Автор: Веремчук О.О.
Источник: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених "Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю". – Донецьк, ДонНТУ – 2013.
Веремчук О.О. Ефективність капіталовкладень в запаси підприємства.
Сьогодні склалась ситуація, що підприємства працюють не на повну потужність, тому необхідно науково обґрунтувати найбільш доцільні розміри запасів готової продукції та раціонального вкладення в запаси підприємства для досягнення найбільшої ефективності виробництва. Встановити рівень запасів готової продукції можна лише за наявності науково обґрунтованих норм запасів. Основна вимога до норми запасу полягає в тому, щоб вона забезпечувала безперебійність відвантаження готової продукції та інвестицій. Вирішення цієї проблеми є одним з головних економічних завдань.
Проблеми, пов’язані з цим питаннями, розглядались багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими і практиками. Найбільш відомими з них є Д. Бауерсокс, Д. Клосс, Сток Дж.Р., Ламборт Д.М., Осауленка О., Пустовойтенка В., Кодацького В.П., Стерлінгової А.Н..
Головна ціль – необхідність обґрунтування оптимальних розмірів запасів і визначення ефективності засобів їх фінансування.
Керівництво кожного підприємства зацікавлене в тому, щоб запаси готової продукції, з одного боку, були мінімальними, а з іншого – достатніми для забезпечення випадкового попиту споживачів. Успішна реалізація цього завдання пов'язана з оптимізацією товарно-матеріальних цінностей. Структура матеріальних запасів тільки тоді буде оптимальною, коли досягається раціональне співвідношення між усіма видами запасів, а саме виробничими запасами готової продукції у постачальників і на складах постачальницько-збутових фірм. Формування оптимальних норм запасів вимагає встановлення гнучкої системи маневрування матеріальними ресурсами, впровадження комплексу заходів з управління матеріальними запасами. Для організації комплексу заходів необхідно науково обґрунтувати й визначити найбільш доцільні розміри запасів різних видів матеріальних ресурсів. Оптимальною з економічної точки зору нормою запасу готової продукції буде така, при якій витрати на її утримання будуть рівні або менше втрат утрачених можливостей через відсутність у визначений момент продукції на складі.[3]
Але останнім часом, підприємства звертають увагу на залишкові запаси матеріальних ресурсів, які зберігаються на складі, морально та фізично зношуються, втрачаючи свою вартість, і фактично заморожують вкладені в них кошти. Враховуючи недостатність оборотних ресурсів і кредитних джерел, більшість підприємств прагнуть сьогодні знизити всі матеріально-товарні запаси, підвищуючи тим самим окупність. Проте ціль бізнесу в тому, щоб заробляти більше, пропонуючи клієнтам ходовий товар. Тому і необхідно розраховувати наявність цього товару, а також розуміти, скільки потенційного прибутку втрачається, коли його немає.[3]
Завдання управління запасами готової продукції полягає у виявленні оптимальних значень рівня запасів конкретних типосорторозмірів на складі. Особливість такого завдання полягає в тому, що зі збільшенням рівня запасів, з одного боку, зростають витрати на їхнє збереження, але з іншого – зменшуються втрати від дефіциту готової продукції.
Фінансування запасів – це складний процес, що включає використання власного і позичкового капіталу підприємств. Конкретні форми фінансування досить різноманітні й на сьогодні значною мірою визначаються впливом держаного регулювання економіки, зміною структури фінансового капіталу, науково-технічним прогресом. Важливу роль у їх фінансуванні відіграє кредит.
Уповільнення руху запасів зумовлює необхідність їх зростання, а отже, веде до зростання оборотних засобів і підвищення попиту на кредит для формування фондів. Краще для фінансування запасів обирати короткострокові кредити, виходячи з оборотності оборотних коштів, що здійснюються за певний період часу. Кредиторська заборгованість є разом з банківським кредитом частиною позикових джерел оборотних коштів. Між їх розмірами існує тісний взаємозв’язок. Залучення в оборот кредиторської заборгованості скорочує потребу в банківському кредиті. І навпаки, широке й цілеспрямоване використання кредиту для проведення розрахункових операцій і фінансування оборотних засобів у запасах призводить до зниження кредиторської заборгованості. Кредитування запасів за рахунок власних коштів є найбільш раціональною. Така система фінансування спроможна відновити платоспроможність підприємства та сприяє своєчасному придбанню сировини та матеріалів і здійсненню розрахунків за придбані засоби праці.[2]
Оскільки запаси є капіталовкладеннями, то вони заморожують кошти, які можуть використовуватись в інших цілях. Тому підприємству необхідно скоротити термін оборотності цих коштів таким чином: підвищити рівень виробничої діяльності; організувати ефективну систему збуту готової продукції; застосовувати сучасні способи розрахунку з постачальниками і покупцями.
1. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т.2. Кн.2. Процесс обращения капитала / Под ред. Ф.Энгельса. – М.: Политиздат, 1978. – 648
2. Радионов А.Р., Логистика: Нормирование сбытовых запасов и оборотных средств предприятий. – М.: Дело, 2010. – 416 с.
3. Оспищев В., Антоненко Т., Пруненко Д., Лукьянченкова В.Е., Иткин А. Жилякова Е. Факторы влияющие на иностранные инвестиции // Экономика Украины. – 2011. – №4. – С.35-40.