Біографія
Особистісне становлення
Я, Ловков Дмитро Геннадійович, народився 25 травня 1991 року, в місті Дзержинську Донецької області
Моя мама - Ольга Анатоліївна Ловкова, 1967 року народження, в даний момент займає посаду вихователя логопедичної групи дитячого садка «Дзвіночок», міста Дзержинська. Моя сестра Юлія Геннадіївна Ловкова закінчила магістратуру ДонНТУ в 2011 році.
Мої дитячі роки були проведені в оточенні люблячих мене людей: батьків, бабусь і дідусів, за розповідями яких, я був розпещеним, впертим і примхливим дитиною. Мені дуже подобалося, що я в сім'ї не одна дитина, і я завжди відчував турботу і підтримку старшої сестри. У мене було дуже багато друзів, мені подобалося спілкуватися в їх оточенні. Як і у багатьох діточок, дитинство моє було дуже активним і захоплюючим. Саме тому найяскравіші спогади про дитинство пов'язані з розбитими колінами і численними саднами. Взагалі, моїм батькам нудьгувати не доводилося, адже я завжди був рухливим і допитливою дитиною.
Чимало зусиль було докладено моєю мамою, щоб виховати в мені самостійність, порядність і працьовитість. На мою думку, їй це вдалося, а як же по-іншому, вона ж вихователь!
У вересні 1993 року пішов в дитячий сад, де і працювала моя мама. Там, відповідно, брав участь у різних театрально-танцювальних заходах, так званих ранках, де мені давали ролі зайця, ведмедя, а мені це дуже подобалося. Дуже скоро моє раннє дитинство закінчилося, і прийшов той, довгоочікуваний час, йти до школи.
Професійне становлення
1 вересня 1998 зовсім маленьким хлопчиком у білій сорочці і з величезним портфелем, як мені тоді здавалося, переступив поріг загальноосвітньої школи I-III ступенів № 10. Моя перша вчителька-Ірина Володимирівна Болдирєва, не дарма завжди бачила в мені старанного, здібного і рішучого дитини. Я завжди з величезним задоволенням «боровся і відстоював» честь свого класу, брав участь у всіляких конкурсах, і завжди небезрезультатно. Для мене другого місця ніколи не існувало, завжди - тільки перше було, є, і має бути у всьому. Самим запам'ятовується подією про шкільне життя стало урочисте вручення атестата про повну середню освіту, в якому не було ні єдиної оцінки нижче 8 балів. Це наша з мамою гордість і нагорода! Так, так, саме з мамою, тому, що саме вона на всіх етапах моєму житті була, і є найголовнішим вчителем для мене.
Закінчивши школу, продуктивно позаймавшись з репетиторами з різних предметів, я успішно здав тести і вступив до Донецького національного технічного університету на тоді ще Факультет геотехнологій та управління виробництвом (ФГТУ) на спеціальність «Розробка корисних копалин» (РКК).
З 2008 року і по цей день я - студент цього університету. Про свій вибір не пошкодував і відразу зрозумів важливість і необхідність своєї спеціальності в регіоні, де вуглевидобувна галузь є основною.
Для мене студентські роки - це не тільки навчання, сесії і стреси. Це насамперед, спілкування з людьми, які стали для мене хай не рідними, але дуже близькими.
Так і пролетіли 4 роки. Я успішно здав держіспити і вирішив вступати до магістратури без жодних вагань з цього приводу. В даний час займаюся підготовкою диплома магістра на тему «Розробка комбінованих способів і засобів кріплення виробок на великих глибинах що забезпечує тривалу стійкість». У цьому мені допомагає мій науковий керівник - Новиков Олександр Олегович.
Захоплення... Успіхи...
Плани на майбутнє
У найближчому майбутньому в мої плани входить, звичайно ж, гідна захист магістерської роботи.
Враховуючи те, що я дуже допитливий і активний, впевнений, що довго «склавши руки» сидіти не зможу. Давно мріяв побачити світ, або хоча б кілька країн світу. Але фінансові можливості не так безмежні, як безмежний мій внутрішній світ бажань.
Хотілося б своїми очима побачити Голландію, ближче познайомитися з її культурою, на мою думку, вона дуже багатогранна.
Щоб мої мрії не залишилися просто мріями, планую влаштуватися на хорошу, високооплачувану роботу з дружним колективом, тому що я ще й дуже доброзичлива і товариська людина.
А вже після цього дуже б хотілося купити будинок, створити сім'ю, основою якої буде довіра і взаєморозуміння, щоб тримаючись за руки відправитись в кругосвітню подорож, адже не може ж воно залишитися просто мрією ...