або анекдот і посеред цієї всієї навчальної суєти це дуже розряджує. Ну і звичайно своєму керівникові диплома - Соловйову Геннадію Івановичу за те, що завжди підтримував мене і давав слушні поради у всіх моїх починаннях.

Плани на майбутнє

Закінчити успішно магістратуру і захистити диплом на 5, закінчити магістратуру в Краківській гірничо-металургійної академії, стати хорошим фахівцем, знайти гідну роботу.