Біографія
Особистісне становлення
Я, Гузенко Анастасія
Дмитрівна, народилася 13 липня 1990 року в м. Донецьку. Моя мама,
Гузенко
Галина Павлівна, фармацевт, а тато, Гузенко Дмитро Олександрович, –
водій. Все
дитинство я провела з моїми бабусею та дідусем, оскільки батьки
працювали від
ранку до вечора.
У дитинстві я ходила в
дитячий сад, де придбала багато друзів. Багатьом здасться дивним, але я
полюбляла
манну кашу. А ось перші страви я зовсім НЕ любила, і весь час просила
налити
мені "крапельку", від
чого і отримала прізвисько
від моїх улюблених вихователів
Ганни Іванівни та Олександри Вікторівни – "Піпетка"
=) Я дуже любила виступати
на різних дитячих ранках. Одними з моїх "образів"
були Мальвіна, Снігуронька і
Білочка.
У 1998 році я стала
першокласницею з великими білими бантами і палаючими очима, готової до
всього
нового і цікавого. Займалася танцями, малюванням, любила вишивати і
робити
квіти з тканини. У молодшій школі цікавилася математикою, а в середній
і
старшій любила інформатику та англійську. А ось літературу чомусь не
дуже
любила і читала мало, про що дуже шкодую, так як зараз люблю читати
цікаві
книги, але, на жаль часу катастрофічно не вистачає.
Ще в молодшій школі я
відвідувала гурток "Я пізнаю світ", де дізнавалася
дуже багато нового.
Величезне спасибі Світлані Валентинівні, яка намагалася зацікавити нас,
непосидючих і енергійних діточок. Пам'ятаю, що від неї я дізналася про
Сім чудес
світу і побачила ламінарію "на повний зріст"
(висушену). Дуже запам'яталося, як
ми слухали аудіоспектакль "Юнона і Авось". Особливо
мене вразив романс "Я тебе
ніколи не забуду". Я досі пам'ятаю ту вінілову
платівку фірми "Мелодія".
Професійне становлення
Після отримання атестата
про повну середню освіту мені потрібно було вибрати сферу подальшого
навчання
та свою майбутню спеціальність. Конкретного уявлення про те, чим я хочу
займатися в майбутньому, у мене не було. При виборі спеціальності я
натрапила
на досить нерозповсюджену спеціальність – "Економічну
кібернетику", яка мене
зацікавила. Як мені здалося, вона являла собою синтез економіки та
інформатики.
І я вирішила подати документи і сертифікати незалежного оцінювання
виключно на
цю спеціальність. Через деякий час дізналася, що поступила на бюджетну
форму
навчання. Провчившись майже п'ять років, я з упевненістю можу сказати,
що не
помилилася у виборі. І якби мені знову представився подібний вибір, я
без
вагань вибрала б цю спеціальність знову.
Вступивши до
університету, я відкрила новий етап свого життя. Перший курс був
найскладнішим,
насиченим, веселим і незабутнім для мене. Було багато нових і складних
предметів. Вивчення великого обсягу інформації, виконання завдань,
самостійні
роботи з багатьох дисциплін займали дуже багато часу, і важко було
розподілити
цей час, якого завжди не вистачало. Після закінчення першого курсу,
стало
легше. Відбувся процес адаптації, і я точно знала, що від мене
потрібно, і що
для цього потрібно робити.
В університеті у мене
з'явилося багато друзів, з якими ми спілкуємося як у навчальних стінах,
так і за
їх межами.
У період навчання в
університеті я вивчила безліч предметів. В деякі моменти мені
здавалося, що
знання з деяких дисциплін не стануть в пригоді, проте я зрозуміла, що
головне
це не знання, а методи і навички вивчення і засвоєння нового матеріалу.
В
університеті я отримала цінний досвід самостійного навчання, який в
житті мені
дуже допомагає.
У 2012 році я отримала
диплом бакалавра і вступила до магістратури Донецький національний
технічний університет. Моїм науковим
керівником
стала кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної кібернетики
Коломицева Анна Олегівна, з якою ми працюємо над магістерською роботою
"Синтез
моделей логістичної адаптації у завданнях розміщення торгових
мереж".
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
У найближчому майбутньому збираюся написати і успішно захистити магістерську роботу, знайти перспективну, бажано високооплачувану роботу, яка буде приносити як моральне, так і матеріальне задоволення.
А в цілому я хочу відбутись як людина, реалізувати себе як любляча дружина і турботлива мама, з радістю повертатися додому, і з не меншою радістю йти на роботу, щоб був час для захоплень, подорожей і друзів.