Біографія
Особистісне становлення
Народилася теплого весняного дня, коли співала капель, 5 березня 1991 р. і своєю появою на світ потішила не тільки своїх батьків, але бабусь і дідусів, бо стала первістком в нашій сім'ї. Мої батьки: мама – Людмила Олексіївна Авджі, тато – Ілля Геннадійович Авджі. З дитинства я була посидючою, працьовитою і терплячою дитиною, чого не скажеш зараз. Як і багато моїх подруг, я хотіла стати вчителькою або лікарем. У мене було багато друзів, тому що жила в прекрасному мальовничому селі, де один одного знає і, тому що садок у нас один, то особливо довго вибирати не довелося. По закінченню 4 років прийшов час розлучатися з дитячим садком і готувати свій портфель в далекий і непростий шлях підкорення шкільних вершин. І цей день нарешті настав – 1 вересня 1997 р., коли мене з величезним букетом квітів у відпрасованії формі і двома білими бантами на голові відправили у перший клас. Першою вчителькою стала Наталія Петрівна Толипіна, яка є досвідченим педагогом і з перших днів змогла прищепити нам відповідальність до виконання домашніх завдань, вміння допомогти своїм однокласникам у важку хвилину. Як дитина дуже товариська, з дитинства легко ладила з однолітками і нарівні спілкувалася з дітьми старшого віку. У зв'язку з постійною необхідністю спілкування і якоюсь заздрістю до своїх друзів, які вже були спантеличені такими клопотами, як молодші брати і сестри, одного разу зажадала у батьків молодшу сестру. Так як народження сестри було довгоочікуваною подією в моєму житті, тому з перших днів приступила до опіки над нею і її вихованню. Після певного терміну, спочатку дуже палкий ентузіазм у мене зменшився, тому що прийшло усвідомлення того, що справа ця дуже клопітна і вимагає величезної кількості уваги, сил і часу. Але відступати було нікуди і довелося змиритися з тим, що тепер своїми іграшками, навіть найулюбленішими, доведеться ділитися з кимось ще, і увага гостей не завжди буде приділятися саме мені. Та й реалізовувати свій філологічний потенціал куди цікавіше на сестрі, ніж на безмовних ляльках! Говорячи про конкурсні відбори і прохідни бали, зазвичай мають на увазі студентські роки, але мені доводилося зустрічатися з цим рік за роком, починаючи з 8 класу, так як брала участь у різноманітних олімпіадах і змаганнях, де неодноразово займала призові місця. Але особливими досягненнями за шкільні роки я вважаю здобуття золотої медалі за відмінне закінчення 11 класів, а також перемогу в конкурсах «Кращий учень року – 2006» та «Кращий учень року – 2007», запроваджені депутатом Донецької обласної ради від Партії Регіонів Р.Є. Щербаня та благодійним фондом ім. Е.А. Щербаня і виграш путівок до дитячого оздоровчого табору «Берег» у п. Малий Маяк АР Крим.
Професійне становлення
Як вже говорилося, шкільні роки не пройшли дарма: я встигла проявити себе у всіх областях знань, а саме в біології, хімії, історії, фізиці, математиці, російській мові та літературі, українській мові та літературі, географії, інформатиці і т.д. У всіх областях розбиралася дуже добре, тому вибір майбутньої професії був трохи скрутний: в мені сиділи і «гуманітарій», і «технар». Але, трохи поміркувавши, що юристів та економістів і так багато, а на зарплату вчителя в школі особливо не проживеш, а світ і техніка розвиваються, то було вирішено йти вчитися на програміста, що виходило дуже непогано. Закінчивши школу і успішно склавши зовнішнє незалежне оцінювання, треба було визначатися з майбутньою професією. З ВНЗ не могла визначитися довго: бути ближче до будинку і подати документи до Приазовського державного технічного університету (ПДТУ) в м. Маріуполь або, все – таки, вчитися в третій столиці України – м. Донецьк. Після тривалих роздумів було обрано Донецький національний технічний університет (ДонНТУ), а от із спеціальністю ніяких коливань не було – тільки Інформаційні управляючи системи та технології! Чутки про те, що навчання на кафедрі автоматизованих систем управління буде нелегким, мене не злякала, а лише ще більше підстебнула інтерес до глибокого вивчення обраної науки. Зараз модно мати по кілька вищих освіт, а особливо, якщо вони технічне + економічне, то це золота середина, тому в лютому 2012 року було вирішено поступати до Інституту післядипломної освіти (ІПО) ДонНТУ на кафедру «Економіка підприємства» на спеціальність «Облік і аудит». Після отримання диплома бакалавра за спеціальністю ІУС, малося достатньо знань, щоб йти працювати за спеціальністю, що я і зробила. На даний момент працюю інженером – програмістом у впроваджувальному центрі 1С «Апельсин» і освіта бухгалтера довелося якраз до речі. Окремим пунктом навчання на нашій кафедрі стоїть прийняття участі студентом в житті науки. Для реалізації цього завдання кожен студент згідно з навчальним планом повинен займатися написанням наукової роботи протягом останніх 4 семестрів бакалаврату. Першим етапом цього став вибір наукового керівника та теми наукового дослідження. Тема моєї магістерської роботи «Автоматизована система доставки вантажів залізницею», науковий керівник – Тетяна Володимирівна Мартиненко. Дана тема, внаслідок відкриття нових горизонтів наукових інтересів, зазнала деяких змін.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Звичайно, хотілося б залишатися подовше студентом, але отримання диплому не за горами. Багато зусиль було вкладено в придбання знань за спеціальностями, тому основним завданням для мене на найближче майбутнє є застосування їх на практиці. Це те, що у мене виходить, у чому я розбираюся, і це приносить мені задоволення. Якщо заглядати далеко вперед, то в моїх планах можна побачити власну справу, пов'язану з розробкою програмного забезпечення, вміння професійно кататися на ковзанах, вивчення англійської мови і багато-багато подорожувати.