Ефективність функціонування підприємства багато в чому залежить від економічно-грамотного використання усіх видів ресурсів, що обумовлює необхідність поступового переходу до єдиної системи управління витратами. Перевагами впровадження такої системи є: забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції за рахунок більш низьких витрат та цін; наявність якісної та достовірної інформації про собівартість окремих видів продукції та їх позиції на ринку в порівнянні з продукцією інших виробників; надання об'єктивних даних для упорядкування бюджету підприємства; можливість оцінки діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору; прийняття ефективних та обґрунтованих управлінських рішень.

Методи управління витратами, а саме новітні методи, їх переваги та недоліки широко висвітлені у наукових працях Кальєніної Н.В. та Гудими О.В., які здійснили аналіз систем обліку витрат на виробництво. Аналіз та оцінку існуючих систем управління витратами провів Власюк В.Г. , зосередившись в основному на «direct costing»[5].

В управлінні витратами використовують різноманітні методи управління, а саме: директ-костинг, стандарт-кост, таргет-костинг, абзорпшен-костинг (absorption-costing), кайзен-костинг, СVР-аналіз, кост-кілинг, бенчмаркінг витрат, LСС-аналіз, метод ЕVА тощо.

Найменування системи "директ-костинг" введено в 1936р. американцем Д. Харісом. Дослівний переклад терміна "direct-costing" - облік прямих витрат. Завдяки системі "директ-костинг" розширюються аналітичні можливості обліку, планування, причому спостерігається процес тісної інтеграції планування, обліку та аналізу. На її основі базується система контролінгу, адже саме аналізуючи поведінку змінних та постійних витрат залежно від зміни обсягу виробництва, можна гнучко та оперативно приймати рішення з управління.

Інформація, яку отримують у системі, дає змогу знаходити найбільш вигідні комбінації ціни і обсягу, проводити ефективну політику цін. В умовах ринкової економіки директ-костинг дає також інформацію про можливості використання в конкурентній боротьбі демпінгу – продажу товарів за найнижчими цінами, що пов'язано зі встановленням нижнього рівня ціни.

Одним з найважливіших завдань сучасних підприємств є модифікація методології обліку витрат і калькулювання собівартості нових (інноваційних) продуктів. Це завдання може вирішити таргет-костинг &ndash метод управління витратами за цільовою собівартістю.

Ідея, що покладена в основу цього методу, проста й революційна одночасно. Японські менеджери просто вивернули "навиворіт" традиційну формулу ціноутворення: Собівартість + Прибуток = Ціна, яка в новій концепції трансформувалась у рівняння: Ціна - Прибуток = Собівартість.

Така система має певні переваги: менеджери та службовці, намагаючись наблизитися до цільової собівартості, часто знаходять нові, нестандартні рішення в ситуаціях, що потребують інноваційного мислення; необхідність постійно утримувати в голові цільову собівартість втримує інженерів від спокуси застосувати більш дорогу технологію або матеріал, тому що це неминуче призведе лише до виходу на новий виток перепроектування продукту.

Ще одним методом управління витратами є кайзен-костинг, який ідейно схожий з таргет-костингом. Він також застосовується для досягнення цільової собівартості, але, на відміну від таргет-костінгу, полягає в постійному вдосконалюванні якості процесів на всьому підприємстві за участю всіх його працівників.

Перевагою кайзен-костингу є те, що він забезпечує постійне зменшення витрат й утримання їх на заданому рівні, а основним недоліком — необхідність мотивації працівників і корпоративної культури, що підтримує залучення персоналу в діяльність організації.

Наступний метод управління витратами – це метод повних (поглинених) витрат Absorption Costing. Його сутність полягає в тому, що до собівартості продукції входять усі витрати (у тому числі й накладні). Умовою застосування методу є використання методів розподілу накладних витрат, що дають змогу найбільш точно встановити величину накладних витрат, які входять до собівартості одиниці продукції.

