Лічканенко І.С., Бабаріка О.С., Онацька Н.Г. Про що розповідають імена та прізвища

Сучасна офіційна форма іменування людини – явище порівняно пізднього часу. Кожен компонент, з яких ця форма складається, – ім’я, ім’я по батькові та прізвище, має свою історію й специфіку побутування як в офіційному вжитку, так і в усній народнорозмовній традиції. Процеси становлення й еволюції формули іменування особи тісно пов’язані із звичаями й особливостями духовної культури народу, його історією.

Всі імена, безперечно, теж мають свою історію, що буває більш або менш загадковою. Проте народилися вони не на Русі, а на батьківщині греків, римлян, та деяких інших народів. Коли Русь прийняла християнство, разом з усіма правилами і звичаями грецької церкви вона запровадила вшанування так званих «святих» – пророків, мучеників та інших легендарних осіб. Кожний день року був днем на честь якогось святого. Встановився на Русі звичай – давати дитині ім’я того святого, в день якого вона народилася.

Мовознавці з’ясували, що чимало українських імен мають єврейське походження. Вони потрапили до нас разом із християнством із Візантії. Римляни ж, на відміну від них, вкладали в свої імена значення чогось благородного, гарного, жаданого, хоч могли також називати людей і за іншими звичаями, часом непривабливими людськими якостями.

Грецьких імен прийшло у нашу мову найбільше, які мають різноманітні значення. Наприклад, Андрій означає мужній, хоробрий, Анатолій – східний, Варвара – груба, дика, Василь – царський, княжий, Галина – ніжна, тиха та ін.

Наші предки були забобонні й вірили в магічну силу слова. Вони гадали, що на долю людини може впливати ім’я. Якщо хотіли, наприклад, щоб син виріс сильний і хоробрий, його називали Левом. Це ім’я (по – сучасному Левко) живе і донині, хоч воно не споконвічне слов’янське. А от Вовка, Ведмедя, Лиса, Зайця, Сокола, Орла, Щуки і так далі – цих імен вже ніде не знайдеш на Україні.

Велике поширення в Давній Русі мали двоосновні слов’янські імена з другим компонентом –волод, -мир, -слав, -полк, -гост, -жир і под.: Всеволод, Володимир, Житомир, Боримир Творимир, Брячислав, Мстислав, Ростислав, Ярополк, Святополк, Доброгост Мутижир і т.п.

Уживання прізвищ стало повсюдним із середини XVI століття, з часів правління царя Івана Грозного. До прийняття християнства у Київській Русі, а потім і у Московії, імена походили від назв предметів чи подій. Найпоширенішими серед них були Білий, Блин, Гвіздок, Дружина, Ждан, Нечай, Третяк, Чобіт, Чулок. Але є й інші приклади. Прізвище Тигіпко, до прикладу, бере свій початок від слова «тигіпнути» – різко вдарити.

Звичайно, прізвища дуже різноманітні, але, якщо уважно дослідити, то можна помітити схожі джерела для їх творення. Найчастіше базою для створення таких одиниць використовували імена батьків, найчастіше батька, оскільки саме він був главою родини – Іваненко, Петренко, Сидоренко, Тимошенко, Борисюк. Цікаво, що суфікси -ук (-юк) вказували на старшу дитину в родині, а -енко – на меншу. Від імені матері прізвища утворювалися рідко, переважно тоді, коли жінка залишалася удовою або мала чоловіка, як то кажуть, слова доброго: Мотренко, Настенко, Химчук, Кулинич.

Знали про людину і за тією посадою, яку вона обіймала, або ж за справою, якою займалася. Так з’явилися прізвища Боярчук, Вознюк, Гетьман, Пушкар, Солдатенко. Особливо цікавими і пізнавальними є назви, пов’язані з ремеслами. Адже це дає нам корисну інформацію не лише про наших пращурів, а й про розвиток народного господарства в цілому.

Деякі прізвища походять і від жартівливих прізвиськ людей за родом діяльності: Дубогризенком називали теслю; Мукосієнком – мельника; Тягнишкірою – шевця; Шклобоєм – скляра; Заплюйсвічкою – паламаря.

Як бачимо, імена належать до найцікавіших жильців мови. Вони, як і інші слова, можуть засвідчити факти життя народу й народів, через історію яких раніше чи пізніше пройшли. Українські прізвища також є одним із джерел вивчення історії рідного краю, мови та культури. Ці найменування ще раз підтверджують істину про безмежний талант українського народу.

Список использованной литературы

1. Масенко Л. Т. Українські імена і прізвища.– К.: Т-во «Знання» УРСР, 1990.– 48 с.
2. Журнал Юнак /Під ред. Онишкевича Л.С., Баб’юка М., Тарнавського О. – Ч.2 (20) – рік III. – Торонто: Головна Пластова Булава, лютий 1965. – 29 с.
3. Машинець О. Українські імена та прізвища [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.aratta-ukraine.com/sacred_ua.php?id=70
4. Халимон В. Про що розповідають українські прізвища [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://e-inform.pl.ua/cntnt/104/history.shtml 5. Сокол І. Стаття Про що розповідають прізвища [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://velesh. livejournal.com/33062.html