Біографія
Дитинство
7 вересня 1990 в пологовому будинку м. Докучаєвськ народився хлопець, який виріс і написав цю автобіографію. Я був першою і єдиною дитиною у родині. Мама, Лідке (Ляшенко) Марина Миколаївна, була вихователем, а батько, Лідке Борис Борисович, водієм. Більшу частину дитинства я прожив у дідуся і бабусі в с.Оленівка. У 1993 році мої батьки з гуртожитку міста Вугледара переїхали в село Павлівка. Таким чином, моє дитинство проходило як у Оленівці, так і в Павлівці. У три роки я пішов до Павлівського дитсадку. В майбутньому велика частина друзів з дитсадка стали моїми друзями та однокласниками у школі.
Проте усі найяскравіші спогади дитинства в мене пов'язані саме з Оленівкою. Я дуже вдячний бабусі і дідусеві за весь час і сили, які вони витратили на моє виховання. Крім того що в Оленівці у мене було багато друзів, там я міг побачитися й поспілкуватися з єдиним двоюрідним братом Денисом. Особливо запам'яталася залізнична станція, на якій я полюбляв гуляти та спостерігати за електричками та поїздами.
Школа
У перший клас я пішов 1 вересня 1990 року. Це була школа рідного села Павлівка. На початку у нас було створено два перших класи, але незабаром їх об'єднали в один. Хочеться подякувати моєму першому класному керівнику Макоткіній Олександрі Олексіївні, яка витратила багато сил і часу на організацію навчального процесу і на наше виховання. Уже в першому класі я показав хороші результати в навчанні. Можливо не найулюбленішим, але найбільш цікавим предметом на весь наступний час навчання для мене стала математика. І звичайно, так само як і всі діти, любив уроки фізичної культури та образотворчого мистецтва, подобалося природознавство. А от з Українською мовою в мене складалося не дуже гладко. Саму мову я любив і люблю, а от гуманітарний напрямок наук не дуже. Це в майбутньому також зіграло роль при виборі професії. Так склалося, що починаючи з другого року навчання нас розділили на 2 класи. І аж до закінчення школи нашому класу не особливо щастило. Лише за три перші роки навчання ми поміняли три класних аудиторії, а також змінилося три класних керівника. Але це не завадило мені і моїм однокласникам успішно вчитися і отримувати важливі знання.
Середня школа почалася із переходу з третього у п'ятий клас. На жаль, за часів мого навчання така практика застосовувалась скрізь. Збільшилася кількість уроків, відтепер ми ходили по різних класах і нас навчали різні вчителі. Звичайно, це ускладнило процес навчання. Але в той же час з появою безлічі цікавих предметів почав ще швидше розширюватися кругозір і збільшився об'єм отримуваних знань.
Хотілося відзначити такі предмети як біологія, фізика та хімія. З першим предметом я отримав важливі знання про рослини, тварин і людину, вивчив основні терміни та поняття живого світу і природи. Фізика дала фундаментальні і необхідні знання про ключові фізичні величини і поняття, такі як маса, об'єм, тиск, сила тяжіння і тертя, електричні частинки та електричний струм. Хімія відкрила дивовижний світ атомів і молекул, їх просторової структури, інформацію про різні хімічні елементи та їх взаємодію.
Середня школа закінчилася в кінці 9 класу після отримання диплома про закінчення початкової школи. Після цього необхідно було робити вибір подальшого шляху навчання. Порадившись у сім'ї, було прийнято рішення подальшого навчання у школі. Але незабаром після початку нового навчального року наш клас чекала нова несподівана новина. Наша школа разом з кількома іншими вирішила один зі старших класів зробити профільним у сфері сільського господарства. Таким чином, наш клас став профільним і один день на тиждень повністю присвячувався цьому напрямку. На профільному предметі ми вивчали будову сільськогосподарських механізмів і техніки та проходили практичні заняття в цій сфері. У цей день до нас також приїжджав вчитель з Донецька для навчання основам Християнської етики.
Звичайно, скорочення навчальних днів з п'яти до чотирьох зробило значні корективи в навчальному процесі. Майже у всіх навчальних предметів були відібрані ті дорогоцінні години, необхідні для навчання школярів. Але всі без винятку вчителі успішно впоралися з цим завданням і за це їм велике спасибі! Особливо хотілося подякувати вчительці математики Пономаренко Тетяні Василівні за ті докладені зусилля і той особливий стиль навчання, який навіть в стислому вигляді зміг донести до мене і моїх однокласників всі потрібні формули і правила, які потім стали в нагоді мені в подальшому навчанні.
З іншого боку, цей профільний день трохи розвантажив наш навчальний процес і ще більше згуртував наш класний колектив.
Вибір професії
Питанням вибору професії я задався ще у ранньому дитинстві. Звичайно ж, було багато мрій і планів на майбутнє. Найпершими професіями, якими я зацікавився, ще в ранньому дитинстві були водій і автомеханік. І обрані вони були не випадково – мій батько був водієм і був для мене взірцем для наслідування. Також мене вражала робота годинникового майстра – ремонтувати дрібні годинникові механізми, занурившись в магічний принцип роботи, це як повернутися в чарівне дитинство.