Переваги абзорпшен-костингу: відсутність поділу витрат підприємства на постійні та змінні; точніше визначення фінансового результату діяльності підприємства; відображення покриття доходом від реалізації продукції кожного виду не тільки прямих змінних витрат, а й постійних накладних витрат; підвищення обґрунтованості вибору додаткового замовлення або відмови від нього.

Недоліками цього методу є: умовність у розподілі накладних витрат; встановлення фактичної собівартості одиниці продукції тільки наприкінці періоду; умовний характер розподілу накладних витрат; включення до собівартості продукції витрат, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом; ускладнення облікових і розрахункових процедур; недостатня увага до характеру поведінки витрат залежно від обсягу продукції, що випускається .

Одним з напрямів застосування АВС-методу є формування на підприємстві системи бюджетів, при цьому діє АВС-модель визначення обсягу та вартості робіт, а також потреб у ресурсах. Система обліку витрат за функціями викликає значний інтерес не тільки тому, що забезпечує основу для більш точного розрахунку виробничих витрат, а й тому, що створює механізм для управління накладними витратами. Накопичення та надання інформації про важливі види діяльності в межах компанії дає змогу краще розуміти і більш ефективно управляти витратами. Таким чином, найбільший потенціал, яким володіє система обліку витрат за функціями, лежить у сфері виробничого обліку.

Одним з найжорсткіших методів управління витратами є кост-кілинг. Метою кост-кілингу є швидке скорочення всіх витрат підприємства без шкоди для його діяльності й перспектив розвитку. Крім того, кост-кілинг орієнтований більшою мірою на витрати, що виникають і у внутрішньому, і в зовнішньому середовищі. Так, кост-кілинг передбачає скорочення витрат, що обмежено залежать від підприємства (витрат на закупівлю сировини й оплату послуг сторонніх організацій).

Отже, перевагою кост-кілингу є те, що він дає змогу швидко скоротити витрати підприємства, а недоліками - жорсткість, бо він передбачає зменшення витрат на заробітну плату і скорочення персоналу;використання його час від часу або лише по окремих підрозділах підприємства не дасть очікуваних результатів .

Наступним методом управління витратами є СVР-аналіз (аналіз точки беззбитковості), який ґрунтується на зіставленні трьох величин - витрат підприємства, доходу від реалізації й отримуваного прибутку, залежність яких дає змогу визначити виторг від реалізації (обсяг реалізації), що за відомих величин постійних витрат підприємства і змінних витрат на одиницю продукції забезпечить беззбитковість діяльності або запланований фінансовий результат.

Переваги СVР-аналізу: дає змогу визначити обсяг продажу, при якому досягається беззбитковість виробництва або заданий фінансовий результат; простота, наочність і оперативність методу.

Недоліки методу: поділ витрат підприємства на змінні, які лінійно залежать від обсягу продукції, і постійні, які від нього не залежать, що на практиці зробити складно; будь-яка зміна наявних у моделі чинників (змінних і постійних витрат, обсягу реалізації й ціни) може суттєво змінити кінцевий результат; графічне вирішення моделі стає неможливим при кількості видів продукції більше ніж три; ґрунтується на припущенні, що продуктивність праці, яка безпосередньо визначає змінні витрати, не залежить від масштабу й не змінюється в часі, а структурні зміни якісного стану, що характеризують зміну системи підприємства, відсутні.

Ще одним досить новим методом є LСС-аналіз (Life Cycle Costing), або розрахунок витрат за етапами життєвого циклу продукції. Він застосовується в стратегічному управлінні, тому що охоплює період у кілька років. Планові витрати визначають за кожною стадією життєвого циклу продукту розробка, виведення на ринок, зростання, зрілість і спад.

LСС-аналіз (розрахунок витрат за етапами життєвого циклу продукції) &ndash &ndash це єдиний метод управління витратами, який передбачає врахування впливу інфляції через дисконтування грошових потоків у прийнятті рішень.

Переваги LСС-аналізу: отримання в довгостроковому періоді оцінки здійснених витрат і їх покриття відповідними виробу доходами; забезпечення точного прогнозу всіх витрат і співвідношення отримуваного доходу та витрат щодо виробництва виробу в цілому; забезпечення стратегічного бачення структури витрат і зіставлення її зі структурою доходів.

