Біографія
Дитинство
Я, Фомін Максим Олександрович, народився 20 червня 1990 року у місті Горлівка. Мій батько, Фомін Олександр Олександрович, 69 року народження, в той час навчався в ДотНТУ за фахом гірничий інженер. Мати Фоміна Світлана Олександрівна, 69 року народження, в той час також вчилася. Ще у мене є три брати і одна сестра. В дитинстві у зв'язку зі зміною місця проживання мені довелося змінити садок. Це була перша зміна колективу, до яких з часом я встиг звикнути.
Приблизно в той час і відбулося моє знайомство з персональними комп'ютерами. Почалося все з ПК, що стоїть на роботі у дідуся. Я до сих пір пам'ятаю його параметри. Процесор 24 МГц, 2 Мб RAM пам'яті, 80 Мб жорсткий диск. Спогади про такий раритети змушують задуматися про оптимізацію програм при їх написанні.
Ще за часів садка я почав займатися хореографією. Це стало першим знайомством зі світом спорту. Ще на перших роках садка завдяки батькам я почав вивчати англійську мову з репетитором.
Школа
У дев'яносто сьомому я пішов у перший клас. У тому ж році я почав ходити на шахи і займатися карате. Перші роки навчання школи були захоплюючі, бо однокласники попалися кмітливі і наш вчитель Катерина Іванівна часто влаштовувала різні змагання та вікторини. Влітку, після першого класу вперше відправився в дитячий оздоровчий табір. В результаті, за час навчання у школі, я побував у різних літніх таборах 12 разів, що зіграло значну роль у формуванні моєї комунікабельності.
При переході з третього у п'ятий клас відбулася зміна вчителів, що зіграло негативну роль на якості моєї освіти. Наш клас зіткнувся з проблемою суб'єктивної думки вчителів, які поділили учнів, користуючись нікому не відомою класифікацією. Згідно з їх класифікації вони і виставляли оцінки, не залежно від заслуг. Радує, що знаходилися і об'єктивні вчителя. Одним з таких є Жарко Ніна Іванівна – вчителька математики. Я вважаю, що цей момент зіграв важливу роль у виборі шляху: гуманітарний напрям або технічний.
У другому класі я успішно пройшов курси з основ роботи в ОС Windows. Їх проходження було пов'язано з купівлею мого першого ПК. Все пов'язане з комп'ютером викликало у мене великий інтерес. Так в восьмому класі я почав вивчати мову Visual Basic. У той час я написав свій перший Hello, World!
, Калькулятор та інші дрібні програми. Мені хотілося познати все глибше, і я записався на курси програмування. Там я вивчив мови Pascal, Visual Basic, Javascript, PHP, розробив свій перший сайт. Також у восьмому класі я кинув займатися карате і записався на слов'яно-горецьку боротьбу. Восьмий і дев'ятий класи був старостою.
Після закінчення 9го класу, постало питання вибору школи, тому що у моїй школі з 10го класу починається сильний ухил у медицину (одержання статусу медбрата після закінчення). За незрозумілому збігу обставин я переїхав жити до Києва. Там пішов до школи № 173. Перший час я був вражений столичному менталітету. Всі однокласники були чимось серйозно захоплені. Сам клас був дуже дружним в порівнянні з горлівським. Вчитися там було приємно і весело. Окремо варто сказати про вчителів. Перше враження я справив гарне, можливо це і сформувало їх позитивне ставлення до моєї особи. Два останніх роки навчання я провів без комп'ютера. Це дало мені можливість сильно підняти продуктивність навчання, тому що головний відволікаючий фактор був відсутній. У мене було повно вільного часу, який я витрачав тільки на навчання. З часом я знайшов собі захоплення – гітара. Спочатку я ходив до репетитора, який навчив мене нотної грамоти. Після я вже сам вивчав різні прийоми гри, займаючись практично весь вільний час. У той же час я захоплювався мистецтвом фотографії.
