Автор: Дроздова А.О.
Джерело: Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери / Матеріали IX Міжнародної науково-теоретичної конференції молодих учених і студентів. – Донецьк: ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» – 2012, Том 1, С. 153–155.
Сучасні методи розвитку персоналу. Розглянуто сучасні методи навчання персоналу на робочому місці і поза робочим місцем. Проаналізована система розвитку персоналу на ПрАТ "Геркулес".
В періоди економічної нестабільності розвитку персоналу надавалося недостатньо уваги. Однак досягти високих результатів можна тільки тоді, коли люди володіють знаннями, вміннями і цілеспрямованістю, тому за сучасних умов проблема розвитку персоналу набуває все більшої актуальності.
Професійний розвиток – це безперервний комплексний процес, який включає професійне навчання, розвиток кар'єри та підвищення кваліфікації. Навчання персоналу дозволяє вирішувати основні завдання як в інтересах підприємства – підвищення ефективності і якості праці, так і в інтересах людини – підвищення рівня життя, створення можливості для реалізації своїх здібностей, забезпечення конкурентоспроможності на ринку праці. Про важливість професійного розвитку свідчить той факт, що більшість зарубіжних підприємств виділяють на цілі розвитку до 10 % фонду заробітної плати.
Існує велика кількість методів розвитку професійних знань і навичок. Вся їх сукупність може бути представлена двома групами: навчання безпосередньо на робочому місці і навчання поза робочим місцем.
Для багатьох підприємств, що належать до різних сфер діяльності (торгівля, сфера обслуговування, виробництво), навчання на робочому місці є основною формою для нових працівників. Цей метод використовується для оволодіння необхідними навичками та ознайомленням нових працівників з тим, як користуватися наявним обладнанням та інструментами безпосередньо в процесі виконання професійної діяльності. Ефективність такого навчання знижується в тому випадку, якщо виробнича база, на якій проходить навчання працівник, не відповідає обладнанню та інструментам, які використовуються в реальних виробничих умовах. Крім того, таке навчання зазвичай не відтворює деякі організаційні умови, наприклад шум, напружений ритм роботи тощо. Навчання на робочому місці зазвичай буває вузько спеціальним, не дає можливість працівникові абстрагуватися від поточної ситуації і вийти за рамки звичайної поведінки.
Навчання поза робочим місцем більш ефективно, але пов'язане з додатковими фінансовими витратами і відволіканням працівника від його службових обов'язків. При цьому свідомо змінюється середовище і працівник відволікається від повсякденної роботи. Навчання поза підприємства, як правило, стосується керівників або висококваліфікованих фахівців. Таке навчання може відбуватися з багатьох напрямків і багатьма способами: це навчання в спеціалізованих центрах та інститутах з підвищення кваліфікації або через прослуховування спеціалізованих систематичних курсів. У багатьох випадках ефективним є відвідування фахівцями конференцій, конгресів або симпозіумів, де обговорюються проблеми, що стосуються діяльності фірми.
Визначення форм і методів навчання залежить від особистих якостей працівників, які навчаються (посадовий рівень, освіта, досвід роботи, вік тощо), їх чисельності, вартості та джерел фінансування. Бюджет на навчання знаходиться в прямій залежності від кількості учнів, їх місця в організації (чим вище рівень працівника, тим більше грошей відпускається на його навчання) і від того, наскільки велика потреба організації в навчанні.
Компанія “Геркулес” є однією із лідерів ринку харчової промисловості України. Динамічний і успішний розвиток підприємства, його досягнення, в значній мірі обумовлені високим рівнем менеджменту, що включає в себе довгострокове стратегічне планування діяльності з наступною деталізацією, всебічний розвиток персоналу. В умовах ПрАТ «Геркулес» професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації в 2008–2010 рр. пройшли кваліфіковані робітники, керівники, спеціалісти та службовці. В структурі чисельності працівників, яких навчено новим професіям, більшу питому вагу займають працівники, які пройшли первинну професійну підготовку. Їх питома вага в 2008–2010 рр. складала від 60,73 % до 56,7 %. За останні роки цей показник має тенденцію до зменшення. Чисельність працівників, які підвищили кваліфікацію протягом 2008–2010 рр., була практично стабільною і складала 240–250 осіб щорічно.
У результаті аналізу встановлено, що ситуація з навчанням на підприємстві характеризується як задовільна, планові показники перепідготовки кадрів та підвищення кваліфікації зазвичай перевиконуються. Однією із форм навчання на підприємстві є участь у «гуртках якості» по Кайдзен (бережливе виробництво), стратегічних навчальних сесіях й тренінгах («Бюро знахідок», «Цілеполягання», «Як стати чаклуном» тощо).
Отже, система розвитку персоналу на підприємстві має бути гнучкою, здатною змінювати зміст, методи та організаційні форми згідно з потребами виробництва і ситуацією, яка складається на ринку праці. У зв'язку з цим управління розвитком персоналу повинно сконцентрувати свої зусилля на вирішення таких проблем, як розробка стратегії з питань формування кваліфікованого персоналу; визначення потреб у навчанні працівників; вибір форм і методів професійного розвитку персоналу; фінансове забезпечення всіх видів навчання в потрібній кількості.
1. Нестеренко О.М. Шляхи вдосконалення професійного розвитку персоналу на підприємстві / О.М. Нестеренко // Вісник економіки, транспорту і промисловості. – 2010. – № 30. – С. 87–88.
2. Магура. М.И. Организация обучения персонала компании / М. Магура, М. Курбатова. – М.: Интел-Синтез, 2003. – 250 с.
3. Линькова Е. Положение о персонале/ Е. Линькова // Кадровое дело. – 2008. – № 7. – С. 31–39.
4. Магура М.И., Курбатова М.Б. Обучение персонала как конкурентное преимущество / М. Магура, М. Курбатова. – М.: Интел-Синтез, 2005. – 216 с.
5. Кибанова А.Я. Управление персоналом организации: отбор и оценка при найме, аттестация / А.Я. Кибанова, И.Б. Дуракова. – М.: Инфра, 2005. – 416 с.
6. Кір`ян Т, Дрозач М. Професійне навчання кадрів на виробництві: проблеми фінансово-економічного забезпечення / Т. Кір`ян, М.Дрозач // Україна: аспекти праці. – 2009. – № 4. – С. 23–27.