ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, сутність їхньої господарської діяльності.

Основний фінансовий результат діяльності підприємства — це прибуток, який є основою і джерелом засобів для його подальшого розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв'язано зі зниженням витрат.

Практично на кожному підприємстві існують резерви для зниження витрат до раціонального рівня, що дозволяє домагатися росту економічної ефективності діяльності, підвищення конкурентноздатності.

Виробнича діяльність пов’язана з ризиком вкладень у цю сферу. Для мінімізації цього ризику потрібен суровий контроль процесу виробництва, детальний його облік та виявлення факторів, які впливають на сам процес виробництва і витрати, необхідні для його здійснення. Тому для кожного підприємства даної галузі важливий поглиблений аналіз витрат і ефективне управління ними для досягнення високого економічного результату.

Чітка побудова бухгалтерського обліку витрат відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обгрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській діяльності підприємств, у системі оподаткування, у складанні балансу, звіту про фінансові результати, різноманітної фінансової звітності тощо.

Управління витратами доцільно у всіх сферах діяльності підприємства й має велике значення та цінність для всіх місць виникнення і центрів витрат.

Зміст роботи

1.Економічна сутність витрат

Витрати в господарській діяльності підприємства посідають одне з головних проблемних питань теоретичного і практичного характеру. Проте, незважаючи на це, вивчення змісту поняття “витрати”, а також «зниження витрат» в історичному аспекті залишається не достатньо розкритим, а тому потрібно дослідити його економічну суть.Сьогодні витрати розглядає значна кількість вітчизняних та зарубіжних вчених та науковців. Серед них можна виділити таких як: О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов, З.В. Гуцайлюк, З.В. Задорожний, Г.Г. Кірейцев, Я.Д. Крупка, М.В. Кужельний, А.М. Кузьмінський, В.О. Ластовецький, В.Г. Линник, Б.М. Литвин, О.В. Олійник, М.С. Пушкар, В.В. Сопко, І.Д. Фаріон, М.Г. Чумаченко, С.І. Шкарабан. Вони проводять дослідження щодо теоретичних та практичних аспектів обліку витрат, зокрема, розглядають поняття та класифікацію витрат, методи обліку, зниження витрат,узгодженість податкового та бухгалтерського обліку, методики проведення аудиту витрат, ефективності управління витратами, при цьому розглядають їх у різних галузях економіки. [9]

Усі витрати підприємства можна розглядати в аспекті економічних витрат (зумовлені витрати – зовнішні і внутрішні) і бухгалтерські витрати (зовнішні грошові витрати фірми). [1]

Відповідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» ( П(С)БО 16) під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників). [2] П(С)БО 16 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності. [3]

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Якщо витрати неможливо прямо пов’язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації") між відповідними звітними періодами.

Витрати визнаються за наступних умов (п. 5-8 П(С)БО 16): -по перше зменшення активів або збільшення зобов’язань, яке призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками); -по друге визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів; - по третье негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства. – по четверте можлива достовірна оцінка суми витрат,полягає у тому, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів, документально підтверджена.

Витрати підприємства можна зобразити схематично (рис 1.).

Рис.1.Склад витрат

2.Класифікація витрат

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних витрат.

Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої) діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності. [10]

Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результаті, П(С)БО 15 «Доходи» групують за функціями - на виробничі (виробнича собівартість продукції, робіт, послуг), операційні (адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) та інші витрати діяльності (фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати),а також за економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати (рис. 2). [2]

Рис.2.Класифікація витрат відповідно до П(С)БО 3«Звіт про фінансові результати»

Залежно від ступеня однорідності витрати поділяються на прості (елементні) та комплексні. Прості (елементні) — це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата). Комплексні витрати різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів (витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо).

За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяють на основні та накладні: основні витрати безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витрати створюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування (загальновиробничі витрати).

За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата). Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів продукції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю продукції. [8]

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні.

Постійні витрати — це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібне, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів виробництва, тому їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати — це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні.

Пропорційні змінні витрати змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.

Прогресивні змінні витрати зростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). До них можна віднести витрати на відрядно-прогресивну оплату праці.

Регресивні змінні витрати змінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо.

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень. [7]

Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми. Поточні витрати здійснюються щоденно в даному періоді, одноразові — це разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць. Майбутні витрати — це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати та ін.).

3.Показники ефективності формування витрат підприємства

Об'єктами аналізу витрат підприємства є наступні показники: 1) виробнича собівартість виготовленої продукції, наданих послуг і виконаних робіт в цілому та за статтями витрат підприємства та його структурних підрозділів; 2) операційні витрати за елементами витрат; 3) адміністративні витрати; 4) витрати на збут; 5) витрати фінансової, інвестиційної діяльності, податку на прибуток, надзвичайних подій, виплати дивідендів, покриття збитків; 6) витрати на одну гривню чистого доходу; 7) собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та інших активів; 8) окремі елементи та статті витрат; 9) співвідношення: витрати —> чистий дохід —> прибуток. [10]

З огляду на це, основна мета економічного аналізу у сфері витрат — моделювання оптимального співвідношення між споживчою вартістю (чистим доходом) від об'єкта витрат і витратами на його формування. Ця мета може бути досягну та за наступних умов: 1. споживча вартість (чистий доход) об'єкта витрат збільшується, а витрати на його створення зменшуються; 2. споживча вартість (чистий доход) об'єкта витрат збільшується, а витрати на його створення не змінюються; 3. споживча вартість (чистий доход) об'єкта витрат збільшується більшими темпами, ніж витрати на його створення; 4. споживча вартість (чистий доход) об'єкта витрат не змінюється, а витрати на його створення зменшуються; 5. споживча вартість (чистий доход) об'єкта витрат зменшуються меншими темпами, ніж втрати на його с творення.

