ДЕРЖАВНА ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ДОВКІЛЛЯ

Актуальність теми, що досліджується, обумовлена тим, що серед пріоритетних заходів з стабілізації і поліпшенню екологічної обстановки в Україні є формування нових чи вдосконалення існуючих шляхів діяльності та розвитку системи органів державного управління в сфері екології у відповідності до сучасних умов.

Динаміка суспільних процесів, розвиток і вдосконалення екологічної безпеки, прав і законних інтересів громадян, реформування ринкових відносин вимагають першорядного вирішення екологічних питань.

Велику роль у забезпеченні екологічної безпеки країни відіграє екологічна експертиза, проведення якої є обов'язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища. Об’єктами експертизи можуть бути не тільки проекти, передпланова і передпроектна документація, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, а й техніка, технологія, сировина, матеріали, продукція, хімікати, призначені для застосування в господарстві, технічні норми та стандарти, об'єктом експертизи можуть бути і правові акти. Вони в проектній стадії повинні аналізуватися на дотримання і обліку в них відповідних екологічних вимог, відповідності їх Закону "Про екологічну експертизу".

Державна екологічна експертиза проводиться експертними підрозділами чи спеціально створюваними комісіями Центрального виконавчого органу в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Для участі в проведенні державної екологічної експертизи можуть залучатися відповідні органи державного управління України, представники науково-дослідних, проектно-конструкторських, інших установ та організацій, вищих навчальних закладів, громадськості, експерти міжнародних організацій.

Органи, що здійснюють екологічну експертизу, для підвищення інформативності про об’єкт, вправі вимагати надання на експертизу будь-яких матеріалів, що мають значення для всебічної та об'єктивної оцінки проектованої діяльності, відхиляти надані на екологічну експертизу матеріали, що не відповідають екологічним нормам і правилам, повертати для подальшого доопрацювання проектну документацію, що містить помилки в розрахунках, обґрунтуваннях, та інші порушення, виправлення яких не вимагає додаткових досліджень, пошукових робіт чи виділення додаткових капіталовкладень.

Результати висновку державної екологічної експертизи, на відміну від інших форм експертизи, є обов'язковими для виконання.

Підставою для відкриття фінансування всіх програм і проектів є позитивний висновок Державної екологічної експертизи, при негативному висновку – реалізація їх забороняється.

Державне управління в галузі екологічної експертизи здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів, органи виконавчої влади на місцях, Міністерство екології та природних ресурсів України як спеціально уповноважений орган у цій галузі і його органи на місцях, а також органи та установи Міністерства охорони здоров'я України та інші органи державної виконавчої влади відповідно до законодавства України.

З метою врахування громадської думки суб'єкти екологічної експертизи мають проводити публічні слухання або відкриті засідання. Участь громадськості в процесі екологічної експертизи здійснюється шляхом виступів у засобах масової інформації, подання письмових зауважень, пропозицій і рекомендацій, включення представників громадськості до складу експертних комісій, груп по проведенню громадської екологічної експертизи.

На сьогоднішній день, випадки коли громадськість приймає участь у таких заходах зустрічаються дуже рідко. Причиною цього є недостатнє інформування та нерозвинена самосвідомість населення в цій сфері.

Постійні зміни екологічної ситуації, збільшення кількості транспорту негативно впливає на навколишнє природне середовище, що призводить до постійної потреби проведення екологічної експертизи. Адже в Україні є чимало об’єктів, для яких необхідно регулярно проводити екологічну експертизу. Це насамперед стосується аеропортів, транспортних депо, промислових підприємств. Навіть поверховий погляд спеціаліста-еколога дає всі підстави стверджувати, що переважна більшість таких об’єктів діє в не правовому полі з точки зору екологічного законодавства. Тому ці питання залишаються відкритими і потребують якнайскорішого вирішення.