Використання релігійними організаціями віртуального простору Internet відбувається через створення власних онлайн-представництв, які можна класифікувати за багатьма ознаками. Наприклад, за часом та особливостями походження традиції можна говорити про «класичні» та «новітні» релігійні організації: сторінки «старих» релігійних організацій – християнських, ісламських, іудейських, буддистських; сайти нових релігійних течій – саєнтологів, релітів, джедаїстів; полірелігійні ресурси – сторінки малих і новітніх релігійних течій, виникнення яких щільно пов’язано з появою мас-медіа та Internet’у, а також ті, що присвячені езотеричній і окультній діяльності; парарелігійні представництва, присвячені духовним пошукам поза інституалізованими релігійними організаціями.

Другим критерієм класифікації може виступити характер інформаційного наповнення віртуальних представництв. Він залежить від цілей, які ставить перед собою релігійна організація. Можна виділити: представницькі ресурси; інформаційно-аналітичні (класифікуються за наявністю друкованих аналогів; типами надання інформації – аудіо, відео, текст; вимогами до доступу – платні чи безкоштовні); бібліотечні та справочні сторінки.

Віртуальні представництва релігійних організацій мають схожу структуру, яка в більшій частині випадків складається з п’яти основних пунктів: основна інформація щодо релігійної організації, її історія та основи віровчення; діяльність - відносини з державними установами, міжконфесійний діалог і соціальне служіння, просвітницька, культурна й мистецька діяльність, а також молодіжне служіння і паломництво; контакти – контактна інформація конкретної релігійної організації; культова діяльність у віртуальному просторі – інформаційні блоки «Аудіо», «Відео», «Форум», «Веб-конференції»; посилання на сторінки партнерів, діяльність яких тісно переплітається з діяльністю власника сторінки.

Виходячи з наведеного та спираючись на логіку розвитку інформаційних ресурсів взагалі та релігійних Internet – представництв зокрема, можна прогнозувати в найближчому майбутньому: утворення Internet-церков, які будуть характеризуватися повною віртуальністю власного існування та «глобальною релігійністю»; виокремлення релігійних організацій, які повністю відмовляться від сучасних засобів комунікації у власній діяльності; виділення релігійних структур, представники яких з одного боку заявляють про вірність традиційним особливостям власних систем, а з іншого боку користуються новітніми технологічними досягненнями.