І.Є. Грачова, к.е.н., доц. О.Ю. Шилова Сучасні механізми та песпективи управління інноваційною діяльністю підприємства

Аналіз досліджень

Проблемам управління інноваційною діяльністю в сучасній теорії приділяється достатньо багато уваги, у тому числі питанням формування ефективного механізму управління нею. Проблема інноваційного розвитку економіки країни привертає увагу багатьох вчених. В наукових працях М.Т.Денисенко, А.Ф.Гойко, Д.М.Черваньова, А.А. Пересади висвітлюються питання, пов’язані з інвестиційним забезпеченням, В.О. Василенко, В.Г. Шматько, В.В. Стадник, М.А. Йохна – проблеми управління інноваціями. Дослідження проблем і перспектив розвитку інноваційної діяльності в регіонах здійснювали вчені А. Валюх, І. Кукурудза, В. Демиденко. Однак поза увагою залишаються окремі аспекти реалізації механізмів управління інноваційними процесами.

Мета дослідження

Визначення особливостей механізму управління інноваційною діяльністю підприємств.

Виклад основного матеріалу

Вирішальним чинником забезпечення конкурентоспроможності економіки є перехід підприємств на інноваційний шлях розвитку. Це обумовлено тим, що інновації є запорукою зростання прибутковості в середньо і довгостроковій перспективі, що дозволить здійснювати розширення масштабів діяльності і можливостей накопичення для наступного реінвестування капіталу. Ефект нововведень також призводить до зростання продуктивності праці, поліпшення якості товарів і послуг, безпеки життя, підвищення рівня доходів, що впливає на більш повне задоволення суспільних потреб.

У 2011 р. інноваціями в промисловості займалося 42 підприємства, або 17,8% загальної кількості обстежених. Основними напрямами їх діяльності було впровадження нових технологічних процесів та інноваційних видів продукції. Технологічне оновлення виробництва здійснювали 11 підприємств.

Ними було впроваджено 19 нових технологічних процесів, з яких 5 спрямовані на економне використання матеріальних та енергетичних ресурсів. У результаті впровадження інновацій 9,3% від загальної кількості промислових підприємств області поставляло на ринок інноваційну продукцію. Обсяг реалізації інноваційної продукції склав 221,3 млн.грн., або 1,7% усієї реалізованої промислової продукції області. Більше третини інноваційної продукції експортовано в країни СНД.

Виходячи із важливості інновацій для діяльності будь-якого підприємства постає питання про інноваційний менеджмент. Важливим завданням управління інноваційною діяльністю на підприємстві є розробка інноваційної стратегії підприємства, його генеральної місії та мети у формі системи довгострокових цілей інноваційної діяльності [1, с 21].

Реалізація державної інноваційної політики в промисловості неможлива без активного впровадження інноваційних ресурсозберігаючих заходів на кожному підприємстві. В свою чергу, реалізація ресурсозберігаючої політики на макроекономічному рівні потребує формування розвинутого механізму управління інноваційним ресурсозбереженням на підприємстві, який охоплює всі питання виробничої, комерційної, науково-дослідної, постачальницької діяльності господарського суб’єкта, ефективно зацікавлюючи окремі підрозділи та служби підприємства у проведенні комплексних робіт з підвищення ресурсоефективності виробництва [3, с 19].

Інноваційна діяльність для економіки підприємства є чинником конкурентоспроможності продукції; забезпечує ефективність використання виробничих ресурсів; підвищує ступінь адаптивності підприємства до умов зовнішнього середовища, що змінюються; розширює можливості підприємства по виходу на зовнішні ринки продукції; створює передумови для довгострокової стабільності. Реалізація зазначених можливостей передбачає створення ефективних систем управління інноваційною діяльністю підприємства.

Розвиток інноваційної діяльності вітчизняних підприємств ускладнений непристосованістю колишньої системи управління інноваціями до нових, ринкових умов господарювання. Отже, для підвищення ефективності інноваційної діяльності, для впорядкування і її системної організації, поглиблення обґрунтованості і аналітичної підготовки рішень, оптимізації складу вживаних технологій, вдосконалення методів і форм обліку в інноваційній діяльності, необхідна наявність системи управління інноваційною діяльністю.

У сучасних умовах набули широкого використання три основних методологічних підходи до управління: процесний, системний і ситуаційний.

Розгляд інноваційної діяльності з погляду системного підходу дає можливість визначити її як об’єкт управління. Під об’єктом при управлінні інноваційною діяльністю на підприємстві необхідно розуміти систему взаємопов’язаних процесів інноваційної діяльності та елементів мікрооточення підприємства, об’єднаних в єдине ціле для створення і впровадження інновацій, які б задовольняли нові потреби споживачів та підприємства та забезпечували досягнення їх цілей [2].

Сьогодні на підприємствах однією з головних проблем є відсутність цілісної стратегії, спрямованої на забезпечення напрямків інноваційної сприятливості підприємства. Тому для довгострокового й безпечного функціонування підприємства необхідно розробити стратегію підприємства, що і буде основою його інноваційної діяльності.

На процес стратегічного управління інноваційною діяльністю підприємства впливає низка особливостей. Перша особливість пов'язана з об'єктом управління – новими знаннями, які використовуються на виробництві. Друга полягає в тому, що управління здійснюється відповідно до розробленої стратегії інноваційної діяльності, яка базується на стратегії довгострокового розвитку підприємства і результатах довгострокового прогнозування інноваційної діяльності підприємства. Третя особливість відображає сутність процесу управління, яке здійснюється в тісній взаємодії всіх його рівнів.

Стратегія інноваційної діяльності на підприємстві повинна включати низку взаємозв'язаних елементів і процедур: визначення цілей і завдань, формування пріоритетів інноваційної діяльності і розробка оптимального портфеля інновацій, які мають пріоритетне значення для успішної господарської діяльності, а також оцінка й аналіз впливу інновацій на перспективи розвитку підприємства. Реалізація стратегії повинна здійснюватися на основі річних планів, які можуть бути успішно виконані за дотримання певної черговості етапів та алгортиму їх розробки.

Інноваційні програми – це довготривалі за часом і досить високовартісні заходи економічної діяльності. Рішення щодо їх практичної реалізації стратегічні за змістом і потребують всебічного й детального теоретичного обґрунтування. Результати впровадження інноваційних програм мають забезпечувати значне підвищення рівня фінансової ефективності функціонування підприємства.

Висновки

Недостатність обсягів і темпів інноваційної діяльності обумовлене відсутністю стратегічної спрямованості інноваційних механізмів. Для розв’язання цих проблем доцільно застосовувати системний науковий підхід, який забезпечує систематизацію напрямків інноваційної діяльності, і розробку відповідних програм і проектів.

Перелік використаних джерел

Бутенко О.Формування державної інноваційної політики // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №1. – С.21–24.
Бутник О. Використання потенціалу формування інноваційного розвитку в сучасних економічних умовах // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - №4. – С. 18–21.
Дацій Н. Формування нової інноваційної політики // Інвестиції: практика і досвід. – 2008. - №20 – С. 19–22.
Корінько М. Інновації у діяльності суб’єктів господарювання // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №5. – С. 149–154.
Ерохин Д.В., Ларичева Е. А. Системный подход к инновационной деятельности коммерческой организации// Вестник Брянского государственного технического университета. - 2004. - №4. - С.117-124.
Клепікова О.В. Інноваційна діяльність на підприємстві як об’єкт управління // Економіка транспортного комплексу. – 2009. – Вип. 14. – С. 71-76.