Автори: Д.А. Татарікова, Ю.Ю. Моісєєва
Источник: Дні теорії та практики інвестування: тези доповідей Всеукраїнської науково–практичної конференції студентів і молодих вчених «Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю»
/ За заг. ред. д.е.н., проф. Хобти В.М. — Донецьк: ДВНЗ «ДонНТУ», 2012. — 186 с. — С. 146–149.
Світова економічна криза не оминула Україну, болісно зачепивши всі галузі економіки, тисячі вітчизняних підприємств і мільйони громадян. Сьогодні єдиний шлях виходу України на траєкторію сталого розвитку — це рішучі й всеосяжні реформи на усіх рівнях, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національної економіки. В сучасних умовах інвестиційна діяльність вітчизняних промислових підприємств залишається основним фактором якісних перетворень і стабілізації економіки. Інвестиції в розширення і модернізацію виробничих потужностей сприятимуть підвищенню ефективності діяльності суб’єктів господарювання, а нераціональне їх використання призведе до скорочення національного виробництва.
У вітчизняній економічній літературі значна увага приділена дослідженню окремих аспектів проблем інвестиційного планування, про що свідчать праці І. Бланка, А. Наливайка, А. Пересади, О. Балацького, О. Теліженко, О. Ястремської та ін. Проте в науковій літературі недостатня увага приділена використанню комплексного підходу до вирішення проблем інвестиційного планування на усіх рівнях реалізації інвестиційного процесу, що й зумовило актуальність даної теми.
Мета статті — визначення основних напрямків подолання існуючих проблем та обґрунтування необхідності вдосконалення інвестиційного планування на підприємствах в розрізі усіх рівнів національної економіки.
Позитивною рисою сучасного етапу суспільного розвитку України є посилення уваги як науковців, політиків так і керівників підприємств та громадян до проблем формування та досягнення стратегічних пріоритетів в усіх сферах діяльності. Такі процеси вказують на зацікавленість всього суспільства у стабільності та прогнозованості економіко–правового середовища, можливості довгострокового планування власного розвитку. Безперечно, втілення в практику діяльності вітчизняних підприємств принципів стратегічного інвестиційного планування буде неможливим без державного регулювання, що полягатиме в проведенні послідовної політики стабілізації на усіх рівнях національної економіки [2].
Нерозвиненість вітчизняного ринку обмежує широке застосування прогресивних методів планування діяльності підприємства та, зокрема, інвестиційного планування. До основних факторів, що обмежують використання планування, відносяться: низькі обсяги нагромадження капіталу на підприємствах, що не сприяє здійсненню ефективних витрат на організацію планування; відсутність ефективних юридичних та етичних норм поведінки підприємців; відсутність культури ринку; слабкі навики управлінського персоналу в формальному плануванні, використання переважно інтуїтивних методів [1].
Дослідивши реальний стан інвестиційного планування на підприємствах, можна визначити його як такий, що не відповідає сьогоднішнім умовам, та окреслили основні причини цього:
По–перше, невміння та небажання керівництва багатьох підприємств організувати роботу по розробці якісного інвестиційного плану та забезпечити успішну його реалізацію.
По–друге, недостатня кваліфікація планового персоналу, задіяного у підготовці техніко–економічних обґрунтувань та бізнес–планів.
По–третє, відсутність доступу до ринкової інформації і, як наслідок, необ’єктивний аналіз зовнішнього середовища з подальшими прорахунками у плануванні.
По–четверте, недоступність для більшості середніх і малих підприємств професійної допомоги в складанні інвестиційних планів через високу вартість послуг консалтингових компаній.
Основними напрямками такого вдосконалення є:
Використання вищенаведених положень при здійснені планування інвестиційної діяльності дасть можливість підприємству найти при потребі потенційного інвестора для реалізації інвестиційних проектів, чи залучити позичкові кошти на основі обґрунтованих розрахунків.
Таким чином, в сьогоднішніх умовах становлення вітчизняної економіки неможливе без участі держави. Досвід високорозвинутих країн світу свідчить про те, що успіх досягається тільки при поєднанні вільного ринку із державним регулюванням економіки. Тому основним завданням держави сьогодні є створення сприятливих економічних умов для успішного функціонування суб’єктів господарювання, зокрема, сприятливого інвестиційного клімату в країні.
Лише завдяки створенню з боку держави відповідних передумов на макрорівні можливе успішне формування механізму інвестиційного планування на підприємствах. Проте побудову даного механізму необхідно здійснювати в першу чергу з орієнтацією на ринок, враховувати його основні регулятори — конкуренцію, попит, пропозицію, які визначають доцільність здійснення інвестицій перш за все за розміром ефективності.