І.Є. Грачова, к.е.н., доц. О.Ю. Шилова Рекомендації щодо підвищення ефективності здійснення антикризового управління на інноваційному підприємстві

Аналіз досліджень

Аналізом проблем розвитку інноваційних процесів займалися як зарубіжні, так і вітчизняні науковці, а самеВ.М. Хобта, С.І. Кравченко. Так, у роботах В.М. Хобти, розроблено підходи до рівні ризиків при формуванні відсоткових ставок. У роботах С.І. Кравченка акцент робиться на основних напрямках удосконалення державної політики підтримки інноваційної діяльності. Разом з тим залишаються поза увагою теоретичні і практичні інструменти антикризового управління в умовах пере розвитку інноваційною діяльністю.

Мета дослідження

Розвиток теоретичних положень і розробка методичних рекомендацій з антикризового управління інноваційним підприємством.

Виклад основного матеріалу

Протягом 2000-2011рр. кількість підприємств, що займалися інноваційною діяльністю, зменшилася на 3%, проте сума витрат на інноваційні заходи зросла майже вп’ятеро.У 2011 році інноваціями займалися 10,6% підприємств. Порівняно із 2000 роком значно збільшується тільки число підприємств які проводили придбання машин, обладнання, установок, інших основних засобів та програмного забезпечення і капітальні витрати, пов’язані з упровадженням цих інновацій. На придбання інших зовнішніх знань використовували тільки 2% на нові або вдосконалені методи обробки чи виробництва продукції.

За десять років кожне четверте підприємство припинило проведення досліджень і розробок. Впровадження різних напрямків інновацій на підприємствах відбувається нерівномірно. Зниження інноваційної активності підприємств свідчить про обмеженість їх платоспроможного попиту на інновації та відсутність дієвих стимулів до інноваційної діяльності. З урахуванням характеру ліцензій, що їх купляють вітчизняні підприємства, можна зазначити, що попит промислових підприємств України на інновації характеризується не лише обмеженими обсягами, але й невисокою якістю. Збереження цих тенденцій може призвести до консервації технологічного відставання української промисловості. У 2011 році питома вага підприємств, що впроваджували інновації складає 9,5 %, що на 12,2 % менше ніж в 2000 р. Із них майже в два рази менше впровадили нових технологічних процесів. Проте тільки на 43,0% знизилась у 2011 році відносно до 2000 кількість маловідходних і ресурсозберігаючих.

За 2011 рік освоєно виробництво 143 найменувань інноваційних видів продукції, що у 6,1 рази менше від рівня 2000 року. За дванадцять років майже вдесятеро скоротилась питома вага реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі, а саме з 23,0 до 2,1 %. За весь період впровадження освоєння нових видів техніки зросло тільки на 2 відсотки. Більша половина інноваційноактивних підприємств освоюють виробництво нових видів продукції. Їх частка найбільша із всіх видів інновацій, але кількість підприємств за роки дослідження значно скоротилась.

Слід зазначити, що в сучасних умовах в України гальмується розвиток інноваційно-активних промислових підприємств завдяки наявності багатьох проблем, які слід негайно вирішувати для подальшого вдалого розвитку країни.Серед них слід виділити такі першочергові:

недостатня фінансова підтримка держави; нестача власних коштів;відсутність коштів замовників;низький платоспроможний попит на нову продукцію;великі витрати на нововведення;економічний ризик;тривалий термін окупності;відсутність попиту на продукцію;нестача кваліфікованого персоналу;нестача інформації про нові технології;недосконалість законодавчої бази.

Підвищення рівня фінансування НТР можливе за рахунок використання всіх джерел інвестування інноваційного розвитку. Визначальним принципом інвестиційної політики України слід вважати принцип сполучення інвестицій з інноваціями. Досвід розвинених країн показує, що оптимальне граничне значення показника фінансування витрат науково-технічної діяльності має бути на рівні не менше ніж 2 % від ВВП. В Україні Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (ст. 34, ч. ІІ) передбачено, що державне бюджетне фінансування НТР має бути не менше ніж 1,7 % ВВП [1, ст. 165]. При цьому обмежені інвестиційні ресурси слід зосереджувати саме на пріоритетних напрямах інноваційного розвитку.

Враховуючи вищенаведене, можно запропонувати такі рекомендації, щодо вдосконалення антикризового управління інноваційним підприємством:

державна фінансова підтримка існуючого інноваційного потенціалу має здійснюватись шляхом залучення коштів підприємств, валютних заощаджень громадян, затвердження фінансово-кредитної політики, спрямованої на пріоритетний розвиток технологій та формування національного інвестиційного ринку;потрібно знижувати ставки рефінансування з подальшим їх збереженням впродовж усього терміну кредитування для інноваційної діяльності;повинно забезпечуватись пріоритетне інвестування виробництва прогресивних технологій, машин та обладнання для всіх секторів економіки;доцільно знижувати ризики на ринку інвестицій, пов’язаних з володінням акцій;має відбуватись зниження податкового тиску та посилення пільгового стимулювання для інноваційної діяльності.

На мікрорівні за доцільне переходити до стратегій інноваційного розвитку за напрямками активізації, наступу, розширення ринкової ніші підприємства, виходу на зовнішні ринки на основі антикризового управління; змінювати акценти розвитку з короткострокового планування до стратегічного, застосовувати моделювання та програмування у своїй діяльності, а також формування спеціальних інноваційно-інвестиційних підрозділів для розробки, управління та контролю за реалізацією інноваційних стратегій і проектів; зниження собівартості продукції шляхом економії витрат на виробництво;пошук альтернативних шляхів для реалізації продукції;оптимізація витрат на впровадження нових технологій і техніки;формування інноваційного фонду на підприємстві;мотивація працівників до інноваційної діяльності, зменшення міграції науковців;пошук нових джерел фінансування;перегляд стратегічної політики підприємства та орієнтація на інноваційну спрямованість.

Висновки

Впровадження цих заходів дасть змогу підприємствам вижити в складнихумовах жорсткої конкурентної боротьби, загострених кризовими явищами в фінансово-економічнійсвітовій системі.

Перелік використаних джерел

1.                Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України // Вісник Верховної Ради України. – 1992. – № 12.
2.                Анискин Ю. Инновационное развитие на основе организационного потенциала компании / Ю. Анискин // Проблемы теории и практики управления. – 2006. – № 7. – С. 73-83.
3.                Антикризисное управление: учеб. пособ. / В. Д. Дорофеев, Д. Н. Левин, Д. В. Сенаторов и др. – Пенза: Изд-во Пензенского института экономического развития и антикризисногоуправления, 2006. – 209 c.
4.                Система економічної безпеки держави / за заг. ред. А. І. Сухорукова // Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України. – К.: Стилос, 2009. – 685 с.
Україна у цифрах 2010: статистичний збірник / за ред. О. Г. Осауленка. – К.: ДП «Інформаційно-видавничий центр Держстату України», 2011. – 252 с.