В одинадцятому класі мене записали на підготовчі курси в Київський національний університет будівництва і архітектури. Батьки керувалися моєю пристрастю до математики, фізики, креслення. Відходивши рік на дані курси, я зрозумів, що це не моє. У мене були проблеми з малюванням. Більшість учнів, які відвідують ті курси, закінчили художню школу і мали високий навик малювання. Як би я не намагався, але до їх рівня мені було далеко.
У рік мого випуску в Україні пройшло тестове зовнішнє тестування в деяких містах. Я теж потрапив під цей тест, який цілком достойно написав.
Після закінчення школи я поставив перед собою на вибір кілька ВНЗ: Харківський національний університет радіоелектроніки, Київський політехнічний інститут, національний авіаційний університет, Донецький інститут штучного інтелекту. У той час я намагався вирішити ким мені стати: інженером електронником або інженером по розробці ПЗ. Бажання стати програмістом взяло верх. Я розпитував знайомих про ВНЗ і дізнався багато цікавого про Донецький інститут штучного інтелекту. Він крім красивої назви мав достатньо хороших відгуків та успішних у кар'єрному зростанні випускників. Так визначився мій вибір. Успішно склавши іспити, я поступив на перший курс факультету Сучасних комп'ютерних інформаційних технологій у групу ПО-07В.
Університет
Навчання у ВНЗ кардинально відрізнялося від шкільного. Якщо вчителі підносили нам готову інформацію, то в інституті, часто, самому доводилося шукати, вивчати, аналізувати. У той же час зі школи вилетіти було важко, а в інституті достатньо не здати одну сесію і бути відрахованим. Це мотивувало, як і стипендія, яку нам платять за гарне навчання. В інституті найважчими були перші два курси, тому що вони містили найбільшу кількість загальноосвітніх предметів. Починаючи з третього курсу велика кількість предметів за фахом зробило навчання цікавішим та легшим.
На другому і третьому курсі я на половинній ставці працював в Інтернет відділі нашого ВНЗу. Там я займався версткою HTML, підтримкою новинних сайтів, обробкою фото і трохи фотографуванням. Це дало мені досвід роботи в команді, коли від якості та продуктивності виконання обов'язків одного співробітника залежить продуктивність інших.
На третьому курсі я вирішив знову зайнятися спортом і записався на карате Кіокушинкай, куди відходив близько року. На тому ж курсі шкільні друзі заманили мене в багатокористувацьку гру World of Warcraft. Провівши за нею, в результаті, близько року я зробив висновок, що це далеко не краще проведення часу, але все ж я знайшов і позитивні сторони гри. Необхідність спілкування з іншими гравцями, обмежене текстовим форматом і часом, робить фрази лаконічними. Необхідність керівництва гравцями розвивають лідерські якості. Не так просто без підготовки керувати діями двох десятків людей. Такий досвід я так само вважаю корисним. За дивним збігом обставин в той час коли я почав грати в цю багатокористувацьку гру, я вперше вийшов на підвищену стипендію, яку зберіг до кінця четвертого курсу.
На четвертому курсі я брав участь у науковій конференції, що проходить в нашому вузі. Там я доповідав про розроблений мною генетичний алгоритм вирішення задачі о флібах і способі їх подання у вигляді хромосом. Закінчивши четвертий курс і отримавши диплом бакалавра, я вирішив продовжити навчання в магістратурі, куди успішно поступив.
На початку п'ятого курсу нам було запропоновано вибрати наукового керівника, який буде нас наставляти при написанні диплома магістра. Викладач, який допомагав мені при написанні диплома бакалавра, Максим Володимирович Волченко порадив звернутися до гуру штучного інтелекту Ігоря Сергійовича Грунського, який запропонував мені зайнятися розробкою алгоритму логічного висновку на графі зв'язків. Виходячи з актуальності даної теми і моєї зацікавленості, я обрав її для дипломної роботи.
Плани на майбутнє
У найближчі мої плани входить пошук роботи і отримання диплома магістра. Після закінчення ВНЗу я планую ретельно зайнятися кар'єрою. Моєю метою на майбутнє є стати керівником команди розробників і займатися великими проектами, що мають як соціальну значимість, так і економічну ефективність.