Біографія
Дитинство
Історія автора починається теплим червневим вечором 1991 року. Саме тоді, якщо скрупульозно вдаватися в деталі, 24 числа одного з найтепліших місяців в році, населення міста Донецька збільшилось на одну людину. Мої батьки – Федоренко Віктор Андрійович і Федоренко Наталія Іванівна, закінчили Донецький національний технічний університет (у ті часи відомий ще як Донецький політехнічний інститут) за спеціальностями Обчислювальна техніка
і Технологія машинобудування
відповідно. У мене є сестра, яка старша за мене на 11 років. Досить відчутна різниця у віці, але я вважаю, що цей факт позитивно вплинув на формування характеру і соціальних аспектів мого я
, – в дитинстві вона завжди була мені прикладом і, безсумнівно, була, залишається і завжди буде кращим другом.
Деякі з найбільш яскравих та пам'ятних захоплень дитинства – всілякі конструктори. І йдеться не лише про Лего
. Із задоволенням збиралися різні моделі вертольотів, автомобілів і іншого з радянського металевого конструктора, з дерев'яного – різноманітні хатинки. Карткові будиночки, різної складності та виду послідовності з доміно, які потім барвистим ланцюжком вимальовували фігури.
Раннє, дошкільне дитинство я провів у Ніжині. Згодом, влітку 1997 року остаточно переїхав до Донецька, де в 1998 році і пішов до школи.
Школа
Спогади про молодші класи в мене виключно теплі і приємні. Дружня атмосфера великого класу, чудовий класний керівник – Третяк Валентина Василівна. Багато в чому потрібно дякувати саме їй, оскільки вміти зацікавити дитину не тільки в навчанні, але і зміцнити в ньому тягу до знань і чогось нового – це в деякому роді дар, яким вона, безсумнівно, наділена.
Паралельно з навчанням в школі батьки записали мене також в шкільну секцію карате. З першого і приблизно по десятий клас я відвідував цю секцію, брав участь у зборах і змаганнях різних рівнів, займав призові місця. Позитивний вплив тут можна розділити на дві складові – з одного боку це всебічний фізичний розвиток, з іншого – розвиток духовний і моральний.
Знайомство з комп'ютерними технологіями відбулося в мене досить рано, у віці 8–9 років. У період навчання в середній школі я, так чи інакше, набував практичних навичок користувача ПК. Приблизно в 6–7 класі, побувавши на уроці інформатики в старших класах, зацікавився написанням найпростіших програм на мові програмування Pascal. В цей же час я почав усвідомлювати, чим би я хотів займатись в майбутньому. Навчання давалося легко, багато дисципліни були цікаві, хоча і не всі. Закінчив школу в 2008 році з відзнакою і срібною медаллю.
Як відомо, 2008 рік був першим роком, коли учнів зобов'язали здавати зовнішнє незалежне тестування. І хоч цей метод оцінки знань є вкрай спірним і неоднозначним, але і цей рубіж був успішно подоланий. Під час вступної компанії я подавав документи в кілька університетів і відразу на кілька спеціальностей, але в підсумку віддав перевагу Інституту інформатики і штучного інтелекту, спеціальності Системи управління і автоматики
. Вибір спеціальності в чому то був зумовлений моїми схильностями до технічних предметів, зокрема здібностями до програмування.
Університет
Таким чином, у вересні 2008 року я став студентом групи СУА-08Б. Одне з найяскравіших вражень від першого курсу – участь у міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів, студентів Сучасна інформаційна Україна: інформатика, економіка, філософія
з темою про розробку веб-сайтів. Взяти участь у ній запропонував один з викладачів, Володін Микола Олександрович, дізнавшись про моє захоплення створенням сайтів. Згодом він допоміг написати і оформити тези для виступу.
Що стосується нашої групи – то зі мною вчилися і продовжують вчитися чудові хлопці та дівчата, дружба з якими, упевнений, триватиме довгі роки.
Навчання на старших курсах, звичайно, помітно цікавіше, ніж на перших. Причина проста – якщо на перших курсах вивчаються загальноосвітні предмети, то на старших переважають профільні дисципліни, і ти вже можеш зрозуміти, що саме тобі найбільше до душі, і в якій області інформаційних технологій хотілося б продовжувати рости та розвиватися професійно.
В якості керівника бакалаврської роботи я вибрав доцента кафедри Комп'ютеризовані системи управління
(КСУ), Рєзнікова Володимира Олександровича, який порадив мені зайнятися темою Розробка системи автоматичного управління першим контуром двоконтурної випарної установки
. Після отримання диплома бакалавра моєю метою був вступ до магістратури, що і було досягнуто. Керівником магістерської роботи залишився Володимир Олександрович, тема роботи звучить як Дослідження системи забезпечення безпеки двоконтурного випарного агрегату
.
Плани на майбутнє
Важко загадувати вдалину, проте найближчими планами можна поділитися. Основні з них – успішне завершення магістратури і захист магістерської роботи, а також подальший професійний ріст в цікавій для мене галузі інтернет-технологій.