Біографія
Особистісне становлення
Я народилася 22 грудня 1991 року в місті Донецьку в 3.55 ранку. Мама – Тетяна Іванівна Чорна, тато – Геннадій Миколайович Чорний. Мої батьки робили все для того, щоб я виросла доброю, чесною і порядною людиною, з пелюшок пояснюючи мені що таке добре, а що таке погано.
У дитинстві я була дуже навіженою і темпераментною дитиною. Незважаючи на те, що я була, м'яко кажучи, великою дівчинкою, я із задоволенням займалася художньою гімнастикою і брала участь у змаганнях, із задоволенням грала на фортепіано.
Всі мої подружки хотіли бути балеринами, співачками, актрисами, а я хотіла піти в армію. З віком я, на щастя, переглянула свої погляди на життя. Але, тим не менш, продовжувала хуліганити. На всіх батьківських зборах мамі доводилося червоніти за мою поведінку, хоча вчилася я на "відмінно" і закінчила школу зі срібною медаллю.
Вчилася я в чудовій школі з висококваліфікованими вчителями, які в першу чергу ставали друзями, а потім вже вчителями. Багато в чому це заслуга директора Геннадія Олексійовича Саприкіна, який донині займає цю посаду. Величезний внесок у розвиток мене, як особистості, внесла наша класна керівниця Ірина Миколаївна Бабіч. З нею досі залишилися теплі і дружні відносини. Всіх, на жаль, виділити неможливо, але хочеться ще відзначити 2х людей, які на все життя прищепили мені любов до англійської мови і дали неймовірно великий багаж знань, яким я на сьогоднішній день пишаюся, це Ірина Олександрівна Касіма та Надія Олександрівна Міроненко.
Професійне становлення
Я мріяла стати перекладачем, але якось так склалося, що документи на цей факультет я навіть не подала. Коли подавала документи в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ), в анкеті зазначила 16! спеціальностей, а електричні системи і мережі (ЕСіМ) виявилася першою в цьому списку. Тут і вирішила залишитися. Так що вступала, можна сказати, пальцем в небо. На диво не помилилася і жодного разу не пошкодувала про те, що трапилося.
Позитивне враження про внз в цілому створив великий викладач вищої математики, який готував мене до здачі незалежного оцінювання, Борис Пантелійович Іванов. Вічна йому пам'ять!
Чесно кажучи, вирішила вступати до магістратури, тому що хочеться подовше пожити цим безтурботним студентським життям, зовсім не хочеться розлучатися з людьми, з якими багато пройдено разом. І ще більшого хочеться навчитися у викладачів нашої чудової кафедри, де всі як один готові прийти на допомогу в становленні, можливо, майбутніх вчених та інженерів.
Як би смішно це не виглядало, але до свого наукового керівника я також потрапила випадково. До Миколи Васильовича Гребченко я прийшла порадитися щодо вибору керівника, так як він є не тільки деканом електротехнічного факультету (ЕТФ), а й зав.кафедри ЕСіС, а він запропонував писати магістерську роботу у нього. Я ні хвилини не сумнівалася, так як запропонована мені тема дуже цікава, а рішення поставленої задачі принесе користь науці. Тема моєї роботи "Розробка методу автоматичного визначення конфігурації електричної системи".
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Побудова планів на майбутнє завжди було для мене завданням не з легких. Але я точно знаю, що хочу працювати за фахом і дати можливість людям, які вклали в мене стільки сил і часу, пишатися мною. Водночас, в мої плани входить реалізація себе як жінки, дружини і мами, адже людина без родини – це неповноцінна людина .