Економічний аналіз витрат підприємства щодо наявних резервів для забезпечення вищенаведених умов розпочинають з характеристики зміни виробничої собівартості одиниці продукції та витрат за наступними показниками [3]: 1. Рівень планової (очікуваної) зміни собівартості одиниці продукції. 2. Абсолютна зміна собівартості одиниці продукції за плановими розрахунками (наскільки дешевше чи дорожче за планом буде виробництво продукції у звітному періоді в порівнянні з минулим). 3. Очікуваний розмір економії (додаткових) витрат у результаті зміни собівартості продукції. 4. Рівень динаміки фактичної собівартості одиниці продукції. 5. Абсолютна зміна собівартості одиниці продукції у звітному періоді в порівнянні з минулим (базисним). 6. Розмір фактичної економії додаткових витрат у результаті зміни собівартості продукції в динаміці. 7. Рівень виконання плану по собівартості одиниці продукції. 8. Абсолютна зміна собівартості одиниці продукції у порівнянні з планом. 9. Розмір фактичної економії додаткових витрат у порівнянні з планом.[5]

При управлінні витратами використовується ряд наступних показників:

Валова маржа (маржинальний дохід);

Точка беззбитковості (поріг рентабельності) — це такий обсяг продажу, при якому підприємство має можливість відшкодувати свої витрати не отримуючи при цьому прибутку. Запас фінансової міцності, який вказує на скільки відсотків підприємство може скоротити обсяг випуску і реалізації продукції, щоб не почати отримувати збитки.Сила впливу операційного важелю, яка вказує на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні виручки від реалізації на один відсоток.

Ефектом фінансового лівериджу — це показник, який відображає рівень прибутку, що додатково генерується власним капіталом за умови різної частки використання позикового капіталу. [11]

Для оцінки ефективності формування витрат на підприємстві існує певна система економічних показників: коефіцієнт покриття виробничих витрат показуе скільки валової продукції створюється на підприємстві за рахунок 1 грн. операційних витрат; коефіцієнт покриття постійних витрат- скільки чистого доходу створює підприємству 1 грн. постійних витрат; коефіцієнт окупності виробничих витрат- які витрати несе підприємство, щоб одержати 1 грн. валової продукції; коефіцієнт покриття реалізованих виробничих витрат- скільки чистого доходу створює підприємству 1 грн. виробничих витрат; коефіцієнт окупності постійних витрат- які постійні витрати несе підприємство, щоб одержати 1 грн. чистого доходу; коефіцієнт покриття адміністративних витрат- скільки чистого доходу створює підприємству 1 грн. адміністративних витрат; коефіцієнт окупності адміністративних витрат — які адміністративні витрати несе підприємство, щоб одержати 1 грн. чистого доходу; коефіцієнт ефективності змінних витрат- скільки валової продукції створює підприємству 1 грн. змінних витрат; коефіцієнт покриття витрат на збут — скільки чистого доходу формує 1 грн. витрат на збут.

Вищенаведені показники дозволяють встановити на скільки продуктивно та ефективно підприємство веде свою фінансово-господарську діяльність. [3]

Висновки

Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов'язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо.

Управління витратами доцільно у всіх сферах діяльності підприємства й має велике значення та цінність для всіх місць виникнення і центрів витрат. Чітка побудова бухгалтерського обліку витрат відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обгрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській діяльності підприємств, у системі оподаткування, у складанні балансу, звіту про фінансові результати, різноманітної фінансової звітності тощо.

Розмежування витрат виробництва за нетривалий період на постійні та змінні є вихідним пунктом для ви¬значення закону спадної віддачі, або ефективності граничного продукту. Згідно з цим законом, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу) дає обсяг додаткового продукту, що зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Так, при певній кількості обладнання обсяг виробництва буде зростати все повільніше, якщо все більше робітників будуть залучатися до його обслуговування.

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління Оскільки управлінські рішення зазвичай спрямовані на перспективу, керівництву насамперед необхідна інформація про очікувані витрати та доходи.

Перелік посилань

1.Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. -Житомир: ЖІТІ, 2009. — 608 с.

2.Положення (Стандарти) Бухгалтерського Обліку №1-25

3.Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навчальний посібник. -К.:ЦУЛ, 2009. -656 с.

4.Пестрецова О. Как грамотно учитывать затраты, используя принципы управленческого учета // Бизнес - комплект (укр.). - 2009. - № 14. - С. 220.

5.Ерижев М.К. Развитие методов управлення затратами, учета и калькулирования себестоимости // Менеджмент в России и за рубежом (рус).-2009.-№6. -С. 116.

6.Буцкая А.А. Учет производственной себистоимости в условиях реформирования бухгалтерского учета на Украине на современном этапе //Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи України: Збірник наукових статей. - X.: Штрих, 2009. - 274 с.

7.Доходы, расходы: учет и налоги // Библиотека ГлавБуха (рус.).-2009.-№ 4.-С. 21.

8.Никитин В.А. Проблеми развития постоянных и переменныхзатрат и некоторые подходы к ее решению // Менеджмент в России и зарубежом (рус). - 2009. - № 1. - С.220.

9.Дивидович І.Є. Управління витратами // навчвльний посібник. – К:ЦУЛ, 2008.- С. 320.

10.Ткаченко Н.М. Бухгалтерский фінансовий облік, оподаткування і звітність: //Підручник – К. 2009 -С.1080

11.Черен А.В. Управління витратами суб”єктів господарювання X.:ВД «ІНЖЕК», 2007. - 768 с.