Оцінювання розвитку господарських процесів в економіці традиційно передбачає використання ряду показників, узагальнюючим для яких на макрорівні є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), а для регіонального рівня використовується показник валового регіонального продукту (ВРП). Показник ВВП (ВРП) – це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг (тобто призначених для безпосереднього вживання), зроблених за рік у всіх галузях економіки на території держави (регіону) для споживання, експорту й нагромадження. Дані офіційної статистичної звітності мають певні недосконалості у галузі збору та обробки статистичної інформації для обчислення показників розвитку. Передусім, недосконалості пов’язані із обчисленням головного макроекономічного показника розвитку господарських процесів – ВВП (ВРП). Зокрема, екологічні збитки внаслідок нераціональності природокористування та забруднення довкілля викликають підвищення витрат на виконання робіт із попередження або ліквідації негативних екологічних наслідків розвитку суб’єктів господарювання. Такі роботи призводять до збільшення ВВП, що трактується як позитивна динаміка та розглядається як відображення економічного зростання.

Іншою методологічною проблемою є врахування у ВВП та ВРП чистих податків, як різниці між сумою податків на продукти та субсидій на продукти. Формально, чинне екологічне законодавство передбачає субсидування підприємств з метою підтримання цін, собівартості, поліпшення фінансового становища. Але для вуглевидобувних підприємств розподіл субсидій відбувається не на користь відновлення та збереження якості довкілля. У Програмі економічних реформ України на 2010-2014 pp. (Реформа вугільної галузі) передбачено отримання субсидій від держави, але головною метою використання трансферів є забезпечення робіт безнадійно збиткових шахт на період проведення заходів щодо працевлаштування й соціальної адаптації їх робітників, виділення державних дотацій на технічне переобладнання основних фондів шахт тільки в обсязі, що підтримує стандарти безпеки праці, зміна механізму виділення державної підтримки для поступового перенаправлення дотацій із субсидування собівартості на перекваліфікацію й підвищення мобільності працівників, які вивільняються [1]. Дана програма безперечно має сильну соціальну спрямованість, але екологічні проблеми практично не враховано або вони розглядаються як супутні, значущість яких не є першочерговою. Тобто, ненадання субсидій на екологічні цілі провокує збільшення макроекономічних показників, що знов ж таки формально відображає зростання економічного добробуту.

Неадекватними вимірниками суспільного прогресу вважають ВВП і вчені, що належать до наукових шкіл екологічної економіки, фізичної економіки, «зеленої» економіки [2]. На необхідність врахування екологічної компоненти для удосконалення обліку ВВП наголошується в роботах вітчизняних науковців [3].

Метою даної роботи є визначення впливу екологічних факторів на показники суспільного добробуту через оцінювання «втрат» валового регіонального продукту.

Важливим в оцінці ВРП є врахування тієї частини витрат, що спрямована на компенсацію негативного впливу господарської діяльності на стан довкілля. Проведене авторами досліджень свідчить про труднощі у встановленні кореляції між рівнем активності суб’єктів господарювання та ступенем деградації довкілля. Тому доцільним є визначення тієї частки витрат, що потенційно могли бути спрямовані на отримання додаткових економічних благ для суспільства, як головної мети господарської діяльності, за умов відсутності забруднення довкілля. Розрахункову формулу для оцінювання «втраченого» валового продукту доцільно представити у такому вигляді:

де ВП – оцінка втрат суспільного добробуту, як результат надмірного виробництва та споживання природних ресурсів, або «втрачений» валовий регіональний продукт, млн. грн.; Р – рентабельність операційної діяльності, %; І – капітальні інвестиції на охорону навколишнього природного середовища, тис. грн.; СВ – сума витрат на природоохоронні заходи, тис.грн.; ЕП – збори, пред’явлені за забруднення, тис.грн.; ПШ – позови за збитки та штрафи екологічного характеру, тис.грн.; Ч – частка фактично сплачених зборів у загальній сумі пред’явлених, %.

За результатами розрахунків ВРП та «втраченого» ВРП на основні формули (1) для Донецького регіону за період 2005-2011 рр. встановлено, що суспільство внаслідок нераціонального природокористування та необхідності спрямовування коштів до фінансування заходів із охорони навколишнього природного середовища втрачає щорічно близько 0,1% ВРП [4]. Також треба зауважити, що представлення запропонованого показника «втраченого» ВВП як потенційної втрати добробуту суспільства за регіонами, є доцільним лише для окремої території, для якої характерна інтенсивна промислова діяльність із відповідним значним впливом на стан навколишнього природного середовища. У протилежному випадку (зокрема рекреаційні зони, території із домінування сільськогосподарської діяльності) екологічні витрати та інвестиції матимуть низькі значення внаслідок меншою порівняно із промисловими територіями. Такі обставини викривляти оцінку «втраченого» продукту, адже будуть характеризуватися мінімальними значеннями втрат і, як наслідок, некоректно свідчити про раціональність використання природних ресурсів.

Проведене дослідження показало, що відсутність усвідомлення важливості імплементації екологічної компоненти до господарських процесів призводить до механічного використання існуючих інструментів управління розвитком без розвинення методологічного апарату прийняття рішень щодо забезпечення та підвищення економіко-екологічних стандартів діяльності. Тому необхідність реконструкції існуючих систем управління господарською діяльністю, створення принципово нових методичних та практичних методів управління з гармонійним поєднанням економічних та екологічних інтересів суб'єктів діяльності обумовлює подальше удосконалення системи критеріїв, показників і методів планування, контролю та регулювання якісних та кількісних змін у системі господарювання.

Література

1. Програма економічних реформ України на 2010-2014 pp. (реформа вугільної галузі) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mvp.gov.ua/mvp/control/uk/publish/
2. Pannozzo L. The 2008 Nova Scotia GPI Accounts; Indicators of Genuine Progress. GPI Atlantic. Halifax, Nova Scotia / L. Pannozzo, R. Colman, N. Ayer, T. Charles, C. Burbidge, D. Sawyer, S. Stiebert, A. Savelson, C. Dodds [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gpiatlantic.org/pdf/integrated/gpi2008.pdf
3. Дубель В.М. Модель оцінки еколого-економічного розвитку країн / В.М. Дубель // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект Сборник научных трудов. - 2012. - №1. – С. 131- 138.
4. Попова О.Ю. Економічні механізми забезпечення екологічної спрямованості розвитку суб'єктів господарювання : моногр. / О.Ю. Попова. – Донецьк : ДВНЗ «ДонНТУ», 2010. – 430 с.