ДонНТУ   Портал магістрів

Біографія

Особистісне становлення

Я, Нестругін Олександр Володимирович, народився 23 серпня 1991 року в місті Донецьк, Донецької області.

У дитинстві часто першим дізнавався щось нове і поспішав поділитися цим із друзями. У перелік цього нового входили і всілякі, тоді ще мені невідомі, деталі розібраної моїм батьком побутової апаратури. Це було зародження інтересу до техніки. Вже в дитячому садку вмів виконати пару новорічних пісень англійською мовою, розуміючи їх зміст. А це було зародження любові до лінгвістики.

У 1998 році я пішов у перший клас, в тоді ще іменовану Донецьку школу № 92. За конкурсом пройшов у клас з поглибленим вивченням англійської мови та математики. Освіта в перших класах давалася вельми легко завдяки базовим знанням, наданих батьками та дитячим садом в поглибленої групі. Моя школа знаходилася далі всіх інших районних, але була найсильнішою з точки зору якості освіти і тому витрачений час на похід в неї вранці був виправдано. З дитинства був зразковим і пунктуальним учнем, але завжди мав свою точку зору на стан речей.

Після закінчення школи всі недоліки будь-якого вчителя канули в лету і залишилися лише слова подяки за гідну освіту і деяка внутрішня сором'язливість за те, що не вчив і не читав абсолютно все, що вони намагалися донести. У школі я ніколи не чув про поняття «упереджене ставлення» тому що всі вчителі були чесні і справедливі, знали чітку грань між батогом і пряником.

Одного разу, будучи учнем 5-А класу і, отримавши незадовільну оцінку за контрольну роботу з англійської мови, мене, що прийшов додому сонячним осіннім днем, роздирала образа на вчителя. Через пів години я зрозумів – причина-то в мені! У той день я відмовився від велосипеда, відмовився від футболу і навіть просто від прогулянки. Я сидів і вивчав англійську мову. І не дарма: бали за всі наступні контрольні аж до закінчення школи були не нижче 10 (за 12-бальною системою). Мене почали посилати на різні олімпіади та конкурси. Цю доленосну контрольну роботу я зберігаю дотепер як символ настільки важливого життєвого уроку – «шукай причини в собі самому». Щоразу дивлячись на неї я посміхаюся! Сподіваюся, у цій біографії немає помилок, і я зможу з гордістю дивитися в очі своїх учителів не лише з англійської, а й з російської мови та літератури.

Як не крути, а шкільні роки видалися дуже яскраві і зі спортивного боку. Я перепробував більше десятка видів спорту. Не можна не згадати і про вчителя фізкультури і моєму тренеру з баскетболу – Ганні Панасівні! Вона вміла прищепити любов до спорту, напевно, навіть у тварин! І найприємніше, що вміє робити це й досі. Вона дозволила дізнатися якого це грати у збірній району з баскетболу.

Особлива подяка вчителям англійської мови та математики. Як виявилося, саме ці науки залишаються найважливішими в сьогоднішньому швидкоплинному світі.

Професійне становлення

Всі члени моєї родини отримали освіту в Донецькому політехнічному інституті, і тільки я один – у Донецькому національному технічному! Як каже мій батько: «Техніка ніколи не навчиться лагодити сама себе».

Як і в багатьох інших речах, молодь 1991 року народження багато в чому виявилася першою: введення 12-бальної системи оцінки навчання, перше зовнішнє незалежне тестування і т.п. Ось тільки в здачі рейтингового вступного іспиту – остання. Так і вийшло: після підготовчих курсів Донецького національного технічного університету в нього без проблем і вступив на бюджетну форму навчання, на спеціальність «Радіоелектронні пристрої, системи та комплекси».

На самому початку навчання став профоргом групи і брав активну участь у житті факультету і всіляких КВК і виступах. Ця обставина ніяк не вплинула на можливість парочку разів вийти на підвищену стипендію і врешті отримати диплом з відзнакою.

Як не дивно, але все найважливіше і найцікавіше стало відомо за безсонні ночі за книгами перших двох курсів. В інший час лише поглиблювалися набуті теоретичні знання і розглядалися з різних сторін.

Велика шана завжди виявляв до викладачів, що є фанатиками своєї справи. Так має бути не тільки у сфері освіти, а й у будь-якій іншій справі.

На другому курсі за наполяганням мого дядька вступив на військову кафедру при ДонНТУ. Як виявилося, військову освіту – це дуже пізнавальна і корисна річ; виховує дисципліну і повагу. По закінченні кафедри отримав звання молодшого лейтенанта.

У 2012 році вступив до магістратури за своєю спеціальністю на бюджетну форму навчання. Науковим керівником став доктор технічних наук Сорочан Анатолій Григорович, який і допоміг визначитися з темою роботи: «Дослідження одноканального Доплеровського радіопеленгатора для цивільної авіації». Тема є гостроактуальною і однією з «незаїжджених» тому що вимагає глибоких вузькоспеціалізованих знань.

Ну і яке ж студентське життя без подорожей і розваг?! Висловлюю подяку університету за можливість доступного відпочинку та поїздок до різних міст.

Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації

Невдовзі після здобуття вищої спеціальної освіти є величезне бажання зуміти застосувати всі ці знання в професійній сфері і довести самому собі, що роки на їх отримання були витрачені не даремно. Сподіваюсь не загубити через кар'єру і амбіції до особистісного розвитку і завжди знаходити на це час.