Автор: Петлякова М.И.
Источник:"Сучасна людина у культурному універсумі". Матеріали студентської науково-філософької конференції Донецького національного технічного університету (10 травня 2012 року). – Донецьк: ДонНТУ. 2012.– C.103–105
Кожна людина протягом тисячоліть дотримується заборон, які приписані різними релігійними системами.
У первісному суспільстві заборони були під терміном "табу". Табу перш за все, це заборони передбачені волею богів та вождю. Табу є терміном запозиченим з релігійно – обрядових установ Полінезії і нині прийнятий в етнографії і соціології для позначення системи специфічних релігійних заборон – системи, риси якої під різними назвами знайдені у всіх народів, що стоять на визначеній ступені розвитку. У переносному значенні табу може означать узагалі всяка заборона, порушення якого звичайно розглядається як погроза суспільству. Табу було усе, що відносилося до богів і духів, усе приналежне жрецям і вождям.
Мета табу різноманітна: мета прямого табу складається в: а) охороні важливих облич: вождів, священиків, предметів і т.п. від можливих ушкоджень; б) захисті слабких - жінок, дітей і взагалі звичайних людей проти могутнього Мана (магічної сили) священиків і вождів; в) захисті від небезпек, зв'язаних з дотиком до трупів чи з їжею, відомої їжі і т.п.; г) охороні важливих життєвих актів: пологів, присвяти дорослого чоловіка, шлюбу; д) захисті людських істот від могутності гніву богів і демонів; е) охороні новонароджених і маленьких дітей від різноманітних небезпек, що загрожують їм унаслідок залежності від їхніх батьків, якщо, наприклад, останні роблять відомі речі, їдять їжу, прийом якої міг би передати дітям особливі властивості. Інше застосування табу служить захистом власності якого-небудь обличчя, його знарядь, його поля від злодіїв і т.д.
Якщо перейти від табу до релігійних заборон, то першою монотеїстичною релігією є іудаїзм. Про іудаїзм написано багато. Ця релігія зі всіма її догматами та обрядами, багатими історико-культурними традиціями, що зафіксовані у священних писаннях, фундаментально досліджувалась багатьма спеціалістами, дослідниками.
Сьогодні іудеї живуть заздалегідь тими ж законами, що були їм доручені тисячоліттями. Кожен іудей не звертає уваги, є то заборона, або доручення, все це є норма повсякденного життя, з дитинства вчать поважати і дотримуватися міцви та 10 заповідей. Порушення карається не тільки людськими карами, але й самою жахливою для кожного іудея «Карою Яхве», душа цієї людини автоматично стає не чистою. Душа, з точки зору іудея, безсмертна, існує як сукупність часток, душа кожної людини створена Богом. Коли людина спить, Бог у всіх людей забирає душу на небо. Вранці Бог одним людям душу повертає, іншим – ні. Люди, котрим душу не повертають, вмирають у сні. Розплющуючи очі, іудеї в молитві дякують Богу за те, що він повернув душу. Тому, дуже важливо дотримуватися усіх заборон та заповідей.
У житті кожної людини існують заборони, які вона виносить із будь якого переліку законів. Що стосується іудеїв, то основою їх заборон є міцвот. Це перелік заборон, які караються законом, їх не можна порушувати з моральної сторони. Віруюча людина ніколи не переступить через заборони Бога, тому що вона не зможе далі спокійно жити. 7 обов’язкових заборон, приписані міцвой, стає образом життя кожного іудея. Він з малку засновує ці заборони, і стає нормою, людина живе та ні замислюється над цим, що вона повинна слідкувати їм, це все «у крові». Таким чином кожен іудей показує Яхве що його душа і думки відкриті перед Ним.
Що стосується пізніх авраамічних релігій, можна сказати наступне. Християнству основу релігійних заборон складає Священне писання, але на відміну від іудаїзму, шанується також Закони приписані вже Ісусом Христом у Новому Завіту. Також за багато століть у католицизмі та протестантизмі були введені допоміжні закони, та заборони, які прописані вже Папою Римським, та представниками протестантських конфесій. Закони і заборони поширюються на віру і спосіб життя людини, їжу та напої. В ісламі взагалі все просто і легко. Всі закони і заборони передбачені Шаріатом (сукупності правових, морально-етичних і релігійних норм ісламу, що охоплює життя мусульманина і проголошена в ісламі як "вічне і незмінне" божественне настановлення), головні джерела Шаріату – Коран і Сунни, і всі інші джерела не повинні суперечити. Іноді Шаріат помилково ототожнюють з мусульманським правом. Насправді Шаріат охоплює більше коло питань. Іслам є найдосконалішою системою релігійних заборон, бо вони прописані у будь – якому питанні, на всі випадки життя мусульманина. Заборони Шаріату охоплюють торгівлю і фінанси, мусульманський піст, мистецтві, сімейно – шлюбних питаннях, харчові питання, тощо. Також аморальні та гріховні поступки.
Загалом для первісної людини небесна кара мала дуже велике значення (злий дух забирався в тіло і поїдав внутрішності порушника табу). Бували випадки, коли люди, що мали нещастя порушити табу, раптово помирали від одного страху перед неминучою небесною карою. Але все це було у рамках вождю, його слово було закон, він був посередником між людським світом і світом потойбічним, обраним. Що стосується віруючих авраамічних релігій, то вже маються конкретні письмові джерела, підтвердження існування Бога, та переліком заборон та законів даним безпосередньо Їм для віруючих. Відмова від чогось дає людині можливість перевірити свою силу волі і терпіння перед Богом і є засобом для "приборкання пристрастей". Всі релігійні заборони зумовлені в рамках того, що віруюча людина повинна підкоритися Богу, його правилам та законам життя.