Автори: Синяк А.А., Горчакова І.А.
Джерело: Стратегічний розвиток національної економіки, регіонів і підприємств – 2012: збірник тез доповідей всеукраїнської науково-практичної конференції «Стратегічний розвиток національної економіки, регіонів і підприємств». – Донецьк: ДДУУ, 2012.
Сьогодні в Україні особливого значення набуває підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури, котра потребує кардинальних якісних перетворень у банківській сфері, особливо у депозитній політиці банків. Депозитна політика банку – це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначення найефективнішої комбінації цих джерел.
Концепції, які присвячені проблематиці депозитної діяльності банків, змінюються та ускладнюються разом зі зміною кон’юнктури обігу кредитів. Проблемою вивчення депозитів у складі ресурсів сучасних банків займалися закордонні економісти Еллер, Айленбергер, Роуз. Проблемами формування ефективної політики комерційних банків займалися вітчизняні економісти Олійник, Васюренко, Дмітрієва [2].
Загальними вимогами до депозитної політики банків є оптимальне поєднання ліквідності, дохідності і мінімізації ризиків комерційних банків. Депозитна політика комерційного банку – це комплекс заходів з формування депозитного портфеля, а також різні форми та методи щодо реалізації на ринку депозитних вкладів [1].
На макрорівні виділяють два типи депозитної політики. Перший тип – це консервативна політика. Зазначений тип здійснюється за сильної інфляції, коли зростання рівня сукупних цін супроводжується значним спадом сукупного виробництва. Основна мета цієї політики – це посилення депозитної дисципліни. Другий тип депозитної політики – ліберальна, що передбачає збільшення грошово-кредитних установ, які мають право відкривати поточні рахунки. Така політика ефективна лише за незначного рівня інфляції [4].
Депозитна політика комерційного банку спрямована на оптимізацію витрат по залученню коштів на депозитному ринку за умови їх ефективного використання. Такий механізм реалізації інтересів всіх суб’єктів депозитного ринку формує ціну на депозитні кошти.
Одним з ключових факторів, які впливають на депозитну політику банків, являються вимоги законодавства відносно оподаткування доходів власників депозитів згідно Проекту Податкового Кодексу, який передбачає оподаткування депозитів на суму більше 200 ти. грн. у розмірі 5% на нарахований дохід. Для того, щоб уникнути сплати податку, вкладнику достатньо диверсифікувати свої депозити. Для проведення моніторингу за вкладами податковий орган при проведенні перевірок банків отримає доступ до інформації, яка містить банківську таємницю, для отримання якої йому необхідно було отримати рішення суду. Така ситуація може призвести до втрати інституту банківської таємниці в Україні та відтоку коштів з банківської системи [3].
На розвиток ринку депозитів негативний вплив має фінансова криза. Через неї почався процес виведення інвестиційних коштів, які до того були наявні на ринку України. Однією із сучасних тенденцій банківського сектору є зниження ставки процентів за депозитами. Головна причина такої ситуації – великі ризики кредитування; це суттєво звужує базу активних операцій вітчизняних банків.
Досліджуючи методи управління залученими ресурсами треба зауважити, що в українських банках перевага надається ціновим методам. Це визначає самостійність при встановленні ціни по депозитах комерційними банками. Але зростання конкуренції змушує комерційні банки України витрачати кошти для реалізації маркетингової політики, а також для розширення різноманіття банківських послуг з метою залучення потенційних клієнтів.
Одним з перспективних напрямів удосконалення депозитних операцій є розширення кола депозитних рахунків клієнтів з різноманітним режимом функціонування. Це надає вкладникам банку додаткові можливості щодо використання своїх коштів із прийнятним рівнем доходів. Треба відмітити, що доцільним є використання депозитних рахунків, які мають змішаний режим функціонування. У цьому випадку корисним є досвід закордонних комерційних банків у застосуванні NOW рахунків. Кошти, які зберігаються на таких рахунках можна використовувати для здійснення платежів; з іншого боку вони є фінансовими інвестиціями, що приносять їх власникам певні доходи [2].
Для оптимізації депозитного портфеля, а також для забезпечення більшого надходження коштів на строкові та ощадні депозити слід спростити режим функціонування відповідних рахунків: порядок зарахування коштів на вклади, видача готівки та перерахування з депозитних рахунків. Слід більш широко застосовувати строкові вклади із додатковими внесками; скоротити обмеження на здійснення розрахунків із використанням коштів, що містяться на ощадних та строкових депозитах.
Для додаткового залучення коштів на депозити слід застосовувати комплексне обслуговування клієнтури. Постійне розширення діапазону послуг, зниження їх вартості, покращення якості кредитно-розрахункового та касового обслуговування, надання консультацій призведуть до збільшення обсягів кредитних ресурсів банку, забезпечать йому належний рівень прибутковості при здійсненні активних операцій [4].
Депозитна політика вітчизняних комерційних банків зазнала істотного впливу з боку фінансової кризи, тому вона потребує змін для більш ефективного функціонування. Одночасне використання описаних вище заходів сприятиме підвищенню кількості депозитів, що у свою чергу призведе до більш ефективного функціонування комерційних банків України.
1. Банковское дело / под. ред.. Белоглазовой Г. Н., Кроливецкой Л. П. – М.: Финансы и статистика, 2008. – 390 с.
2. Васюренко О. В. Банківські операції: навч. Посібник / Васюренко О. В. – К.: Знання, 2009. – 318 с.
3. Кузьминчук Н. В. Депозитная политика коммерческих банков в условиях экономического кризиса [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/portal
4. Жарковская Е. П. Банковское дело: учебник для студентов вузов / Жарковская Е. П. – М.: Омега-Л, 2008. – 480 с.