Біографія
Особистісне становлення
Я, Аліна Віталіївна Тонофа, народилася 12 січня 1991 року в місті Сорока республіки Молдова. Мама, Ірина Володимирівна Тонофа, дизайнер-модельєр. Мій тато, Віталій Вікторович Тонофа, приватний підприємець.
З самого народження я росла в оточенні любові, турботи і тепла з боку своїх рідних. Мама весь свій вільний час присвячувала мені. Завдяки їй, я рано почала читати, писати і малювати. У дитячий садок ходила я неохоче, виникав мовний бар'єр, так як в моїй родині розмовляють російською мовою. Опісля декількох місяців моїх мук, я навчилася розмовляти румунською мовою. В саду я була постійним учасником усіх ранків. Дуже любила співати і танцювати. Дитинство у мене було веселим і незабутнім!
1 вересня 1998 року я пішла в перший клас руської загальноосвітньої школи №2. Моєю першою вчителькою стала Малініна Зінаїда Вікторівна, якій я вдячна за гарний почерк і любов до книг. У школі всі предмети мені давалися легко, але найбільше мене захоплювали уроки малювання.
У 9 років я вступила в художню школу. Серйозно захопилася живописом і ліпленням. За роки навчання в школі я багато дізналася про історію мистецтв, без особливого праці навчилася пізнавати роботи великих художників різних епох. З часом, я теж могла похвалитися своїми роботами. Вони не раз займали призові місця на виставках і олімпіадах з образотворчого мистецтва.
Навчання в школі не доставляла мені особливих труднощів.
У 2006 році моя родина переїхала в Україну у місто Макіївка. 10-11 класи я закінчувала в загальноосвітній школі I-III ступенів № 43 міста Донецька. Без особливих труднощів влилася в уже укореннелый з роками колектив. У 2008 році добре здала випускні іспити та отримала атестат.
Професійне становлення
До вступу у ВУЗ я ходила на підготовчі курси в ДонНТУ. В університеті проходили рейтинги, на яких я набрала достатню кількість балів для вступу поза конкурсом. Після цього, питання про те, куди я буду поступати, відпав.
У 2008 році, здавши зовнішнє незалежне тестування, я вступила в один з найбільших університетів України - Донецький національний технічний університет на спеціальність «Технологія і техніка розвідки родовищ корисних копалин». Стала старостою групи ТТР-08, з колективом мені пощастило! За роки навчання мої одногрупники стали для мене ще й хорошими друзями, які не відмовлять у допомозі і завжди підтримають у важку хвилину. Дуже шкода, що з кожним роком наша група ставала все менше і менше. Незабутні поїздки на практику, часом веселі і цікаві лабораторні роботи, Квни і тематичні Дні Факультету назавжди залишаться в моїй пам'яті. Добрі і чуйні викладачі вселяли в мене надію в подоланні труднощів написання курсових робіт. Я неодноразово брала участь на конференціях по бурінню, математиці, фізиці та економіці. Написала сім наукових статей під керівництвом викладачів. За весь період навчання я жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Я захоплююся педагогічного професіоналізму наших викладачів!
Інтерес до більш глибоких знань в області буріння не покинув мене, і влітку 2012 році, отримавши диплом бакалавра, склавши вступні іспити, я вступила до магістратури. Моїм науковим керівником став професор, к.т.н. Віктор Іванович Пилипець. З ним ми розробляємо вдосконалену конструкцію подвійний колонкової труби для безнасосного буріння з місцевою привибійної промиванням в умовах поглинання промивальної рідини, що дозволяє відбирати керн, який не руйнується при расхажуванні колони бурильних труб.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
У найближчих планах - відмінна захист магістерської роботи. Потім, хотілося б знайти роботу за спеціальністю, що дуже не просто. Зайнятися інтенсивним вивченням іноземних мов. Так як крім навчання в університеті я працюю візажистом в салоні краси, мені б дуже хотілося відкрити свій невеликий, але затишний, з хорошими фахівцями і вередливими клієнтами салон. Хочу навчитися водити машину. А щоб уже бути по справжньому щасливою, мрію створити велику і міцну сім'ю. Намагаюся йти по життю зі словами Джона Роудза: «Ніколи не зупиняйся на досягнутому».