Авторы: А.С. Берестовая
Ключевые слова: религиозность, творчество, самостоятельность, мировоззрение, личность.
Источник: Дні філософського факультету-2012: Міжнародна наукова конференція(21-22 квітня 2012): Матеріали доповідей та виступів. – К.:Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012., 125-127 с.
В тезисах рассмотрена творческая составляющая как сознания человека, так и его религиозной конструкты.
Наскільки будова світу у мисленні людини сконструйована самою людиною? Світ сприймається віруючою людиною як чужа фактичність, яка йому непідконтрольна, а не як продукт його власного конструювання. Релігія, ритуали і звичаї представляють собою сконструйовані людиною інститути.
Нове явище в суспільстві виникає як результат дії багатьох факторів одночасно. Системна детермінація - це і є багатофакторність обумовлення. Кожний елемент, що входить в систему, пов'язаний з усіма іншими елементами і в той же час відокремлений, тобто відносно самостійний, автономний. Він детермінований системою і формує сам себе, а також надає такий вплив на всі інші елементи системи. При цьому саме соціокультурна детермінація означає посилення суб'єктивного, ідеального початку в процесі детермінації, збільшення ролі свідомості (в тому числі релігійній) у механізмі обумовлення людської діяльності. Трансформація природного в суспільно-історичний процес, а суспільно-історичного процесу в культурно-історичний процес якісно змінює сам зміст перетворення. Це не означає, що суспільне буття ніяк не визначає індивідуальну свідомість. Соціокультурна детермінація виражає взаємодію матеріальних і ідеальних факторів в діяльності людини. З одного боку, в діяльності людини виражається її детермінованість загальносоціальними причинами, факторами, умовами. А з іншого боку, ця ж діяльність перетворює у відповідності з ідеальними образами, цілями і цінностями матеріальні складові суспільного буття.
Релігію можна визначити як перетворену форму діяльності суспільства, особливий вид знакової діяльності. Фантастичний образ надприродного (в кінцевому рахунку, уявлення про Бога) може виникнути і виникає в історії людства в результаті звернення (перетворення) уявлень та змісту, знака і його сенсу, значення. З точки зору семіотики, образи предметів, наявні в індивідуальній свідомості, повинні бути прийняті за образи-знаки як самих предметів, даних в нашій свідомості, так і їх, існуючих поза свідомістю, прообразів. Всі образи, наявні у свідомості людини, розглядаються як знаки ідеальної сутності, об'єктивно, реально існуючої поза людиною, а вся природа перетворюється в резервуар символів по відношенню до надприродного. Відповідно, те чи інше розуміння природи надприродного безпосередньо визначає конкретний зміст релігійної свідомості, ступінь його автономності.
Для людини характерна творча інтерпретація отриманих даних про навколишній світ через її внутрішні переживання, установки. Це переосмислення може сягати глибоких, корінних змін у порівнянні с першим джерелом інформації. Цей процес може навіть трансформувати до невпізнання первинні данні. Наприклад, якщо звернутися до останнього масштабного чинника перетворення релігійної свідомості, що породив новий напрямок християнства – протестантизму, і там, можна зустріти творчу «переробку» релігійних уявлень у відомих діячів філософської та релігійної думки.
Індивідуалізм як основоположний принцип західної культури, безумовно, породжує і релігійний індивідуалізм. Ще однією важливою обставиною, що пояснює настільки широке поширення нетрадиційних релігійних рухів саме в рамках західного християнства, є сам прецедент появи протестантизму, який затвердив можливість вельми нетрадиційного тлумачення положень християнського віровчення. Але якщо християнство так вільно могли трактувати Лютер і Кальвін, то чому з їх діяльністю процес модернізації християнства повинен бути закінчений? І багато тому в XIX - XX століттях з'явилися нові християнські пророки, які не тільки по-іншому тлумачать основні положення Біблії, але й створюють нові «богооткровенні» книги, що іноді мають дуже мало спільного із традиційним християнством.
У сучасній протестантській теології виділяються такі доктрини, як «теологія кризи» К. Барта, теологія «деміфологізації Нового Завіту» Р. Бультмана, «універсальна теологія» П. Тілліха, теологія «мертвого Бога» Д. Бонхоффера, теологія надії Ю. Мольтман, теологія «смерті Бога» Г. Ваханяна і багато інших доктрин, які, проте, об'єднує одне - відступ від основних догматів традиційного християнства, в кінцевому рахунку, змінюють його сутність, і дають принципово нове тлумачення місця і ролі християнства в культурі Заходу. Розглянемо деякі з названих навчань, роблячи акцент на тому, наскільки значний присутній відступ від традиційного християнства і яку роль вони відводять християнської релігії в сучасній західній культурі. Подібний аналіз допоможе нам усвідомити багато важливих особливості автономії сучасного релігійної свідомості.
Отже, теорії сучасних теологів виявляють настільки значний ступінь модифікації християнства в культурі постмодерну, що їх можна охарактеризувати як зміну християнства без його явного заперечення, що свідчить про те, як далеко зайшли процеси секуляризації. Як вірно зауважує з цього приводу Г. Рормозер, сучасні теологи були настільки налякані процесом секуляризації, що «почали з самих себе і секуляризували все, що було в багажі християнської догматики, що вже два тисячоліття практично не піддавалося сумніву».
Таким чином, можемо підкреслити, що процес секуляризації всередині самого християнства в зв'язку з розвитком релігійного індивідуалізму дав початок новому напряму у релігії, змінам у релігійній свідомості сучасної людини. Сенс релігійного індивідуалізму чітко проявляється в двох аспектах: по-перше, в запереченні ролі церкви як посередника між людиною і Богом і, по-друге, в тому, що віруючому дозволяється самостійно трактувати Біблію. Ця обставина має дуже важливе значення для прояснення і конкретизації поняття автономії релігійної свідомості, оскільки очевидно, що дана автономія є не тільки незалежність від загально-соціальних умов буття, але також свого роду «внутрішньо-конфесійної автономності» по відношенню до об'єктивних традицій, норм, цінностям, навчань даної релігійної системи, а від обумовлюється також індивідуальністю самої людини – як головного творця релігійних систем.