Автор: А.С. Берестовая
Источник: Дні філософського факультету-2010: Міжнародна наукова конференція (21-22 квітня 2010): Матеріали доповідей та виступів. –К.:Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010.-Ч.5.-134-136 с.
Было определено, что религия играет не последнюю роль при познавательном процессе человека. Она формирует критерии избирательности восприятия. Воздействуя на психологические аспекты жизни индивидуума, религия тем самым координирует поведение человека в различных ситуациях. Направляет внимание человека и поддерживает ее концентрацию на соответствующих религиозных событиях или явлениях, устойчивость в зависимости их важности. Религиозные представления влияют на главные процессы памяти: запоминание, хранение, забывание и воспроизведение.
Тема впливу релігійного світогляду на різні сфери життєдіяльності досить актуальна. Релігія впливає на психічні, емоційні аспекти життя людини, його світосприйняття й, зокрема, на його пізнавальну діяльність. У житті сучасної людини присутні уявлення з ранніх форм релігій. Наприклад, не рідко можна зустріти збережений щасливий квиток у кишені, особливу ручку, з якою хазяїн не розлучається ніколи. Це прояви фетишизму. Магія проявляється у ворожінні, у вірі в можливість вплинути на фізичний чи духовний стан людини через слова, виконання спеціальних дій, чи використання надприродних здібностей. Також зустрічається анімізм, аніматизм, тотемізм і інші. Велика роль прикмет і забобонів, що іноді навіть людина, що не відносить себе до якої-небудь релігії, дотримується їх. Людина релігійна, а саме ідентифікуюча себе як прихильника тієї або іншої релігії більш піддається такого роду впливу.
Релігія є історичною формою світогляду. Духовно-практичне пізнання світу відбувається через його поділ на священне і повсякденне, іншими словами - сакральне і профане. Це перше уявлення моделі світу, що відкривається віруючій людині. Людина продовжує сприймати релігійні догмати, формуючи свій світогляд, шляхом отримання знань про надприродне.
В основі сприйняття лежать відчуття, поєднуючи їх у групу й формуючи цілісний образ, ми осмислюємо, розуміємо його, залучаючи при цьому так само минулий досвід, діяльність пам'яті й мислення. Сприйняття - це відбиття в корі головного мозку предметів і явищі, що діють на аналізатори людини. Найчастіше в житті людина керується саме такими уявленнями, закладеними певною релігійною позицією.
Незважаючи на досягнення сучасної науки, людина користується тими уявленнями про пристрій і функціональність світу, що взяті з релігійних міфів. Це визначає модель поведінки й стереотипи мислення індивіда. Наприклад, одержуючи інформацію про ту або іншу подію, люди інтерпретують її по-своєму, тому вона відображається у свідомості не достовірно. Найчастіше наші внутрішні уявлення не відповідають дійсності. Людина сприймає, бачить і пам'ятає, дуже часто саме те, що відповідає її поглядам. Таким чином, інформація проходить як би через фільтр цих уявлень, переконань, інтересів, схильностей. Виходячи тієї або іншої позиції, людина може прикрасити або викинути з пам'яті (забути) те, що вносить у його звичну картину світу або в його сформовані стереотипи дисонанс. Це виражається у вибірковості сприйняття, переважного виділення об'єктів.
Способом релігійного пізнання є віра. Завдяки вірі людина прагне до бога, прилучитися до істини, до світу трансцендентного, ідеальному й високого, у якійсь мірі намагаючись пізнати його. Однак не варто забувати, що вчення багатьох релігій спочатку прагне зупинити бажання людини пізнати світ, посилаючись на те, що людині просто не доступно це для його почуттів і розуму, або, навіть, згубно для майбутнього її душі. Однак через ріст авторитету науки і її досягнень доводиться спрямовувати матеріальне пізнання світу людиною в інший напрямок. А саме, через пізнання матеріальних речей, створених богом, людина може відчути всю могутність, досконалість, премудрість Бога-творця. Це можна здійснювати як через спроби спілкування з богом (або будь-якою формою надприродного), містичну або релігійну медитацію, аскетизм, через одкровення (священні книги).
Будучи прихильником тієї або іншої релігії, людина як суб'єкт є частиною певної групи людей - колективу. Колектив впливає на людину й відбувається так зване «огруповування» мислення. Це потрібно для того щоб розуміти світ, пізнавати його і жити в ньому. Релігія створює цінності, відповіді на перелік питань - наприклад, походження світу, життя, людини і його свідомості або практичні відповіді, як знаходити в тій або іншій ситуації вихід. Це відповіді «без которых просто неясно зачем жить», як говорив М. О. Бердяєв. Відповіді, які віруючий знаходить у священних писаннях, релігійних вченнях або установках даних духовним наставником. Вони є духовними орієнтирами, основами моральності, поводження й осмислення дійсності.
Отже, релігія відіграє не останню роль при пізнавальному процесі людини. Вона формує критерії вибірковості сприйняття. Впливає на певні установки мислення, стереотипності й поведінку людини при пізнанні навколишнього світу. Впливаючи на психологічні аспекти життя індивідуума, релігія тим самим координує поведінку людини в різних ситуаціях. Спрямовує увагу людини і підтримує її концентрацію на відповідних релігійних подіях чи явищах, стійкість в залежності їх важливості. Релігійні уявлення мають вплив на головні процеси пам’яті: запам’ятовування, зберігання, забування і відтворення. Стереотипи, сформовані релігійними установками, впливають на критичність і самостійність мислення людини.