Недоліками є: відсутність періодизації фінансових результатів; невизначеність в обліку накладних витрат (якщо їх не враховувати, страждає комплексність використовуваної інформації; якщо враховувати, то використовувана інформація має ймовірний характер); може потребувати витрат на отримання великої додаткової інформації.

Ще одним методом, який тільки нещодавно почали використовувати в управлінні витратами, є ЕVА &ndash це метод економічної доданої вартості. Цей метод дає змогу прив'язати створення вартості до певних груп робітників або підрозділів і, таким чином, отримувати критерій для диференційованої винагороди за виконану роботу на підприємстві.

Переваги ЕVА-підходу: відкривається потенціал, який закладений у персоналі будь-якої організації. Система управління, яка надає найкращу інформацію і мотивацію співробітникам та яка враховує внесок кожного у створення вартості для акціонерів, може давати значні результати; формула розрахунку ЕVА дає змогу враховувати дохідність та ризики проектів (операційні і фінансові); ЕVА-корегування надають можливість уникнути розбіжності між фінансовою звітністю та реальним станом справ.

Недоліки ЕVА-підходу: система показників складається тільки з фінансових показників, що призводить до недооцінки таких факторів довгострокового успіху, як знання персоналу, інформаційні технології, корпоративна культура; досить складні розрахунки; жорсткий взаємозв'язок винагороди й показника ЕVА може призвести до прийняття рішень, спрямованих на короткострокові вигоди; орієнтація в основному на короткострокову перспективу, а не на довгострокову.

Отже, для того, щоб обрати найкращий метод для конкретного підприємства, його керівництво повинно відповісти на такі запитання:

• Яку мету з управління витратами ставить перед собою керівництво підприємства: підтримання витрат на заданому рівні, постійне їх зменшення чи короткочасне скорочення?
• На якій стадії життєвого циклу перебуває підприємство та його продукція?
• Яка організаційна структура підприємства?
• Розмір підприємства?
• Яку позицію займає підприємство на ринку?
• Чи стабільний попит на продукцію?
• Які відносини керівництва підприємства з персоналом?
• Наскільки кваліфікованими є працівники?Наскільки розвинене інформаційне забезпечення прийняття рішень на підприємстві?

Відповівши на ці питання, керівництво підприємства може зіставити їх з перевагами та недоліками вищеназваних методів та обрати для себе найбільш раціональний метод управління витратами.

Отже, для дієвого управління витратами підприємства на даний час та у перспективі повинні також застосовувати сучасні та новітні методи управління витратами. Тобто крім традиційних - директ-костинг, стандарт-костинг, попробувати застосовувати таргет-костинг, LCC-аналіз, методи EVА, АВС-метод. На нашу думку на сучасних українських підприємствах найдоцільніше використовувати АСВ-аналіз, бо у результаті впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, тотальної автоматизації і механізації виробництва частка прямих витрат у собівартості постійно знижується. Тобто стає зрозумілим, що для сучасного підприємства характерним має стати пошук шляхів управління не стільки прямими, а накладними витратами. А це ефективно та раціонально може бути здійснено за допомогою АВС-аналізу. Але, все ж таки підприємство повинно самостійно обрати метод, який буде найефективнішим для його виду і напрямків діяльності.

Література.

1. Влюсюк Г.В. Аналіз та оцінка існуючих систем управління витратами // Держава та регіони. – №6. – 2009. – С.78-79.
2. Гудима О.В. Системи обліку витрат на виробництво та їх характеристика // Держава та регіони. – №2. – 2008. – С. 47-49.
3. Кальєніна Н.В. Методи управління витратами, їх переваги та недоліки // Держава та регіони . – №5. – 2007. – с. 32-35.
4. Пилипенко О. О. Управління витратами на сучасних підприємствах // Формування ринкових відносин в Україні. - №12. – 2008. – С.8-9.
5. Партин Г.О. Управління витратами підприємства: концептуальні засади, методи та інструментарій: монографія. – К.: Вид-во УБСНБУ, 2008. – 219 с.