Біографія
Особистісне становлення
Я народилася та виросла в місті Донецьку - квітучому промисловому краї на сході України. Мої батьки - Кутняшенко Ігор Вікторович і Кутняшенко (Волк) Наталія Юріївна - подарували мені щасливе дитинство в люблячому сімейному оточенні. Старший брат - Кутняшенко Олексій Ігорович, з самого мого народження підтримував мене в багатьох починаннях.
Коли мені було шість років, в одній з телепередач я побачила фрагмент фортепіанного концерту. Мені настільки сподобалося почуте, що я вирішила навчитися грати так само і вступила до музичної школи. Великого піаніста з мене не вийшло, та й після закінчення школи я рідко підходжу до інструмента, але ті роки, що були проведені за вивченням нотної грамоти та музичної історії мені не здаються безцільно втраченими. З шости до тринадцяти років я намагалася розібратися в багатьох тонкощах стилів і ритмів музичних творів й неймовірних життєвих історіях їх творців. Я думаю, що заняття в музичній школі багато чого мені дали і допомогли у становленні моїх особистісних якостей, таких як цілеспрямованість, наполегливість, терпіння, старанність і вміння в усьому знаходити частинку прекрасного.
У моєму дитинстві було багато веселого й захоплюючого. Це і безтурботна
біганина галасливою компанією по тихим літнім вулицями, і заривання
скарбів з подальшим їх пошуком, і будівництво халабуд
потай від дорослих і багато іншого, що важко описати словами, але що
з легкістю спливає в думках при згадуванні слова дитинство
...
Коли мені було сім років, як і годиться в цьому віці, батьки привели мене
до школи. Це була Донецька загальноосвітня школа з поглибленим
вивченням іноземних мов I - III ступеня № 68. У стінах цієї школи я
провчилася всі 11 класів. З усіх предметів я б виділила два -
математика і біологія. Не те, щоб я виявляла особливу старанність при
їх вивченні, але вони були для мене найпростішими і зрозумілими. Ну
і, звичайно ж, фізкультура і уроки труду. У першому випадку ми весь
вільний час намагалися проводити в спортзалі або на майданчику,
граючи у волейбол, футбол, теніс. А на трудах
нас,
дівчаток, долучали до почесного звання господині
-
давали основи кулінарії, вишивки, шиття. Крім того в нашій школі
завжди була можливість самореалізуватися молодим талантам. До кожного
свята влаштовувалося ціла вистава з піснями, танцями, гумористичними
сценками й театральними постановками. Особливе дійство було
присвячене святкуванню Перемоги у Другій світовій війні. Ми
запрошували всіх ветеранів, які проживають в районі школи в наш
актовий зал, де відтворювали сцени з того життя
. Їх
оплески і сльози вдячності були найдорожчою нагородою за наші
старання на репетиціях. Але, на жаль, з роками все менше ветеранів
могли приходити на наші вистави, і зараз, ця традиція стала лише
спогадом тих, кому пощастило брати в ній участь.
Професійне становлення
Будучи ученицею десятого класу від батьків я дізналася, що в Донецькому
національному технічному університеті з'явилася нова спеціальність -
Обладнання природоохоронних технологій
і вирішила, що
ця сфера мені близька, а навчання в інституті буде легким та цікавим.
Так і вийшло. Перший же семестр я закінчила на відмінно
.
Я щодня відкривала для себе щось нове і знайомилася з цікавими
людьми. Вже на початку другого курсу мені запропонували спробувати
свої вміння у суспільно-політичній сфері (в позаурочний час). Через
місяць я стала позаштатним офісним працівником і отримала колосальний
досвід роботи. Це перетворилося на своєрідне хобі. Після читання
конспектів я читала інструкції діловиробництва та розбиралася з
особливостями різних форм звітності. Поєднання навчання і роботи
стало серйозним тренуванням дисциплінованості і пунктуальності.
Тоді ж, на другому курсі, я, з легкої руки мого наукового керівника, вибрала напрямок для моїх наукових робіт і досліджень - Проблеми екологічного виховання серед населення України та можливі шляхи вирішення проблеми отримання питної води з використанням високотехнічних методів очищення. Цим питання займається безліч екологів, однак без чіткого технологічного уявлення про способи реалізації цього завдання неможливо домогтися об'єктивно позитивного результату.
До кінця другого курсу я вирішила, що навчання в магістратурі дасть мені шанс більш глибоко вивчити обрану тематику і відкриє перспективи реального та вирішення поставлених завдань. І не помилилася. Вже до кінця третього року навчання мені вдалося зацікавити зарубіжних колег нашого інституту з TUHH (Технічного університету Гамбург-Харбург). Моя заявка потрапила в число тих, які пройшли конкурсний відбір і нам (двом студенткам магістратури) вдалося на два місяці потрапити до Німеччини для проходження стажування за темами своїх дипломних робіт. У Європі в цілому і в Німеччині зокрема ставлення до наукових досліджень краще, ніж в країнах СНД. Проведення дослідів в європейських лабораторіях перевершила всі мої очікування. Ця поїздка ще раз переконала мене в правильності вибору професії та у важливості моїх скромних наукових досліджень.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
У найближче майбутнє я, як і будь-який випускник вузу, хочу влаштуватися на роботу, яка була б близька до моєї спеціалізації і стала б стимулом для розвитку придбаних за роки навчання навичок і вмінь. Я вважаю, що сфера моєї спеціальності в найближчі роки отримати широке поширення серед передових кампаній, кількість яких з кожним днем зростає.
Ну і, звичайно ж, сім'я. Важко рятувати світ від екологічних та технологічних катастроф, якщо вдома тебе ніхто не чекає.