Біографія
Особистісне становлення
10 квітня 1990 року, в цей весняний день народилась я, Олександра Євгеніївна Cтопник. Дитинство проходило цікаво і насищено, оскільки у мене було багато друзів, з якими я проводила весело час. Коли мені виповнилося 6 років, настав час йти до школи, але особливого бажання у мене не було. Через декілька тижнів звикла, у мене з'явилися нові друзі і нові інтереси. У зачатку моїх успіхів заняла місце перша вчителька Валентина Степанівна Гергель.
Коли в навчанні, та і не тільки виникали складнощі, завжди на допомогу приходила вона. З п'ятого класу ми перевились в старші класи, і тут довелося розлучатися з першою класною керівницею і звикнути до іншої – Ольги Григорівни Бутової. Вона так само в моєму житті залишила багато хороших про себе спогадів. У старших класах я займалася легкою атлетикою. Завжди брала участь в змаганнях, в яких займала призові місця.
Професійне становлення
З школи пішла після 9-го класу,за порадою родичів поступила в технікум, і ось у моєму житті почався новий етап – студентські роки в Слов'янському енергобудівельному технікумі. Спочатку було дуже важко, тому, що на зміну всьому звичному і буденному прийшло все нове. Нові викладачі, нові друзі, знайомства і нове самостійне життя. Оскільки учбовий заклад знаходився в іншому місті, жити потрібно було в гуртожитоку.
Адаптація до нових умов прошла для мене швидко і успішно, результатом чого стало призначенням мене старостою гуртожитку через пів року.
У технікумі я зустрілася з цікавими, талановитими в своєму професійному досвіді викладачами. Більше за всіх заслуговують на увагу дві наші класні керівниці Євгенія Михайлівна Дугарь і Таїсія Семенівна Булатникова. Вони вкладали в нас свою душу, відносилися як до рідних дітей. Такі щиросердечні люди мене оточили не лише в технікумі, але і в гуртожитку. Комендант і вихователь, які допомагали у влаштуванні свого побуту, оскільки ми починали свое самостійне житя у далечині від дому.
Вільний час окрім навчання приділяла улюбленому спорту- волейболу. Закінчення технікуму закінчувалося захистом диплома, це було самою хвилюючою ситуацією, але все ж таки захист пройшов успішно і на відмінно. Після чого я вирішила продовжити своє навчання. Наступним моїм етапом стало навчання в ВНЗ, коли довелося приймати самостійно керівництво своїм досвідом без наставників, як це було раніше.
Документи для вступу подавала в декілька університетів, але оскільки хотілося вчитися в далечіні від будинку, тому і вступила в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ). З вибором спеціальності труднощів не виникло, оскільки поступала після технікуму, вже з дипломом і вказаною спеціальністю. І ось знову нові знайомства з викладачами, одногрупникамі. Місяць знадобилося для адаптації в новому великому місті. З навчанням перший рік дуже було важко. З подальшими курсами легшало.
Після бакалаврата вступний іспит на магістратуру був складений на відмінно. В університеті кожен викладач по-своєму хороший і заслуговує на ввічливі, теплі слова. Керівником моєї магістерської роботи став завідувач кафедри "Електропостачання промислових підприємств і міст", доктор технічних наук, професор Олександр Петрович Ковальов. Тема магістерської роботи була запропонована ним: "Оцінка надійності електропостачання споживачів, що отримують електричну енергію від шин підстанції 110/10кВ."
Цілі, плани і бачення майбутнього
На рахунок планів на майбутнє, то на першому місці захистити магістерську роботу. Потім знайти таку роботу, від якої хотілось б отримувати задоволення і гідну моральну і матеріальну винагороду. А також головною метою не лише успішна кар'єра, але і хороша, щаслива сім'я. І як сказав Харуки Муракалі "Була б мета поставлена – а ланцюжок випроб і помилок сама приведе до бажаного результату".