Біографія
Особистісне становлення
Я, Олексій Андрійович Бутко, народився в чудовий новорічний вечір 31 грудня 1990 року в місті Моздок, Північна Осетія. У дитинстві я був, як розповідали мої батьки, дуже активною дитиною і завжди шукав привід, щоб куди-небудь влізти. Мій тато, Андрій Станіславович Бутко, інженер-конструктор за освітою, народився в 1965 році в родині проектувальників в місті Рубіжне, Луганська область. Моя мама, Марина Віталіївна Бутко, медичний працівник за освітою, народилася в 1970 році в місті Лисичанськ, Луганська область в родині технологів. Також у мене є брат Євген, 13 років, і сестричка Ганна, 5 років. Незважаючи на суттєву різницю у віці, ми дуже дружні і завжди можемо знайти спільну мову.
Так вже склалося, що в 1988 році доля занесла моїх батьків далеко від Батьківщини, в місто Моздок, де я народився і прожив до двох років. Саме місто я не пам'ятаю, але з розповідей рідних у мене склалося дуже добре враження про нього.
Навесні 1993 року ми з родиною переїжджаємо на постійне місце проживання в рідне місто мами — Лисичанськ. І вже через рік у 1994 році, як тільки мені виповнилося три роки, батьки віддають мене в дитячий садок "Росинка". Про садочок у мене залишилися тільки хороші спогади. Тут мені дуже подобалося малювати, співати, грати з дітьми, брати участь в різних заходах, конкурсах, ранках. Крім садка, звичайно ж моїм вихованням займалася мама і бабусі, і, саме завдяки їм, я дуже рано навчився читати і писати. Завдяки рокам, проведених у садку, у мене з'явилося дуже багато друзів, з більшістю з яких я спілкуюся і зараз.
1 вересня 1998 в дуже теплий і сонячний день, як зараз пам'ятаю, я пішов у перший клас багатопрофільної середньої школи I-III ступенів № 8 міста Лисичанська. Я успішно пройшов співбесіду з учителями і мене взяли в кращий клас з усієї паралелі "першачків". У школу я йшов уже вміючи читати і писати, тому початкове навчання мені давалося дуже легко і невимушено. Моєю першою вчителькою була Марія Рудольфівна Гаврилюк, з одного боку дуже добра, чуйна і чудова людина, а з іншого — вимогливий, але справедливий вчитель. Навчався я дуже старанно і завжди з великою відповідальністю підходив до всіх завдань, які переді мною ставили. Кожен рік свого навчання в школі я закінчував з відзнакою, що, в свою чергу, призвело до того, що в 2008 році я закінчив школу із золотою медаллю. Протягом всього навчання я щороку брав участь у різних шкільних олімпіадах: займав I місце в міській олімпіаді з російської мови та літератури, неодноразово входив до п'ятірки кращих у місті з таких дисциплін, як математика, хімія, географія.
Паралельно навчанню в школі, я відвідував безліч різних спортивних секцій, таких як футбол, баскетбол, плавання. Завдяки тому, що кожні вихідні, я ходив в туристичний гурток, мені вдалося побувати в багатьох цікавих місцях не тільки нашої області, але й всієї України в цілому.
Професійне становлення
У старших класах, починаючи з десятого, я став серйозно готуватися до вступу у вищий навчальний заклад. У школі я ходив на додаткові уроки української мови та літератури, математики та фізики. Двічі на місяць ми з класом їздили в Донецьк у Донецький національний технічний університет на підготовчі курси з математики та інформатики, які, як показало майбутнє, зіграли вирішальну роль для мене у виборі вищого навчального закладу. Я дуже вдячний своєму класному керівникові — Наталії Михайлівні Атабаєвій за організацію цих поїздок. Також я хочу висловити особливу подяку Інні Володимирівні Тарасовій, моєму шкільному вчителеві математики, за те, що прищепила мені величезну любов до математики. Це дуже інтелігентна, порядна, дисциплінована людина, а також висококласний фахівець у своїй справі.
Отже, в 2008 році, зайнявши далеко не останнє місце в списку рекомендованих на вступ за результатами рейтингів, я поступив на бюджет в Донецький національний технічний університет за спеціальністю "Автоматизоване управління технологічними процесами" (АУП) факультету "Комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики" (КІТА). Не було ні дня, починаючи з моменту мого зарахування на цю спеціальність і донині, щоб я засумнівався в своєму виборі. Мені дуже подобається моя кафедра, мій факультет, моя група, і я пишаюся тим, що навчаюся в магістратурі саме за цією спеціальністю. Навчання в університеті було порою легким, але бувало і досить важким. Особливо перші два курси мені доводилося дуже непросто, адже університет і школа — це зовсім різні поняття. Університет — це початок самостійного дорослого життя зі своїми труднощами, проблемами і зовсім іншим навантаженням порівняно зі школою.
Мій середній бал за період навчання на бакалавраті склав 4,65. Кожен семестр я отримував стипендію, яка давалася мені тільки завдяки старанності і наполегливості. Починаючи з першого курсу, я брав участь у різних міжнародних наукових конференціях, які проходили не лише в Україні (Донецьк, Севастополь, Харків), але і в Росії (Москва). У мене залишилися найкращі спогади про ці дні, адже під час конференцій ми не тільки захищали честь нашого університету, а й ходили на різні екскурсії, знайомилися з визначними пам'ятками міст.
За результатами вступних іспитів я продовжив навчання в магістратурі. Науковим керівником моєї магістерської роботи я вибрав доцента кафедри "Гірнича електротехніка і автоматика імені Р.М. Лейбова" (ГЕА) Володимира Миколайовича Ставицького, висококваліфікованого фахівця не тільки в своїй сфері, але і в області інших дисциплін. Спільно з Володимиром Миколайовичем ми обрали тему моєї магістерської роботи: "Розробка та дослідження пристрою автоматичної стабілізації навантаження приводу стрічкового конвеєра", над якою зараз і працюю. Ця проблема дуже актуальна на сьогоднішній день в Україні.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Найближчим часом планую гідно захистити кваліфікаційну ступінь магістра з автоматизації та комп'ютерно-інтегрованих технологій, знайти цікаву, високооплачувану роботу за фахом з можливістю професійного росту, а також створити міцну родину.
Крім того, дуже хочу продовжувати розвиватися як особистість та самовдосконалюватися, вивчати інші мови і подорожувати по різних куточках нашої планети, вивчаючи культуру і звичаї різних країн.