Але хотілося відзначити що все своє життя я цікавився в першу чергу передовими технологіями. І треба сказати, що ключову роль в цьому напрямку грали і грають персональні комп'ютери. Тому ще з початкових класів школи мене зацікавив цей напрямок. І чим старше я ставав, тим більше нових знань і досягнень у цій області мені відкривалося. І ставши старшокласником, я вже твердо вирішив, в якому напрямку я буду далі вчитися. Звичайно, були і різні підводні камені на моєму шляху. У школі в нас був усього один персональний комп'ютер в класі інформатики, а вдома мені купили ПК тільки в 11 класі. І тим не менше інтерес до нових технологій та обчислювальної техніки узяли верх і допомогли обрати спеціальність «Програмне забезпечення систем».
Університет
Про Інститут Інформатики і Штучного Інтелекту я вперше почув від свого класного керівника Мандилини Надії Федорівни. Завдяки її рекомендаціям ще навесні я докладно дізнався про всі деталі вступу, щоб вже влітку докласти всіх зусиль для успішного зарахування.
У часи мого навчання ще не було відкритого тестування у школах. Тому практично всі ВУЗи при прийомі абітурієнтів проводили іспити і співбесіди. Хоча я закінчив школу з добрими оцінками, тим не менш, відсутність медалей не дозволила мені спробувати свої сили у співбесіді. З цієї причини, як і більша частина абітурієнтів, я пішов на вступні іспити, які здав успішно і відразу ж був зарахований на бюджетну форму навчання.
Найбільш напруженим для мене виявився перший курс. Міське життя після села було дуже бурхливе, маленький клас змінився великою групою і ще більшим потоком. Життя в гуртожитку було також випробуванням на міцність. Але найголовніше – це змінився принцип навчання. Відтепер викладачі не вимагали щоденного виконання домашнього завдання, не могли індивідуально присвячувати багато часу одному студенту, навчальна програма стала складніше, при цьому на її вивчення давалося набагато менше часу. Тому моя успішність дуже сильно постраждала. Звичайно негативним чином позначилося й те, що в мене пізно з'явився персональний комп'ютер. Якщо багато хто вже знали основи програмування, мені ж часто доводилося розбиратися в більш елементарних речах. Але, тим не менш, наполегливість і цілеспрямованість допомогли мені виправити ситуацію і вже у другому семестрі покращити успішність. Переломним моментом в навчанні я вважаю предмет «Об'єктно-орієнтоване програмування». Саме лабораторні та курсова роботи з цієї дисципліни підштовхнули мене до посиленого вивчення програмування і успішної здачі цього предмету.
З дисциплін, які особливо запам'яталися, найбільш важливою і цікавою для мене стала «Комп'ютерна графіка». Наш лектор, Ручкін Костянтин Анатолійович, зміг дати той базовий набір знань і підштовхнути до вивчення цього предмету. Та й сам напрямок для мене був цікавим, я із задоволенням виконував всі лабораторні роботи та завдання, а в майбутньому використовував отримані знання при візуалізації даних у своїх програмах. При навчанні в магістратурі це мене також підштовхнуло до вибору саме цього викладача в якості наукового керівника моєї дипломної роботи та теми опосередковано пов'язаної з моделюванням і візуалізацією. Так само хотілося подякувати Волченко Олені Володимирівні за два важливих і цікавих для мене курси – «Нейромережі» та «Генетичні алгоритми». Ці предмети відкрили мені знання основ штучного інтелекту і сподіваюся в майбутньому не раз знадобляться при реалізації різних цілей у програмуванні. Ще одним предметом, який мене дуже зацікавив, стала «Обробка звуку». Жук Олександр Вікторович розповів нам багато корисної інформації у цьому напрямку, а лабораторні роботи допомогли ці знання розширити і закріпити.
Також хотілося згадати про мою бакалаврську роботу. Хочу подякувати Пчолкіну Володимиру Миколайовичу за його старання і допомогу, а також величезний обсяг знань, які він надав і пояснив. На моє прохання викладач дав тему у цікавому мені напрямку. Завдяки цьому я зміг реалізувати у розробленому програмному продукті майже всі заплановані функції. Завдяки його знанням у галузі молекулярної фізики і моїм старанням при розробці програмного продукту, у результаті вийшла програма, що графічно відображає змодельовану взаємодію молекул води у обмеженому просторі.
Плани на майбутнє
У мене багато планів на майбутнє. По-перше, хочеться успішно і з хорошими оцінками завершити поточний навчальний семестр, благополучно завершити розробку сторінок для цього порталу. Для мене це одна з найважливіших задач, бо можливо у майбутньому інформація, розміщена тут, стане однією з моїх головних візитних карток. Так само як і всі студенти, хотів би успішно завершити роботу над своєю дипломною роботою і отримати відмінну оцінку.
Із планів на більш далеке професійне майбутнє – хотілося б знайти роботу за своєю спеціальністю і отримувати максимум досвіду і корисних знань. Один із цікавих напрямків – розробка програмного забезпечення графічної візуалізації різних об'єктів, наприклад участь у розробці комп'ютерних ігор. Так само я дуже люблю музику, тому цікавить напрямок обробки звуку. Багато хто хоче стати одразу керівником. У мене на перших порах таке завдання не стоїть. Головним пріоритетом у роботі для мене є якість її виконання, адже як можна отримувати задоволення від роботи, якщо результат не влаштовує ні тебе, ні твого роботодавця? Що ж до керівних посад, то, на мою думку, керівник будь-якого рангу повинен, як мінімум, володіти необхідним рівнем знать та досвіду роботи в потрібній сфері, у мене ж такого досвіду поки немає. Хоча у майбутньому я не виключаю можливість займати керівні посади, але при цьому мій рівень знань і відповідальності буде на 100% відповідати займаній посаді, адже від цього залежатиме успіх усієї компанії!