ПОХОДЖЕННЯ ВЛАСНИХ НАЗВ У ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Полапа Андрій Олександрович, гр.. ТКС-08а
Науковий керівник – ст. викладач Матулевська Наталя Павлівна
Источник: Збірник наукових робіт (тези та доповіді студентів) IV Міжвузівська студентська науково-практична конференція Мовна культура фахівця у контексті сучасності
/ Донецьк, ДонНТУ, 2011р. – С.60-61
В Україні є дуже багато гарних, мальовничих місць, що захоплюють наш погляд та не відпускають від себе. Український народ зазвичай вкладав у їх назву не лише гарне звучання, а й саму сутність.
Одним з найяскравіших місць Карпат є високогірне озеро Синевир, яке ще називають «Морським оком» Карпат. Найбільш популярний переказ про виникнення Синевира розповідає про трагічну історію кохання дочки графа Сині та пастуха Вира, на заваді якому стала класова нерівність. Є й інший, в якому сили природи допомогли молодому пастуху Івану повернутися на Батьківщину та й самі залишилися у вигляді озера.
Ще одним дивовижним місцем Міжгірського району Закарпатської області є водоспад Шипіт. Він знаходиться на річці Пилипець, і складається з декількох каскадів. Зобов’язаний назвою «шепотінню» води.
Теперішнє Міжгір'я до кінця жовтня 1953 року протягом більше 700 років мало назву Волове. Волівчани вважали, що воно є похідним від слова віл. Віл — символ працелюбності, сили, витривалості, лагідності, благородства. Це годувальник верховинця. Змінилась назва за ініціативою Уряда Радянської України. Ця ідея пояснювалась тим, що поряд існують дві майже однакові назви населених пунктів, а саме Волове і Воловець. Було декілька варіантів зміни назви: Верховина, Міжгір'я та Червоноармійськ. Зважаючи на легкість у вимові, поетичність, зрозумілість місцевому населенню та те, що Волове та інші села розташовуються якраз між двома горами, було прийнято рішення обрати назву саме Міжгір'я.
До наших часів збереглися різноманітні легенди, що пояснюють походження назв. Крім того, вони змінювалися й відносно нещодавно, ще за часів Радянської влади. Кожна назва має свою, неповторну історію і є невичерпним джерелом для досліджень та дивовижних знахідок.
Література:
1.Науково-популярне видання “Дивовижний край легенд”. Відповідальний за випуск: І.С.Дербак, Ю.Ю.Тюх.