Автобіографія
Дитинство
Я народилася 17 серпня 1990 року в місті Донецьку. Сім’я у нас була жіноча, мене виховували мама, Соколова Світлана Володимирівна, і бабуся, Соколова Алла Глебівна. Унаслідок надлишку в нашому домі господинь росла я не особливо самостійною. Самостійності, також як і вмінню постояти за себе, я навчилася набагато пізніше. З дитинства мене вчили скоріше гарним манерам, особливо бабуся, вона була дуже інтелігентною жінкою. До речі, це досить допомогло мені надалі, уміння тримати себе в суспільстві є незамінною рисою в нашому житті. Звичайно, мене відводили на різні гуртки: малювання, танці тощо, але, на жаль, це не призвело до очікуваного результату, ні художницею, ні танцівницею я так і не стала.
Найяскравіші спогади дитинства пов’язані, як це не дивно, з дитячим садом. Я його дуже не любила. Коли мене почали туди водити, відірвали одомашнену дівчинку від дому, я багато плакала. А з подружкою Катею ми навіть будували плани втечі. Реалізувати їх так і не вийшло, вже сильні ми боягузки виявилися, але це все одно було забавно. А ще дитячий сад запам'ятався, звичайно, першим коханням, першим нареченим, весілля з яким ми зіграли на одному з ненависних сонних годин.
Школа
Знайомство зі школою почалося досить непогано. Мене тішило, що на відміну від садка там мені не доводилося сидіти цілий день. Перша вчителька, Меркулова Тетяна Сергіївна, дуже добра жінка, полюбила нас всіх. Взагалі, на канікулах я навіть нудьгувала по школі.
У восьмому класі я воліла технічний клас гуманітарного, чому зараз звичайно рада, правда прикро, що забила математикою здатність виражати думки, до восьмого класу у мене це здорово виходило, що доводили похвали вчительки російської літератури.
Особливу подяку хотілося б висловити моєї вчительки інформатики, Грищенко Людмилі Олександрівні, з якою ми знайомі з другого класу. За цей час я навчилася дуже багато чому, такому, що надалі мені викладали на першому, другому, третьому курсах університету. Учні часто лаялися на неї в школі, багато вона вимагала, не по шкільному вимагала, але все повторювала, що ми будемо вдячні. Так і сталося, ми дійсно вдячні, вона підготувала нас до університетського життя по максимуму.
Університет
Ось і відгримів шкільний випускний... І почалися проблеми... Серйозні, дорослі проблеми... Який університет вибрати, на яку спеціальність піти вчитися, як не провалитися на вступних іспитах, і найскладніший, як влитися в новий колектив. Документи я подавала в багато університетів, однак спочатку хотіла вчитися в Донецькому Національному Технічному Університеті. На жаль, бажання приймальної комісії не збігалися з моїми, і я пішла вчитися в Державний Університет Інформатики і Штучного Інтелекту. До речі кажучи, про це на даному етапі життя не шкодую, адже магістратуру за збігом обставин все одно закінчую там, де і хотіла.
З кожним роком навчання мені все більше починала подобатися моя спеціальність «Системний аналіз і управління». Вона, на відміну від багатьох інших, дуже багатогранна. Я, по суті, добре знайома з програмуванням, економікою й математикою в різних їх проявах. Сподіваюся, що все це допоможе мені стати хорошим спеціалістом в майбутньому, фахівцем з системного аналізу, адже це і є моєю основною кваліфікацією.
З приводу вступу до магістратури у мене не було ніяких сумнівів. Я завжди в житті прагнула до максимуму. Після школи і мови не могло бути про технікуми, після бакалавра ніякого фахівця. На щастя, непогана заліковка допомогла мені без особливих труднощів зайняти своє бюджетне місце в магістратурі.
Вибір наукового керівника не викликав труднощів, бо він у мене вже був при написанні бакалаврського диплома. Це чудовий викладач, доцент кафедри системного аналізу і моделювання Шептура Олександра Олександрівна. Також не виникло проблем і з визначенням теми, так як я вирішила продовжувати свої дослідження, які почала в бакалавраті. Остаточна тема магістерської роботи звучить як «Структура та алгоритми системи управління випуском продукції на підприємстві».
Шкода, що студентське життя вже практично в минулому, що протекло досить швидко, проте воно все одно залишило величезну яскраву пляма в пам'яті.
Плани на майбутнє
Найближчі плани на майбутнє у мене абсолютно банальні, вони збігаються з планами всіх магістрів, це, природно, закінчення університету, отримання диплома.
Надалі я, знову ж таки, як і багато магістрів, планую зайнятися пошуком високооплачуваної роботи
Після накоплення необхідної грошової суми я планую здійснити кругосвітн. подорож, а після цього переїхати до Ванкувера на постійне місце проживання. У Ванкувері я мрію відкрити свою справу, а яка саме вона буде, в який конкретно області, життя покаже.