Біографія
Дитинство
Я, Єрмолаєва Юлія Павлівна, народилася 31 березня 1991 року. Це був прекрасний весняний день, коли на вулиці була мінусова температура, і лежали кучугури снігу. Я росла у великій дружній родині: мама, тато, бабуся і дідусь. У 2 роки мене віддали в ясла дитячого садка «Зоряний». Хочу зауважити, що з дитинства я була комунікабельною дівчинкою, тому на відміну від багатьох своїх ровесників, мені в дитячому садку дуже подобалося. Бувало й таке, що будила маму в неділю і просила відвести мене в садок. Ці 5 років життя у кожної дитини можна назвати самим безтурботним періодом життя. Для мене це теж не було винятком.
Школа
1 вересня 1998 вся моя дружна сім'я вела мене до школи, в перший клас. Оскільки даний період мого життя якраз співпав з економічною кризою в країні, форму мені купували на виріст. До цих пір згадую свої туфельки, які спадали з мене всю дорогу, незважаючи на величезну кількість вати в них. Школа мене теж не розчарувала. Вчитися мені подобалося і виходило. До 9 класу я була круглою відмінницею. З 1 по 6 класи займалася бальними танцями. Потім займалася карате. Загалом, була постійно чимось зайнята і захоплена. У старших класах займалася у самодіяльності, брала участь в олімпіадах. Шкільні роки можу назвати дуже веселими і досить активними. Хотілося б відзначити одну людину, яка, на мою думку, у кожному учня нашого класу залишив частинку себе, своєї доброти і мудрості - це перша вчителька, Хоружа Людмила Вікторівна, яка була для нас «другою мамою», що в даному випадку не просто гучне вираз.
Університет
З університетом я визначилася ще в 9 класі. Я хотіла поступати тільки в Донецький національний технічний університет. Не можу конкретно пояснити, що послужило причиною даного вибору. Для мене, п'ятнадцятирічного дитини, він представлявся найкращим вузом міста. Тому я хотіла поступати виключно в «ДПІ», як його всі тоді між собою називали. Коли прийшов час подавати документи, я, обдуривши маму, яка просила мене подати в усі університети, які підходили мені за фахом, подала тільки в один вуз - Донецький національний технічний університет. Надійшла. Жодного разу не пошкодувала. З надходженням і навчанням відкрилися нові можливості та особисті якості. Тут нас вже сприймали як дорослих людей, які мають свою думку. І всупереч загальній думці, що даний вуз є більше технічним, я вважаю, що моєї спеціальності мене навчили добре. Всі наші викладачі дуже розумні, грамотні й цікаві люди. Особливо хотілося б відзначити мого керівника по дімпломной роботі магістра, професора, доктора економічних наук Попову Ольгу Юріївну. Це не тільки дуже грамотний фахівець, справжній професіонал у своїй справі, а й добрий, розуміючий чоловік.
Плани на майбутнє
Після отримання диплома магістра з економіки підприємства, мені хотілося б використовувати його за призначенням. Мрію стати справжнім професіоналом своєї справи. Можу сказати точно, що свою роботу я бачу на підприємстві, так би мовити практиком. Про велику зарплату говорити ну буду, хто про неї не мріє. Головне мати в житті свою глобальну мету і просто до неї прагне. Поки людина до чогось прагне - він живе. У мене така мета є! Я думаю, що маючи сили, прагнення, бажання, можна досягти всього, навіть самого недосяжного. Але головне прожити життя так, щоб і твоїм близьким, ні друзям, ні тобі самому не було соромно за пророблені вчинки і дії.