Під час видобутку корисних копалин на підприємствах вугільної промисловості слід дотримуватися трьох напрямків природоохоронної діяльності: раціонального природокористування, охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки. Для відтворення цих напрямків, шахту розглядають як підприємство з комплексного видобутку вугілля, породи, води та метану. Порода може бути ефективно використана в багатьох галузях промисловості, сільському господарстві та на безпосередньо на вугільному підприємстві, для закладання виробленого простору. Використання оборотної води для забезпечення потреб підприємства, знизить споживання прісної води та її забруднення. Для опалення адміністративно – побутового комплексу та прилеглих будівель ефективно, може бути використаний метан, від дегазації вугільних пластів.
У світлі того, що багатства надр належать до не поновлюваних ресурсів, а видобуток супроводжується виснаженням надр, особливого значення набувають положення охорони надр:
1. Повне й економічно доцільне, технологічно обумовлене виймання корисної копалини;
2. охорона надр на всіх стадіях розвідування і промислового освоєння родовищ;
3. раціональне (комплексне) використання корисних копалин на період експлуатації та ліквідації гірничих підприємств.
За основу у раціональному використанні надр є якнайповніший і комплексний видобуток ресурсів з найменшими втратами. Але на даний час вугільна промисловість використовує не весь багатий потенціал надр. Для неї характерний видобуток лише промислових запасів, частина яких залишається у надрах, при застосуванні відпрацьованих за багато років, технологій виїмки. Частина запасів, які залишилися у виробленому просторі, для охорони виробок, фактично є втратами (див рис.1). Таким чином, при застосуванні «старих» технологій, вугледобувне підприємство втрачає основний продукт, а згодом і кошти за його реалізацію.
де Dв.к.к – кількість видобутої корисної копалини на певній ділянці за певний період, т; Zб.з – обсяг погашених балансових запасів, т; ?Пв.б.з – сумарні втрати балансових запасів,т.
Рисунок 1 – Основні джерела та причини необґрунтованих втрат на вугільному підприємстві.
Високий показник коефіцієнта використання визначає ефективність ресурсозберігаючих, маловідходних схем видобутку корисних копалин. Через об’єктивні причини втрат к. к. (див. рис. 1), шахта немає достатньо прибутку .
На даному етапі розвитку техніки та технології, є можливість знизити обсяги втрат корисної копалини на підприємствах вугільної промисловості.
За період освоювання Донбасу в блоках і ціликах, налічується десятки мільйонів тон якісного вугілля.
Так, на прикладі колишнього шахтоуправління «Холодна Балка», на промисловій ділянці шахти «Південна», на глибині до 150 метрів, було визначено об’єми списаних у втрати запасів вугілля, вони склали приблизно 1,5 млн. т із загальних запасів 7,1 млн. т вугілля на данный ділянці. Таким чином коефіцієнт використання склав 0,78, а втрати корисних копалин – 0,22. Для порівняння було взято аналогічну ділянку на глибині 750 м., де коефіцієнт використання склав лише 0,68. Це свідчить про не досить ефективне та раціональне використання природних ресурсів.
Шахта має змогу збільшити коефіцієнт використання породи та вугілля шляхом удосконалення існуючих технологічних схем виїмки вугілля та закладки виробленого простору.
Комплексне та більш повне використання списаних у втрати ціликів вугілля можливо застосувати технологічні схеми безлюдної виїмки, з використанням буро-шнекової установки (БША) або скреперо - струга..
Найбільш раціональною є схема безлюдної виїмки вугілля скреперо -стругом лавою з частковою або повною закладкою виробленого простору. До часткової закладки виробленого простору відносять закладку з використанням буто - стійок. Основні напрямки використання шахтних порід, на даний час, базуються на використанні породи як для спорудження підземних штучних споруд(див. Рис. 2), так і для формування наземного ландшафтів.
Рисунок 1 –Підземні штучні споруди.
Формування маловідходних технологій, можливо лише при використанні комплексних заходів щодо збереження та підтримання навколишнього природного середовища в тому вигляді, в якому ми його одержали.