Біографія
Особистісне становлення
Я, Мільченко Анжеліка Сергіївна, народилася 7 вересня 1992 року у місті Горлівка, Донецької області. Мої батьки – Сергій Іванович Мільченко, пенсіонер МВС, і Жанна Олександрівна Мільченко, бармен. Через півтора роки після мого народження у нас в сім'ї з'явилася ще одна дитина, моя сестра – Мільченко Дар’я Сергіївна, яка так само як я є студенткою ДонНТУ і вчиться за фахом «Фінанси і кредит».
Дитячий садок я не відвідувала, перші знання і учбові навики я отримала від своїх батьків, а у віці п'яти років я почала ходити на передшкільну підготовку в Дитячий підготовчий центр «Дружба», де удосконалила свої уміння читати, писати і навчилася правильно поводитися на уроках і в стінах школи.
У 1999 році я стала ученицею першого класу Горлівського УВК «Багатопрофільного ліцею №50». Під час вчення в школі улюбленими і найцікавішими для мене предметами були українська і російська література, історія і географія. Так само легко давалися мені російська і українська мови, по яких я неодноразово брала участь в олімпіадах, міжнародних і всеукраїнських конкурсах. У школі я також захоплювалася волейболом і деякий час відвідувала спортивну секцію по цьому виду спорту. Окрім цього я ходила до театрального гуртка «Хоббіцентр», завдяки якому я відвідала безліч дуже цікавих місць.
Школу я закінчила добре, отримавши відмінну базу знань для подальшого особистісного та професійного розвитку.
Професійне становлення
До кінця свого навчання в школі я довго не могла визначитися з майбутньою спеціальністю і ВНЗом, але в одинадцятому класі думка сформувалася чітко і, я думаю, безпомилково. За порадою багатьох знайомих, які стверджували, що Донецький національний технічний університет є одним з кращих технічних ВНЗ України і дає дійсно хороші знання, я вирішила спробувати удачу і вступити саме сюди. Тому в одинадцятому класі я старанно займалася математикою, до якої раніше у мене, на жаль, не було схильностей, і до моменту здачі ЗНО досягла достатнього рівня для одержання гарного результату. Так за результатами ЗНО на основі загального конкурсу у вересні 2009 року я стала студенткою ДонНТУ.
Перший курс пролетів непомітно, і після його закінчення знову з'явилася проблема вибору спеціальності, і знову вплинули численні поради знайомих і викладачів, які настійно рекомендували кафедру енергомеханічних систем і спеціальність «Комп'ютеризовані енергомеханічні системи». Я з радістю прислухалася до порад більш досвідчених людей і нітрохи про це не шкодую.
Під час проходження практики на другому курсі в Донецькому вищому професійному гірничому училищі отримала додаткову спеціальність «Черговий електрослюсар (слюсар) з ремонту устаткування».
Вчитися в університеті досить складно, але завдяки роботі висококваліфікованих викладачів навчальний процес значно полегшується і стає навіть цікавим. Хотілося б відзначити викладачів, які запам'яталися мені найбільше не тільки як хороші фахівці, але і як чудові розуміючі люди, це: Лесина Марія Юхимівна - доктор фізико-математичних наук, професор кафедри «Вищої математики» ім. В.В. Пака; Скоринін Микола Йосипович - професор кафедри "Теоретичної механіки", доцент, к.т.н.; Пархоменко Валентина Георгіївна - старший викладач кафедри "Основи проектування машин" і звичайно мій науковий керівник Устименко Тетяна Олексіївна - к.т.н., доцент кафедри «Енергомеханічні системи».
Після закінчення бакалаврату та успішного складання державного та вступних іспитів в 2013 році я вступила на магістратуру ДонНТУ за тією ж спеціальністю, де темою моєї наукової роботи стало «Обгрунтування структури та оптимальних параметрів переносного гідравлічного ударного механізму». Ця тема дуже актуальна, оскільки на сьогоднішній день переносний ударний механізм, а простіше кажучи, відбійний молоток, є незамінним помічником будь-якого будівельника, підрядника і навіть звичайної людини, яка зайнялася невеликим ремонтом. Тому, на мій погляд, результатам моєї роботи обов'язково знайдеться практичне застосування.
У грудні 2013 я з відзнакою закінчила Донецьку обласну показову автошколу ТСОУ і отримала професію водій автотранспортних засобів категорії «В».
Плани на майбутнє
В найближчому майбутньому одним з головних моїх завдань є успішне закінчення університету. Після цього я, як і все напевно, хочу знайти гарну роботу з гідною заробітною платою, яка б мені приносила задоволення. Так само важливим, на мій погляд, являється створення міцної, надійної сім'ї, з якою я ділитиму як хороші, так і погані моменти свого життя.