Стрімка віртуалізація засобів комунікації у структурі людської діяльності й збільшення їх ролі у процесах особистісного становлення і розвитку кожного з індивідів є цікавими для дослідження.

Компанія двох світів, до яких раніше належала діяльність людської особистості, а саме реального об’єктивного і внутрішнього суб’єктивного, поповнилася світом віртуальним, який існує в рамках власної автономії і претендує на все більшу роль у долі людства. Отже, постає питання про гармонічність співіснування цих трьох світів і ту роль, яку має і грає людська особистість в останньому з них, адже досить поширеними є випадки повного переміщення людини у світ віртуальний, з подальшим лікуванням від цієї залежності. Подібне переміщення несе в собі втрату можливостей до міжособистісної комунікації з іншими індивідами і острах до світу реального, оскільки у світі віртуальному у особистості є можливість трансформувати власну індивідуальність і конкретні її характеристики на власний смак. Підтвердженням подібної тези є стрімкий розвиток соціальних мереж і різноманітних MMORPG (рольових он-лайн ігор), які, органічно доповнюючи одне одного, створюють цілі світи з безмежним переліком можливостей для самореалізації.

Переміщаючись у площину міжособистісної взаємодії, досить цікавими виявляються соціальні трансформації, до яких може призвести чи вже призводить віртуалізація суспільства. В першу чергу мова йде про становлення етики автентичності і її перехід до крайніх проявів людського індивідуалізму з невід’ємними рисами «вульгарного» прагматизму. Це можна пояснити відсутністю достатньої урегульованості правил взаємодії в рамках віртуального простору і відчуття людиною власного домінування над оточуючими. Проте, з подальшим розвитком віртуально-соціальних відносин постав інший досить цікавий факт – швидка самоорганізація індивідів, належних до певної соціокультурної групи, з подальшою інтенсифікацією. Тобто, соціальні мережі можуть акумулювати в собі і вивільнити за декілька тижнів те незадоволення, яке зріло в суспільстві протягом багатьох років. Власне, в віртуальному просторі на даний момент відсутнє все те різноманіття навколишнього світу, з яким зіштовхується людина в реальному просторі. Є лише певні факти, події, які нічим затьмарити. З подальшим переміщенням людства в рамки віртуального простору і можливим регулюванням з боку офіційних структур, подібна характеристика може бути усунена через урізноманітнення як міжособистісних взаємодій, так і методів контролю.

Отже, віртуалізація особистості і соціуму несе в собі велику кількість питань, які потребують вирішення. Це як і роль людини в рамках «нового світу», так і майбутнє суспільства, яке з цих людей складається. Людство вперше може бути поглинуто засобами комунікації, які ж воно, власне, і створило. Саме урізноманітнення цього світу і введення контролюючих елементів може надати новий імпульс розвитку людства, а не його деградації.